ухвала
28 січня 2016 року м. Київ
Вищий спеціалізований суд України
з розгляду цивільних і кримінальних справ
у складі колегії:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні у судах першої та апеляційної інстанцій, на вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 10 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 22 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_4 ,
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про перевірку судових рішень щодо ОСОБА_4 у касаційному порядку.
11 грудня 2015 року прокурор подав до суду касаційної інстанції касаційну скаргу у якій не наводив чітких аргументів на підтвердження незаконності судових рішень щодо ОСОБА_5 . Одночасно за змістом скарги прокурор зазначав про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що не є підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції. Також вимоги касаційної скарги прокурора були зазначені без урахування положень ст. 436 КПК України, а додані копії оскаржуваних судових рішень не були завірені належним чином, як це передбачено п.13.7 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року №173.
У зв'язку з викладеним, касаційну скаргу прокурора, як таку, що не відповідала вимогам ст. 427 КПК України, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 грудня 2015 року було залишено без руху та надано п'ятнадцятиденний строк на усунення недоліків.
Звертаючись повторно до суду касаційної інстанції, прокурор не усунув усі недоліки своєї касаційної скарги від 11 грудня 2015 року, про які йому було указано у зазначеній вище ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Так, прокурор, повторно звертаючись до суду касаційної інстанції, подав скаргу, яка за змістом аналогічна скарзі, яка була визнана такою, що не відповідає вимогам ст. 427 КПК України.
У скарзі поданій на виконання вимог ухвали суду касаційної інстанції від 25 грудня 2015 року, прокурор зазначаючи про незаконність оскаржуваних судових рішень щодо ОСОБА_4 у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, порушенням вимог кримінального процесуального закону, не наводить належних доводів на обґрунтування цього. Зокрема, за змістом скарги прокурор посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що в силу вимог ст. 438 КПК України не є підставою для скасування чи зміни судових рішень судом касаційної інстанції. Також вимоги касаційної скарги прокурора до суду касаційної інстанції не узгоджуються із положеннями ст. 436 КПК України, якою передбачені повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги, оскільки скасування вироку місцевого суду та ухвали суду апеляційної інстанції та призначення нового розгляду цього кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, як про це просить прокурор, є процесуально неможливим.
Тобто прокурор не усунув в установлений строк недоліки касаційної скарги, яку було залишено без руху, а тому касаційна скарга підлягає поверненню відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України.
Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429 Кримінального процесуального кодексу України,
Повернути касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні у судах першої та апеляційної інстанцій, на вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 10 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 22 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_4 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3