ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
28 січня 2016 року Справа № 913/1051/15
Провадження № 29/913/1051/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування «Пожспецмаш», м. Прилуки Чергінівської області
до відповідача Державного підприємства «Станично - Луганське досвідне лісомисливське господарство», смт. Станиця Луганська Луганської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне агентство лісових ресурсів України, м. Київ
про стягнення 657 367 грн 60 коп.
Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України було здійснено автоматичне визначення складу колегії суддів, за результатами якого зазначену справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Якушенко Р.Є., судді Ворожцов А.Г., Секірський А.В.
Господарський суд Луганської області у складі:
головуючого судді - Якушенко Р.Є., суддів - Ворожцова А.Г., Секірського А.В.,
секретар судового засідання Богуславська Є.В.,
у засіданні брали участь:
від позивача - представник в судове засідання не прибув;
від відповідача - Черепахін С.І., представник за довіреністю №1 від 11.01.2016;
від третьої особи - представник в судове засідання не прибув.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування «Пожспецмаш» (далі - ТОВ «Завод «ПОЖСПЕЦМАШ», позивач у справі) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом від 10.11.2015 № 81 до Державного підприємства «Станично - Луганське досвідне лісомисливське господарство» (далі - ДП «Станично - Луганське ДЛМГ», відповідача у справі) про стягнення з останнього 657 367 грн 60 коп., з яких:
- 355 000 грн 00 коп. - заборгованість за договором № 92 про закупівлю товарів за державні кошти від 06.06.2013;
- 278 675 грн 00 коп. - інфляційні втрати;
- 23 692 грн 60 коп. - 3 % річних.
Позивач, посилаючись на норми частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 253, 526, частини 1 статті 610, статті 625, частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), обґрунтовує позовні вимоги невиконанням відповідачем умов укладеного сторонами у справі договору № 92 про закупівлю товарів за державні кошти від 06.06.2013 стосовно оплати поставленого позивачем автомобіля лісопатрульного АЛП-5(3909)-267 у кількості 1 шт., що підтверджується актом приймання - передачі від 09.08.2013 та видатковою накладної № ТВ-00027 від 27.08.2013 на суму 355 000,00 грн.
Державне підприємство «Станично - Луганське досвідне лісомисливське господарство» (далі - ДП «Станично - Луганське ДЛМГ») відповідач у справі, не скористалося правом участі в судовому засіданні, але на електрону адресу надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити повністю у задоволенні позову з огляду на наступне.
Відповідач, посилаючись на пункти 4.1, 4.4 договору № 92 про закупівлю товарів за державні кошти від 06.06.2013, вважає, що строк оплати за отриманий товар ще не наступив, оскільки від позивача не надійшов рахунок на оплату товару, а також до цього часу на його казначейський рахунок не надійшло бюджетне фінансування закупівлі за державні кошти.
Доданий до позову рахунок - фактуру від 09.08.2013 він не отримував.
Від представника позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача від 27.01.2016 №7, яке судом розглянуто та задоволено.
Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, вислухав представника відповідача в судовому засіданні, суд
Між сторонами за позовом 06.06.2013 укладено договір № 92 про закупівлю товарів за державні кошти (далі - договір), відповідно до умов пункті 1.1, 1.2 якого продавець, позивач у справі, зобов'язався до 31.08.2013 поставити покупцеві, відповідачу у справі, товар - автомобіль лісопатрульний АЛП-5 (3909)-267 у кількості 1(одна) одиниця відповідно до специфікацій додатки № 1 та № 2, що є невід'ємною частиною цього договору (а.с.13-17).
Ціна цього договору згідно з пунктом 3.1 становить 355 000 грн 00 коп., в тому числі ПДВ - 59 166 грн 67 коп.
Порядок здійснення оплати визначений у розділі 4 договору.
Розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем, відповідачем у справі, протягом 7 (семі) банківських днів з дати отримання товару згідну з актом приймання - передачі після пред'явлення продавцем, позивачем у справі, рахунка на оплату товару.
До рахунка додається акт приймання - передачі товару та видаткова накладна.
У пункті 4.4 договору сторони передбачили, що у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання покупцем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.
Покупець має право зменшувати обсяг закупівлі товару та загальну вартість цього договору від реального фінансування видатків (пункт 4.5 договору).
Відповідальність сторін визначена у розділі 7 договору.
Строк дії договору встановлений у пункті 10.1 до 31.12.2013.
На виконання своїх зобов'язань за договором позивач 09.08.2013 передав, а відповідач через свого представника Лугина К.П. на підставі довіреності № 99 від 15.07.2013 прийняв автомобіль лісопатрульний АЛП-5 (3909)-267 у кількості 1(одна) одиниця. Технічний стан та комплектність відповідають всім умовам договору № 92 від 06.06.2013, претензій по комплектності та якості відсутні, що підтверджується актом приймання - передачі від 09.08.2013 (а.с.21), видатковою накладною № ТВ-00020 від 09.08.2013 (а.с.20) та довіреністю № 199 від 15.07.2013 (а.с.22).
Відповідач не оплатив отриманий автомобіль, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом свого порушеного права з даним позовом.
Позивач керуючись статтею 625 ЦК України нарахував та пред'явив до стягнення індекс інфляції за період прострочення оплати з вересня 2013 року по вересень 2015 року (включно), інфляційне збільшення боргу складає 278 675 грн 00 коп.
Також позивачем нараховано 3 % річних за 812 днів прострочення в сумі 23 692 грн 60 коп.
Всього до стягнення заявлено 657 367 грн 60 коп., з яких:
- 355 000 грн 00 коп. - заборгованість за договором № 92 про закупівлю товарів за державні кошти від 06.06.2013;
- 278 675 грн 00 коп. - інфляційні втрати;
- 23 692 грн 60 коп. - 3 % річних.
Відповідач проти позову заперечує з підстав зазначених вище.
Позивач з доводами відповідача не погодився з підстав викладених у письмових поясненнях № 6 від 22.01.2016, в яких, посилаючись на практику Верховного Суду України та Європейського суду з прав людини у справ «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005, зокрема, зазначив, що строк виконання зобов'язання відповідача щодо оплати за договором визначається лише вказівкою на подію, яка неминуче має настати, а саме факт поставки товару позивачем. Пред'явлення продавцем рахунка на оплату товару та отримання покупцем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок не є подіями, які мають неминуче настати за спливом певного періоду, а тому не можуть бути відкладальними умовами та не створюють для сторін цивільних прав та обов'язків щодо визначення строку оплати.
Відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність покупця і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.
Оцінивши подані сторонами у справі докази, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору № 92 про закупівлю товарів за державні кошти від 06.06.2013, який за правовою природою є договором купівлі - продажу.
Стаття 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні-покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до пункту 6.4.1 договору , на підставі якого заявлено позов, продавець має право своєчасно та в повному обсязі одержати оплату за поставлений товар в порядку і на умовах, визначених цим договором.
Матеріалами справи доведено, що позивачем виконані умови договору, у визначені договором строки поставлені відповідачеві автомобіль лісопатрульний АЛП-5 (3909)-267 у кількості 1(одна) одиниця на суму 355 000 грн 00 коп., а відповідач договірні зобов'язання не виконав, отриманий від позивача автомобіль не оплатив.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, а частина 1 статті 692 ЦК України закріплює положення про те, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Порядок здійснення оплати встановлений у пункті 4.1 договору на підставі якого заявлено позов, відповідно до якого відповідач зобов'язався оплатити отриманий автомобіль протягом 7 (семи) банківських днів з дати отримання товару згідно з актом приймання - передачі після пред'явлення продавцем, позивачем у справі, рахунка на оплату товару.
За доводами відповідача строк оплати отриманого від позивача автомобіля не наступив, оскільки позивач не виставив рахунок на його оплату, а відтак, до цього часу не наступила подія, з якої, згідно з пунктом 4.1 договору, пов'язано настання строку виконання зобов'язання з оплати товару.
Колегія суддів з такими доводами відповідача не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Згідно з частиною 1 статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (частина 2 статті 613 ЦК України).
Разом з тим, рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною в розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити належні за договором платежі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405.
Також не приймаються судом посилання відповідача на пункт 4.4 договору № 92 від 06.06.2013 та відсутність бюджетного фінансування видатків на придбання товару за цим договором, що, на думку відповідача, змінює строк оплати, який ще не наступив.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Фінансування відповідача за рахунок бюджетних коштів не звільняє його від обов'язку виконати договірні зобов'язання.
Ні відповідач, ні третя особа, Державне агентство лісових ресурсів України, не надали суду будь - яких доказів на підтвердження того, що ними вживалися заходи щодо отримання бюджетного фінансування на загальну вартість договору № 92 про закупівлю товарів за державні кошти від 06.06.2013.
В постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446, яка в силу статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою до застосування для всіх судів України при застосуванні норм матеріального права у подібних правовідносинах, вказується на те, що на підставі частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 ГК України, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
За таких обставин, судова колегія вважає вимоги позивача щодо стягнення заборгованості в сумі 355 000 грн 00 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що відповідач порушив умови пункту 4.1 договору, не розрахувався за отриманий автомобіль, позивачем на підставі вищевказаної норми ЦК України пред'явлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 278 675 грн 00 коп. та 3 % річних в сумі 23 692 грн 60 коп., що нараховані за період прострочення з вересня 2013 року по вересень 2015 року включно.
З урахуванням дати підписання сторонами акта приймання - передачі товару (09.08.2013) відповідач повинен був у повному обсязі розрахуватися за поставлений товар у строк до 20.08.2013 (включно).
Отже, період прострочення для нарахування 3 % річних складає з 21.08.2013 по 12.11.2015 (812 днів).
Перевіривши розрахунок 3 % річних порушень законодавства та арифметичних помилок не встановлено.
Отже, вимоги про стягнення 3 % річних є обґрунтовано заявленими та такими, що підлягають задоволенню.
Перевіркою розрахунок інфляційних втрат судом встановлено арифметичну помилку.
Сукупний індекс інфляції за період з вересня 2013 року по вересень 2015 року (включно), згідно Юридичної інформаційно - пошукової системи «Законодавства», складає 178,46903906 %, а не 178,5 % як визначив позивач, інфляційні нарахування складають: (355 000,00 грн. х 178,46903906 %) - 355 000,00 грн. = 278 565,09 грн., які і підлягають до стягнення з відповідача.
У задоволенні інфляційних нарахувань в сумі 109 грн 91 коп. слід відмовити.
Станом на день розгляду справи сторонами не надано доказів погашення заявлених до стягнення сум.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в загальній сумі 657 257 грн 69 коп.
Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 9 858 грн 87 коп.
Керуючись статтями 43, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Станично - Луганське досвідне лісомисливське господарство», 93600, смт. Станиця Луганська Луганської області, вул. Букаєва, буд.4, ідентифікаційний код 00993633, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування «Пожспецмаш», 17583, м. Прилуки Чернігівської області, вул. Соборна, буд.10, ідентифікаційний код 36264544, заборгованість в сумі 355 000 грн 00 коп., інфляційні втрати в сумі 278 565,09 грн. та 3 % річних у сумі 23 692 грн 60 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 9 858 грн 87 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 109 грн 91 коп. відмовити.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо не було подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено і підписано 02.02.2016.
Головуючий суддя Р.Є. Якушенко
Суддя А.Г. Ворожцов
Суддя А.В. Секірський