ухвала
іменем україни
27 січня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дем'яносова М.В.,
суддів: Коротуна В.М., Маляренка А.В.,
Парінової І.К., Ступак О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Великобагачанської районної державної адміністрації та Якимівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, треті особи: відділ Держземагентства у Великобагачанському районі, селянське (фермерське) господарство «Ґрунтознавець» та ОСОБА_4, про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 08 жовтня 2015 року,
У березні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Великобагачанської районної державної адміністрації, Якимівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, обґрунтовуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, останнє постійне місце реєстрації та проживання якої АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належну їй земельну ділянку, розташовану на території Якимівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області. Позивач вказував, що згідно зі ст. 1264 ЦК України він є спадкоємцем четвертої черги за законом, інші спадкоємці відсутні. Також позивач зазначав, що він проживав за вказаною вище адресою однією сім'єю із ОСОБА_5 з 1991 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 (по день її смерті), тобто до часу відкриття спадщини, із померлою були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки. Посилаючись на те, що він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5, однак нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом до встановлення у судовому порядку факту спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю, позивач просив встановити факт, що він із ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, проживали однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом) по АДРЕСА_1, та визнати за ним як спадкоємцем за законом відповідно до ст. 1264 ЦК України після померлої ОСОБА_5 право власності на приватизовану земельну ділянку площею 2,76 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Якимівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, яка належала померлій ОСОБА_5 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1.
Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 16 липня 2015 року позов задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживали однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом) по АДРЕСА_1. В порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_5, останнім постійним місцем проживання якої було с. Якимове Великобагачанського району Полтавської області, визнано за ОСОБА_3 як спадкоємцем за законом згідно зі ст. 1264 ЦК України, право власності на приватизовану земельну ділянку площею 2,76 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Якимівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області та належала померлій ОСОБА_5 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 08 жовтня 2015 року рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 16 липня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції у повній мірі не відповідає.
Судами встановлено, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим виконавчим комітетом Якимівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області 29 березня 2006 року (а. с. 8, т. 1).
Останнім постійним місцем проживання ОСОБА_5 був житловий будинок по АДРЕСА_1.
ОСОБА_5 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 2,76 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Якимівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, що підтверджується державним актом на землю серії НОМЕР_1 від 30 вересня 2002 року (а. с. 7, т. 1).
Також встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 16 лютого 1999 року зареєстрований у встановленому законом порядку у житловому будинку, розташованому по АДРЕСА_1 (а. с. 6, т. 1).
Із довідки виконавчого комітету Якимівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області від 17 березня 2008 року № 304 вбачається, що на день смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5 була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1; разом з нею проживав: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказана довідка підписана секретарем сільської ради КобликК.А. (а. 13, т. 1).
Згідно з довідками виконавчого комітету Якимівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області від 15 травня 2014 року № 179 та від 16 травня 2014 рок № 193 на день смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5 була зареєстрована і постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1. Разом з нею були зареєстровані та проживали: не родич - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказані довідки підписані сільським головою Якимівської сільської ради Солод Г.В. (а. с. 9, 10, т. 1)
Згідно з довідкою Великобагачанської центральної районної лікарні ОСОБА_3, житель с. Якимове Великобагачанського району з 2006 року знаходиться на обліку та лікуванні з приводу активного туберкульозу легень, захворів 08 грудня 2006 року, є інвалідом другої групи (а. с. 22).
Крім того, відповідно до довідок виконавчого комітету Якимівської сільської ради Великобагачанського району від 15 липня 2014 року № 275 у домоволодінні по АДРЕСА_1 згідно із записами у погосподарській книзі № 3, особовий рахунок НОМЕР_3 за 2006-2010 роки зареєстровані: голова домогосподарства - ОСОБА_5 та не родич - ОСОБА_3; від 15 липня 2014 року № 276 - у вказаному домоволодінні згідно із записами у погосподарській книзі № 3, особовий рахунок НОМЕР_3 за 2001-2005 роки зареєстровані: голова домогосподарства - ОСОБА_5, не родич - ОСОБА_3, не родич - ОСОБА_8, вибула 17 жовтня 2003 року до м. Лубни та не родич - ОСОБА_9 не проживає, місце знаходження невідоме; від 15 липня 2014 року № 273 у вказаному домоволодінні згідно із записами у погосподарській книзі № 4, особовий рахунок НОМЕР_3 за 1996-2000 роки зареєстровані: голова домогосподарства: ОСОБА_5, не родич - ОСОБА_3, не родич - ОСОБА_8 та не родич - ОСОБА_9, не проживає, місце знаходження невідоме; від 15 липня 2014 року № 274 у вказаному домоволодінні згідно із записами у погосподарській книзі № 4, особовий рахунок НОМЕР_3 за 1991-1996 роки зареєстровані: голова домогосподарства - ОСОБА_5, не родич - ОСОБА_3, не родич -ОСОБА_8 та не родич - ОСОБА_9 (а. с. 11, 12, 15, 16).
Постановою приватного нотаріуса Великобагачанського районного нотаріального округу Сахарової Л.І. від 11 серпня 2014 року відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 на підставі ст. 1264 ЦК України (четверта черга спадкоємців за законом), до встановлення факту спільного проживання однією сім'єю протягом п'яти років у судовому порядку (а. с. 23, т. 1).
Також із довідки, виданої сільським головою Якимівської сільської ради Великобагачанського району Солод Г.В від 06 серпня 2014 року № 303, вбачається, що ОСОБА_3 дійсно зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 1991 року і по даний час (а. с. 14).
Згідно з довідкою військового комісара Решетилівсько-Великобагачанського об'єднаного районного військового комісаріату від 10 квітня 2015 року № 2043 ОСОБА_3, 1983 року народження, знаходився на службі в лавах Збройних Сил України з 13 травня 2003 року по 10 вересня 2003 року (підстава: алфавітна книга № 61 призовників 1983 рокународження) (а. с. 171).
Судами також встановлено, що рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18 вересня 2014 року в справі № 525/948/14-ц було встановлено факт проживання померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини по АДРЕСА_1.
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 04 листопада 2014 року рішення Великобагачанського районного суду від 18 вересня 2014 року скасовано, позов ОСОБА_3 залишено без розгляду у зв'язку з тим, що існує спір про право, який повинен вирішуватися в порядку позовного провадження (а. с. 29, 30, 35-36, т. 1).
Відповідно до показів свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ОСОБА_3 проживав у домоволодінні по АДРЕСА_1.
Згідно з показами свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 з 2001 року по день смерті ОСОБА_5 ОСОБА_3 не проживав зі спадкодавцем.
Крім того, у справі наявне рішення виконавчого комітету Якимівської сільської ради від 23 березня 2015 року № 8 «Про затвердження довідки» та довідка виконавчого комітету Якимівської сільської ради Великобагачанського району від 30 березня 2015 року № 128 про те, що дійсно на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1. Разом з нею були зареєстровані: не родич - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 79, 80).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 підтверджено факт проживання із померлою ОСОБА_5 однією сім'єю протягом п'яти років до дня смерті, тому є підстави для визнання за ним права власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування за законом як спадкоємцем четвертої черги.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в позові, оскільки позивачем не надано належних доказів, що підтверджували б факт спільного проживання разом з ОСОБА_5 протягом п'яти років до моменту відкриття спадщини.
Проте повністю погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна з огляду на таке.
Так, за приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Відповідно до положень ст. ст. 1217, 1258 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Згідно зі ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно врахувати правила ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 59 ЦПК Українипередбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. ст. 10 , 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім того, у ч. 4 ст. 60 ЦПК Українивизначено, що доказування (а отже, і рішення суду) не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд вдався до переоцінки доказів, на порушення вимог ст. ст. 212, 213, 303, 316 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув і фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, належним чином не встановив, зокрема, належним чином не перевірив наданих сторонами доказів щодо факту проживання ОСОБА_3 із спадкодавцем ОСОБА_5 однією сім'єю, а обґрунтував своє рішення лише на показах інших свідків, ніж суд першої інстанції, доводи позивача щодо його проживання у спірному домоволодінні з дитинства, що підтверджується численними довідками, належним чином не спростував, не звернув уваги на наявність розбіжностей у наданих Якимівською сільською радою Великобагачанського району довідках щодо проживання позивача у спірному домоволодінні й не надав їм належної оцінки у сукупності з іншими доказами, наданими сторонами.
Тобто рішення суду обґрунтовано на припущеннях, що заборонено ч. 4 ст. 60 ЦПК України.
Крім того, скасовуючи рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_4, апеляційний суд не звернув уваги та у своєму рішенні не зазначив, чим порушені її права та законні інтереси оскаржуваним судовим рішенням.
Також поза увагою суду залишилося те, що відповідач -Великобагачанська районна державна адміністрація позов визнавала та не заперечувала проти його задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК Українипідставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення судом норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом повністю не встановлені, судове рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ч. 3 ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Полтавської області від 08 жовтня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Дем'яносов
Судді: В.М. Коротун
А.В. Маляренко
І.К. Парінова
О.В. Ступак