ухвала
іменем україни
27 січня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дем'яносова М.В.,
суддів: Коротуна В.М., Маляренка А.В.,
Парінової І.К., Ступак О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до приватного підприємця ОСОБА_11 про розірвання договорів оренди землі, за касаційними скаргами ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 27 серпня 2015 року,
У січні 2015 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 звернулися до суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_11 (далі - ПП ОСОБА_11), обґрунтовуючи вимоги тим, що 03 серпня 2006 року між позивачами та відповідачем укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого позивачі передали, а відповідач прийняла в строкове платне користування належні їм на праві власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані на території Олексіївської сільської ради Каланчацького району Херсонської області. Договором встановлено строк виплати орендної плати один раз на рік не пізніше 25 листопада та визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 1,5 % від грошової оцінки землі, що складає 387 грн 45 коп. за один повний пай. Оскільки ПП ОСОБА_11 свої зобов'язання належним чином не виконує, орендну плату в строки та у розмірах, встановлених договором, не сплачує, позивачі з урахуванням уточнень просили розірвати договір оренди землі від 03 серпня 2006 року в частині, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ПП ОСОБА_11; стягнути з відповідача на користь кожного з позивачів заборгованість з орендної плати у розмірі 387 грн 45 коп. та пеню у розмірі 479 грн 88 коп.
Ухвалою Каланчацького районного суду Херсонської області від 12 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_8 залишено без розгляду.
Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 25 червня 2015 року позов задоволено частково. Розірвано договір оренди землі, укладений 03 серпня 2006 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ПП ОСОБА_11, який зареєстровано у Каланчацькому районному відділі Херсонської регіональної філії центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 серпня 2006 року № 040673300234. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 27 серпня 2015 року рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 25 червня 2015 року в частині розірвання договору оренди та стягнення з відповідача судових витрат скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові.
У касаційних скаргах ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять скасувати рішення апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено, що відповідно до державних актів на право приватної власності на землю ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є власниками земельних ділянок, розташованих в адміністративних межах Олексіївської сільської ради Каланчацького району Херсонської області.
03 серпня 2006 року між 31 особою, у тому числі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (орендодавці) та ПП ОСОБА_11 (орендар) укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Каланчацькому районному відділі Херсонської регіональної філії центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 серпня 2006 року за № 040673300234, відповідно до умов якого орендодавці передали орендарю в строкове платне користування належні їм земельні ділянки сільськогосподарського призначення.
Згідно з п. 8 вказаного договору строк його дії становить 15 років.
У пунктах 9, 11 спірного договору оренди землі сторонами визначено, що орендна плата за користування земельними ділянками встановлюється у розмірі 1,5 % від грошової оцінки землі, що складає по 387 грн 45 коп. за один повний пай вартістю 25 829 грн 95 коп. та вноситься орендарем у грошовій формі, один раз в рік, не пізніше 25 листопада.
Пунктом 39 договору оренди передбачено, що розірвання договору в односторонньому порядку допускається, зокрема, у разі невиплати орендної плати у строки, передбачені договором.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач порушила умови договору оренди щодо своєчасної сплати орендної плати за 2014 рік, тому є підстави для розірвання договору оренди землі.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині розірвання договору оренди землі та відмовляючи у задоволенні цих вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції не взяв до уваги положення п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України та помилково вважав, що спірні правовідносини не вимагають систематичної несплати орендної плати. Оскільки позивачами не доведено систематичне невиконання умов договору в частині сплати оренди, а крім того вони ухиляються від її отримання, підстави для задоволення позову відсутні.
Такі висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на вимогах закону та відповідають фактичним обставинам справи.
За змістом ст. 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно зі ст. 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.
Положеннями ст. 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 212, 213, 303, 316 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно встановив фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та дійшов правильного висновку про відмову в позові, виходячи із того, що відповідач направила орендну плату позивачам за 2014 рік поштовим переказом 25 грудня 2014 року, проте останні відмовилися від її одержання, що підтверджується відповідними квитанціями та повідомленнями про поштові перекази. Таким чином, має місце сплата орендної плати з порушенням строку, встановленого договором оренди, що не може бути визначено як істотне порушення, а отже, і бути підставою для дострокового розірвання спірного договору оренди землі.
Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставинами, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів, викладених в оскаржуваному рішенні, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційні скарги ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.
Рішення апеляційного суду Херсонської області від 27 серпня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Дем'яносов
Судді: В.М. Коротун
А.В. Маляренко
І.К. Парінова
О.В. Ступак