Ухвала
іменем україни
29 січня 2016 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Остапчук Д. О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ФОП ОСОБА_3, у якому, посилаючись на незаконне звільнення, просила поновити її на посаді адміністратора ФОП ОСОБА_3, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ухвалені у справі судові рішення просить скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Увідкритті касаційного провадження у даній справі необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Частиною 1 статті 335 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставинами, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не надано належних доказів, які б свідчили про те, що її було введено в оману під час написання заяви про звільнення з роботи за власним бажанням чи здійснення на неї тиску, під яким вона написала таку заяву.
Доводи касаційної скарги про ненадання судами належної оцінки показанням свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6; написання заяви позивача про її звільнення за власним бажанням під впливом психологічного тиску зі сторони виконавчого директора ОСОБА_4 - безпідставні, оскільки обставини, на які посилається заявник, були предметом дослідження у судах і висновки з цього приводу, зроблені судами, ґрунтуються на встановлених у суді обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах.
Додані до касаційної скарги матеріали, зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права при їх ухваленні.
На підставі наведеного та керуючись ст. 324, п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2015 року відмовити.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ Д. О. Остапчук