79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
21.03.07 Справа№ 5/277-18/361A
Господарський суд Львівської області в складі
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
при секретарі судового засідання Колтун Ю.М.
у відкритому судовому засіданні в м.Львові
розглянуши матеріали позову
Державної податкової інспекції (надалі ДПІ)
у Радехівському районі Львівської області
до
Селянського фермерського господарства (надалі СФГ) «Стремільче»
до
Закритого акціонерного товариства (надалі ЗАТ) «Львівське фондове агентство»
про
визнання недійсним договору та зобов'язання кожної із сторін повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням
з участю прокурора -не з'явився;
представників сторін:
представника позивача -[...] -завідувач юридичного сектору (довіреність за №17);
[...]- заступник начальника відділу аудиту (довіреність за №18);
представника відповідачів -не з'явились,
що ДПІ у Радехівському районі Львівської області звернулася до господарського суду з позовом до СФГ «Стремільче» та до ЗАТ «Львівське фондове агенство» про визнання недійсним договору та зобов'язання кожної із сторін повернути другій сторін все одержане за зобов'язанням.
В позовній заяві зазначено, що договір купівлі-продажу цінних паперів №к-24/2006 від 24.03.2006 року не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки був укладений без узгодження з органом податкової служби, за наявності обставин перебування в податковій заставі активів СФГ «Стремільче». При цьому також слід застосувати наслідки визнання недійсності договору.
Представники позивача дали аналогічні пояснення просять позов задоволити.
Прокурор в судове засідання не з'явився.
Відповідач -СФГ «Стремільче» проти позову заперечує у запереченнях та вважає, що в даному випадку слід врахувати Рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005 року у справі №1-9/2005. Також, відповідач вважає, що акції не можуть бути за своєю правовою природою цінним папером, який засвідчує відносини боргу, а тому у відповідності до підп.»б» підп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» операції з ними не потребують узгодження з податковим органом.
Представник відповідачів в судове засідання не з'явився просить справу розглядати без його участі.
За викладених обставин, суд, беручи до уваги строки розгляду адміністративної справи -ч.1 ст.122 КАС України, вважає за можливе розглянути справу у відповідності до вимог ч.6 ст.71 КАС України, на основі наявних доказів, без участі представника відповідачів та прокурора, як передбачено ч.2 ст.128 КАС України.
Заслухавши присутніх представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
За результатами виїзної планової перевірки СФГ «Стремільче» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 30.06.2006 року ДПІ у Радехівському районі Львівської області складено акт за №197-23-0/22422307 від 27.09.2006 року.
В згаданому акті перевірки, встановлено, що згідно договору купівлі-продажу цінних паперів №к-24/2006 року від 24.03.2006 року СФГ «Стремільче» продало цінні папери через ТзОВ «Галицькі інвестиції-цінні папери» ЗАТ «Львівське фондове агентство» за 1062630 грн. 00 коп.
В підтвердження даної господарської операції в матеріалах справи наявний згаданий договір купівлі-продажу.
Актом приймання-передачі цінних паперів від 29.03.2006 року, який теж наявний в матеріалах справи, підтверджується факт передачі цінних паперів.
Також в матеріалах справи наявні Витяги з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави від 20.09.2006 року та від 26.07.2005 року, згідно яких все рухоме майно і майнові права СФГ «Стремільче» перебувають у податковій заставі.
Таким чином, орган державної податкової служби вважає, що у відповідності до вимог ст.215 ЦК України, згаданий договір є недійсним, оскільки був укладений без узгодження з органом податкової служби.
Даючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходив з наступних міркувань та положень чинного законодавства.
У відповідності до підп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом:
а) купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні;
б) використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів;
в) ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень органів державного управління.
Згідно підп.8.2.2 п.8.2 згаданої статті Закону, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.
Посилання СФГ «Стремільче» на те, що акції не можуть бути за своєю правовою природою цінним папером, який засвідчує відносини боргу, а тому у відповідності до підп.»б» підп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», операції з ними не потребують узгодження з податковим органом, судом до уваги не беруться з наступних міркувань.
У відповідності до названого підпункту предметом господарської операції, які потребують письмового узгодження з органом державної податкової служби, є не тільки цінні папери, які можуть засвідчувати відносини боргу, а й ті, які засвідчують виплату дивідендів.
Згідно ч.1 ст.6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», акцією вважається іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
Таким чином, господарські операції щодо розпорядження згаданими акціями потребують письмового узгодження з органом державної податкової служби на підставі підп.»б» підп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Окрім того, суд звертає увагу на те, що ч.2 ст.245 КАС України, серед підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.
А тому, з врахуванням того, що законодавцем рішення Конституційного Суду України визначено як нововиявлена обставина, суд повинен виходити при розгляді даної справи, хоч і не за нововиявленими обставинами, з обставин встановлених Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 року за №2-рп/2005 у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 1.17 статті 1, статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (справа про податкову заставу).
Зокрема, даним рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зокрема, підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.
Також, в даному рішенні зазначено, що на думку Конституційного Суду України, розмір податкової застави виходячи із загальних принципів права повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу справедливості, зазначає Конституційний Суд України, передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу.
При цьому слід зазначити, що в матеріалах справи наявні докази, які вказують на те, що на момент укладення згаданого договору в СФГ «Стремільче» були наявні інші активи, які в декілька разів перевищували суму податкового боргу (акт приймання-передачі векселя від 24.02.2006 року).
Таким чином, органом державної податкової служби не було диференційовано обмеження розпорядження активами платника податків залежно від розміру несплати платником податкового боргу, а тому обставини, щодо перебування в податковій заставі згаданих акцій не підтверджуються матеріалами справи.
Окрім того, суд не може залишити поза увагою обставини наявності повноважень позивача щодо звернення до суду із згаданим позовом.
У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено п.8 ст.3 КАС України, позивач це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду
Згідно п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу» державні податкові інспекції виконують такі функції, зокрема, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Отже, податкова інспекція у відповідності до згаданого закону наділена повноваженнями звертатись до суду з позовами про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.
Цивільний кодекс України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203 ЦК України).
Відповідно до ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Отже, як вбачається з вищенаведеного, ст.216 ЦК України не передбачено такого наслідку недійсності правочину як стягнення в доход держави коштів, одержаних за такою угодою.
Податкова інспекція обґрунтовує позовні вимоги тим що договір №к-24/2006 суперечить вимогам підп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що не відповідає її повноваженням зазначеним у п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу», оскільки податкова інспекція у відповідності до згаданого закону наділена повноваженнями звертатись до суду з позовами про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а, в даному випадку, такі наслідки визнання договору недійсним не застосовуються ні згідно ст.216 ЦК України ні згідно ч.2 ст.208 ГК України.
Щодо вимоги про застосування наслідків визнання недійсним договору, то такі задоволенню не підлягають, оскільки в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження правові підстави застосування таких наслідків.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що позов, не підлягає до задоволення.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, зокрема, частини 5, судові витрати не належить стягувати.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
1. В позові відмовити.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
3. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Мартинюк В.Я.