ухвала
іменем україни
27 січня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дем'яносова М.В.,
суддів: Коротуна В.М., Маляренка А.В.,
Парінової І.К., Ступак О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Одеської області від 08 вересня 2015 року,
У вересні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, обґрунтовуючи вимоги тим, що з 27 червня 1992 року по 14 листопада 2009 року вони перебували у зареєстрованому шлюбі. За час перебування у шлюбі за спільні кошти вони побудували будинок по АДРЕСА_1, який на підставі рішення виконавчого комітету Новоселівської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області від 12 лютого 2002 року № 10 було оформлено на ім'я відповідача. Посилаючись на те, що у добровільному порядку вирішити питання про поділ спільного майна подружжя відповідач відмовляється, позивач з урахуванням уточнень просила розділити спірний будинок, визнавши за нею право власності на 44/100 частки будинку, що складається із: кімнати № 5 площею 20 кв. м, кімнати № 6 площею 12,5 кв. м, кімнати № 8 площею 18,10 кв. м, прихожої № 7 площею 18,5 кв. м, кухні № 12 площею 9,20 кв. м, коридору № 13 площею 8,34 кв. м, сараю літ. «Г», вбиральні літ. «Д» та 1/2 частки огорожі № 1; а за відповідачем - на 56/100 частки будинку, що складається із: кімнати № 3 площею 17,4 кв. м, кімнати № 4 площею 24,1 кв. м, кухні № 9 площею 14,10 кв. м, кладової № 2 площею 3,2 кв. м, гаража літ «В», погреба літ. «В», воріт № 2 та 1/2 частки огорожі № 1. Крім того, просила стягнути на її користь 13 600 грн у рахунок компенсації за меншу частину майна.
Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21 листопада 2014 року в позові відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 08 вересня 2015 року рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21 листопада 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові з інших підстав.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду й ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції у повній мірі не відповідає.
Судами встановлено, що з 27 червня 1992 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 14 листопада 2009 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1.
За час перебування у шлюбі сторонами побудовано житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1, право власності на який рішенням Новоселівської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області від 12 лютого 2002 року № 10 вирішено оформити на ім'я ОСОБА_4 із зобов'язанням Великомихайлівського бюро технічної інвентаризації видати свідоцтво про право особистої власності на нерухоме майно.
Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 31 липня 2014 року, призначеної у даній справі, запропоновано один технічно можливий варіант розділу спірного будинку. Однак для ізолювання частин, які експерт пропонує виділити сторонам у справі, необхідно виконати роботи по переобладнанню та переплануванню, які складаються із семи позицій. Крім того, необхідно виконати розподіл інженерних комунікацій газо- та електрозабезпечення.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, врахувавши заяву відповідача про застосування строку давності дійшов висновку, що позивач пропустила строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду. Разом з тим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в позові за необґрунтованістю, оскільки позивач не надала дозволу виконавчого комітету місцевої ради на перепланування чи переобладнання будинку відповідно до вимог ст. 152 ЖК України.
Проте повністю погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна з огляду на таке.
Так, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69-71 СК України та ст. 372 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 70 СК України в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» судам роз'яснено, що в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої ради (ст. 152 ЖК Української РСР).
Відповідно до вимог ст. 152 ЖК Української РСРобов'язковою умовою проведення переобладнання і перепланування жилих будинків (квартир), що перебувають у приватній власності, є отримання дозволу на це виконавчого комітету відповідної місцевої ради депутатів.
Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Тобто суд зобов'язаний на забезпечення здійснення прав сторін запропонувати сторонам подати або за їх клопотанням витребувати, зокрема, висновки органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекцій та інших відповідних органів про допустимість пов'язаних із цим поділом переобладнань і перепланувань, дані про дозвіл виконавчого комітету місцевої ради на переобладнання і перепланування жилого будинку, дані про характер робіт і їх вартість, які необхідно здійснити для відокремлення виділеної частки будинку або поділу будинку.
Відмовляючи в позові, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212, 213, 303, 316 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, не врахував, що при поділі житлового будинку в натурі у разі необхідності його переобладнання та перепланування необхідний дозвіл виконкому місцевої ради, який має бути отриманий до винесення судом рішення, що є обов'язковою умовою згідно з вимогами ст. 152 ЖК Української РСР; не врахував, що висновком судової будівельно-технічної експертизи від 31 липня 2014 року запропоновано лише один варіант розподілу спірного житлового будинку, й фактично спір по суті не вирішив, не взявши до уваги положення ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. ст. 3, 4 ЦПК України, якими особам гарантовано право на судовий захист.
Разом з тим колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду, що позивачем не пропущений строк позовної давності, з огляду на таке.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
У зв'язку з цим позовна давність не розпочнеться, якщо після розірвання шлюбу права того, хто залишив свою частку у спільному майні за попереднім місцем проживання, не вимагаючи його поділу, не будуть порушені одним із колишнього подружжя.
Таким чином позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки про порушення її права вона дізналася лише у грудні 2010 року, коли відповідач намагався продати спільний будинок.
Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК Українипідставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення судом норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом повністю не встановлені, судове рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ч. 3 ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Одеської області від 08 вересня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Дем'яносов
Судді: В.М. Коротун
А.В. Маляренко
І.К. Парінова
О.В. Ступак