Ухвала
іменем україни
20 січня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Дем'яносова М.В., Коротуна В.М.,
Маляренка А.В., Парінової І.К.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», відділення Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання незаконною відмови у прийнятті дострокового виконання зобов'язання за кредитним договором, визначення розміру збитків у зв'язку із простроченням кредитора, покладення зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, за касаційними скаргами Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» та ОСОБА_4 на заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 квітня 2015 року та рішення апеляційного суду Сумської області від 26 серпня 2015 року,
У березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк»), відділення ПАТ «ОТП Банк» про визнання незаконною відмови у прийнятті дострокового виконання зобов'язання за кредитним договором, визначення розміру збитків у зв'язку із простроченням кредитора, покладення зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 06 березня 2008 року між ним та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - ЗАТ «ОТП Банк») в особі філії ЗАТ «ОТП Банк» в м. Суми, правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», було укладено кредитний договір № ML-С00/441/2008, відповідно до умов якого банком було надано йому кредит у розмірі 95 000 дол. США на придбання нерухомого майна з терміном повернення 06 березня 2021 року. Зазначав, що станом на 13 лютого 2015 року залишок суми неповернутого кредиту становив 6 306,13 доларів США.
Вказував, що 04 лютого 2015 року він звернувся до відповідача - відділення ПАТ «ОТП Банк» в м. Суми - з наміром внести достроково в рахунок виконання своїх зобов'язань за кредитним договором 10 000 грн, що виходячи з обмінного курсу валют, що був встановлений в банку на той день (1 долар США - 17,02 грн), відповідало 587,54 дол. США.
Однак працівник відділення банку відмовив йому у прийнятті коштів для дострокового погашення частини кредиту та не оформив для цього відповідну заяву.
Не погоджуючись з усними відмовами, 04 лютого 2015 року він звернувся до керуючого відділенням банку Д'яконова К.М. з письмовою заявою, в якій просив прийняти у нього в цей день платіж в рахунок дострокового виконання своїх зобов'язань за кредитним договором в розмірі 10 000 грн, що було еквівалентно 587,45 дол. США, посилаючись на те, що в день планового платежу, а саме 10 лютого 2015 року, він може бути відсутнім в м. Сумах. Зазначав, що, незважаючи на подачу письмової заяви, відповідач відмовився прийняти у нього виконання зобов'язання за кредитним договором в цей день. За графіком платежів черговий платіж у лютому 2015 року припадав на 10-те число. Проте зазначав, що оскільки в цей день він, як і повідомляв відповідача у заяві, був відсутнім в м. Сумах та не мав можливості з'явитися в банк для внесення платежу, то здійснив його 12 лютого 2015 року в межах суми платежу, визначеного графіком, тобто 156 доларів США. Однак на цей день значно зріс обмінний курс долара США по відношенню до гривні порівняно з 04 лютого 2015 року, і склав 25,70 дол. США за 1 грн, а тому він змушений був сплатити 3 983 грн 50 коп., що було еквівалентом на 12 лютого 2015 року сумі платежу за кредитом, тобто 156 дол. США.
На його заяву відповідач надав відповідь лише 19 лютого 2015 року, тобто вже після внесення ним планового платежу у лютому 2015 року.
У цій відповіді відповідач відмовив йому у його зверненні, посилаючись на те, що він нібито не подавав заяви на дострокове погашення кредиту (хоча в усній розмові службові особи банку називали йому іншу причину відмови). Також зазначив, що у разі здійснення планового платежу за кредитом продаж готівкової іноземної валюти на такі цілі здійснюється в день планового платежу та у розмірі планового платежу.
Враховуючи викладене, просив визнати незаконною відмову відповідача - відділення ПАТ «ОТП Банк» в м. Суми в прийнятті у нього 04 лютого 2015 року в рахунок дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором № ML-С00/441/2008, укладеним 06 березня 2008 року, 10 000 грн; визначити, що внаслідок прострочення кредитора йому були завдані збитки, що дорівнюють різниці між доларовим еквівалентом 10 000 грн станом на 04 лютого 2015 року та на даний час, зобов'язати відповідача прийняти у нього в рахунок дострокового виконання кредитного договору для погашення основної суми боргу 10 000 грн, виходячи з обмінного курсу валют, встановленого станом на 04 лютого 2015 року, що становить 587,45 дол. США та стягнути з відповідача на його користь завдану моральну шкоду в сумі 10 000 грн.
Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 08 квітня 2015 року позов задоволено частково.
Визнано незаконною відмову відділення в м. Суми ПАТ «ОТП Банк» в прийнятті у ОСОБА_4 04 лютого 2015 року в рахунок дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором № ML-C00/441/2008, укладеним 06 березня 2008 року,10 000 грн.
Визначено, що внаслідок прострочення кредиту ОСОБА_4 було завдано збитків, що дорівнюють різниці між доларовим еквівалентом 10 000 грн станом на 04 лютого 2015 року та на даний час.
Зобов'язано відділення в м. Суми ПАТ «ОТП Банк» прийняти у ОСОБА_4 в рахунок дострокового виконання кредитного договору для погашення основної суми боргу 10 000 грн, виходячи з обмінного курсу валют, встановленого станом на 04 лютого 2015 року, що становить 587,45 дол.США.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В іншій частині позову відмовлено за необґрунтованістю.
Рішенням апеляційного суду Сумської області від 26 серпня 2015 року заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 квітня 2015 року скасовано у частині задоволення позову про визначення, що внаслідок прострочення кредиту ОСОБА_4 були завдані збитки, що дорівнюють різниці між доларовим еквівалентом 10 000 грн станом на 04 лютого 2015 року та на даний час, а також зобов'язано відділення ПАТ «ОТП Банк» в м. Суми прийняти у ОСОБА_4 в рахунок дострокового виконання кредитного договору для погашення основної суми боргу 10 000 грн, виходячи з обмінного курсу валют, встановленого станом на 04 лютого 2015 року, що становить 587,45 дол. США, та у задоволенні позову в цій частині відмовлено.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ПАТ «ОТП Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та рішення суду апеляційної інстанції, у частині залишення без змін рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга ПАТ «ОТП Банк» підлягає задоволенню частково, а касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з простроченнями кредитора право ОСОБА_4 на дострокове виконання зобов'язання було порушене і підлягає захисту, оскільки з вини відповідача позивачу було завдано збитків, які дорівнюють різниці між обмінним курсом долара США до гривні станом на 04 лютого 2015 року та на даний час.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про визначення, що внаслідок прострочення кредиту ОСОБА_4 були завдані збитки, що дорівнюють різниці між доларовим еквівалентом 10 000 грн станом на 04 лютого 2015 року та на даний час, а також зобов'язання відділення ПАТ «ОТП Банк» в м. Суми прийняти у ОСОБА_4 в рахунок дострокового виконання кредитного договору для погашення основної суми боргу 10 000 грн, виходячи з обмінного курсу валют, встановленого станом на 04 лютого 2015 року, та відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, апеляційний суд виходив з того, що оскільки позивач не дотримався умов кредитного договору щодо повернення кредиту у валюті кредиту - доларах США, з наслідками, обумовленими в ньому, вимог постанови НБУ щодо подання заяви на придбання такої валюти на міжбанківському валютному ринку України за гривню, а також неможливості відповідача придбати таку валюту згідно із заявою від 04 лютого 2015 року раніше 06 лютого 2015 року за курсом 17,02 грн за 1 дол. США, то відсутні правові підстави вважати завдання збитків позичальнику діями кредитора внаслідок його прострочення.
Проте із вказаними висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитися не можна, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що 06 березня 2008 року між ОСОБА_4 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», було укладено кредитний договір № ML-С00/441/2008, відповідно до умов якого банк надав позивачеві кредит у розмірі 95 000 дол. США на придбання нерухомого майна. Датою остаточного повернення кредиту є 06 березня 2021 року. 14 червня 2014 року сторонами укладено додатковий договір № 1 до згаданого кредитного договору.
04 лютого 2015 року позивач звернувся до відділення ПАТ «ОТП Банк» в м. Суми з письмовою заявою про сплату достроково в рахунок виконання частини своїх зобов'язань за кредитним договором у сумі 10 000 грн, що виходячи з обмінного курсу валют, встановленого в банку на той день (1 долар США - 17,02 грн), відповідало 587,54 дол.США.
Встановлено, що платіж було здійснено 12 лютого 2015 року в межах суми платежу, визначеного графіком, тобто 156 дол. США, сплативши 3987 грн 06 коп., тобто за курсом 25,7 грн за 1 долар США.
19 лютого 2015 року керуючим відділенням банку у м. Суми позивачу було надано відповідь, в якій відповідач відмовив йому у його зверненні, посилаючись на те, що він не подавав заяви на дострокове погашення кредиту та зазначив, що у разі здійснення планового платежу за кредитом продаж готівкової іноземної валюти на такі цілі здійснюється в день планового платежу та у розмірі планового платежу.
Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Судом встановлено, що позивачу було надано кредит в іноземній валюті - доларах США, однак його погашення ним здійснювалось в національній валюті - гривнях, при цьому відповідач проводив конвертацію за курсом валют, що був встановлений в банку на день здійснення платежу.
Згідно з п. 1.5.1 кредитного договору повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок, якщо інше не передбачено цим договором.
Відповідно до п. 1.8.1 кредитного договору, укладеного між сторонами, позичальник має право в будь-який час здійснити повне чи часткове дострокове виконання боргових зобов'язань, за умови, що в будь-якому випадку нараховані банком проценти за користування кредитними коштами і всі інші платежі, які повинні бути сплачені на відповідну дату дострокового виконання, будуть сплачені позичальником у той же час.
Згідно з п. 2.4 договору позичальник має право вимагати від банку виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором, достроково повертати кредит у порядку, визначеному у п. 1.8 договору.
Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).
За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Матеріали справи містять заяву позивача від 04 лютого 2015 року, адресовану керівнику відділення банку, про його намір дострокового погашення кредиту, тобто раніше від тої дати, що визначена у графіку платежів, та в більшому розмірі, ніж щомісячний кредит.
Отже, суд першої інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що з вини відповідача позивачу було завдано збиток, що дорівнює різниці між обмінним курсом долара США по відношенню до гривні станом на 04 лютого 2015 року та на даний час.
Крім того, апеляційний суд, посилаючись на положення постанови правління Національного банку України від 01 грудня 2014 року № 758 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», не врахував, що нормативно-правові акти Національного банку України не є актами цивільного законодавства України у розумінні ст. 4 ЦК України, оскільки є нормативно-правовими актами органу державного управління.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи підтверджуються матеріалами справи та не спростовані сторонами під час апеляційного розгляду.
Суд апеляційної інстанції вищевказаних обставин та норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не врахував, помилково скасувавши рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити частково, а касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Сумської області від 26 серпня 2015 року скасувати, заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 квітня 2015 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді: М.В. Дем'яносов
В.М.Коротун
А.В. Маляренко
І.К. Парінова