61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua
20 січня 2016 року Справа № 913/1088/15
Провадження №26/913/1088/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Продімпекс” м.Одеса
до Приватного підприємства “Завод продовольчих товарів “Карє” м.Луганськ
про стягнення 286664 грн 22 коп.,
Суддя Масловський С.В.
У засіданні брали участь:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув.
В судовому засіданні 20.01.2016 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Продімпекс” звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Приватного підприємства “Завод продовольчих товарів “Карє” про стягнення заборгованості за договором постачання №212 від 27.12.2013 у розмірі 286664 грн 22 коп., з яких: основний борг у розмірі - 118506 грн 14 коп.; інфляційні витрати в розмірі - 88469 грн 56 коп.; пеня в розмірі - 69905 грн 83 коп.; 3% річних у розмірі - 5546 грн 28 коп. та судовий сбір у розмірі 4236 грн 41 коп.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 24.11.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 02.12.2015, ухвалою від 02.12.2015 відкладено на 13.01.2016, ухвалою від 13.01.2016 на 20.01.2016.
В судові засідання 20.01.2016, представники сторін не з'явились.
Відповідач вимог ухвали суду щодо надання витребуваних документів - не виконав, письмових пояснень по суті спору, письмовий відзив на позов з наданням доказів - не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив на позов та письмові пояснення по суті спору через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.
Справа розглядається в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-
27.12.2013 між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю “Продімпекс”, як постачальником та відповідачем - приватним підприємством “Завод продовольчих товарів “Карє”, як покупцем, укладено договір №212 від 27.12.2013, згідно з яким позивач зобов'язується поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.(п.1.1) Конкретний асортимент, кількість та ціна товару вказується в накладній та інших товаросупроводжувальних документах, які є не від'ємною частиною цього договору (п.1.2).
Умовами договору сторони погодили, що оплата за кожну окрему партію товару, здійснюється покупцем протягом двадцяти одного дня з моменту постачання партії товару (п.2.4). При здійсненні поставки товару постачальник передає покупцю видаткову накладну (товарно-транспортна накладна), податкову накладну, документи, що посвідчують якість товару (п.4.3).
Згідно п.5.2. договору, в разі прострочення виконання зобов'язань по оплаті за поставлений товар, покупець сплачує пеню продавцю у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
В обґрунтування поставки товару по договору постачання №212 від 27.12.2013 позивач посилається на видаткові та товарно-транспортні накладними, а саме: ВН №1047 і ТТН №ПИ-00001047 від 11.03.2014 на суму 19850,00 грн (а.с 36-37), ВН №1087 і ТТН №ПИ-000087 від 13.03.2014 на суму 7820,00 грн (а.с 38-39), ВН №1096 і ТТН №ПИ-00001096 від 14.03.2014 на суму 2350,00 грн (а.с 40-41), на загальну суму 30020,00 грн.
Також, позивачем на підтвердження поставки товару були надані видаткові та товарно-транспортні накладні, по договору постачання №223 від 28.08.2012 а саме: ВН №6226 і ТТН б/н від 05.12.2013 на суму 36348,80 грн (а.с18-19); ВН №6241 і ТТН б/н від 06.12.2013 на суму 280,00 грн (а.с 20-21); ВН №6354 і ТТН б/н від 12.12.2013 на суму 4662,00 грн (а.с 22-23); ВН №6439 і ТТН б/н від 17.12.2013 на суму 50100,00 грн (а.с 24-25); ВН №6715 і ТТН б/н від 30.12.2013 на суму 26655,00 грн (а.с 26-27); ВН №57 і ТТН б/н від 09.01.2014 на суму 23240,00 грн (а.с 28-29); ВН №85 і ТТН б/н від 11.01.2014 на суму 14100,00 грн (а.с 30-31); ВН №174 і ТТН б/н від 16.01.2014 на суму 17205,00 грн (а.с 32-33); ВН №302 і ТТН б/н від 24.01.2014 на суму 33485,50 грн (а.с 34-35), на загальну суму 206076,30 грн.
Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Вимоги, що пред'являються до доказів визначені ст.34 ГПК України. Згідно вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. (стаття 32 цього Кодексу).
Отже, для вирішення питання про виникнення у покупця обов'язку з оплати вартості товару мають значення належні та допустимі докази - передбачені законом документи, якими стверджується сам факт здійснення господарської операції з передачі товару або товаророзпорядчого документу на товар. До таких доказів в силу чинного законодавства належать первинні документи.
Судом встановлено, що видаткові та товарно-транспортні накладні по договору №212 від 27.12.2013, не містять всіх обов'язкових реквізитів первинних документів, що не відповідає вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та не дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а довіреність на отримання товару в матеріалах справи відсутня.
Судом розглянуті видаткові та товарно-транспортні накладні по договору №223 від 28.08.2012, та встановлено, що зазначені накладні не можуть бути доказами поставки товару по договору №212 від 27.12.2013.
Надані позивачем в обґрунтування своїх вимог докази - копії видаткових та товарно-транспортних накладних не підтверджують факту існування між сторонами відносин, що породжують цивільні права та обов'язки.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором постачання №212 від 27.12.2013 у розмірі - 118506 грн 14 коп. за видатковим та товарно-транспортним накладними по договору №212 від 27.12.2013, а саме: ВН №1047 і ТТН №ПИ-00001047 від 11.03.2014 на суму 19850,00 грн, ВН №1087 і ТТН №ПИ-000087 від 13.03.2014 на суму 7820,00 грн, ВН №1096 і ТТН №ПИ-00001096 від 14.03.2014 на суму 2350,00 грн; та за видатковими та товарно-транспортними накладними по договору №223 від 28.08.2012, а саме: ВН №6226 і ТТН б/н від 05.12.2013 на суму 36348,80 грн, ВН №6241 і ТТН б/н від 06.12.2013 на суму 280,00 грн, ВН №6354 і ТТН б/н від 12.12.2013 на суму 4662,00 грн, ВН №6439 і ТТН б/н від 17.12.2013 на суму 50100,00 грн, ВН №6715 і ТТН б/н від 30.12.2013 на суму 26655,00 грн, ВН №57 і ТТН б/н від 09.01.2014 на суму 23240,00 грн, ВН №85 і ТТН б/н від 11.01.2014 на суму 14100,00 грн, ВН №174 і ТТН б/н від 16.01.2014 на суму 17205,00 грн, ВН №302 і ТТН б/н від 24.01.2014 на суму 33485,50 грн, не є законною та обґрунтованою, адже не підтверджена належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.33, 34 ГПК України та не підлягає задоволенню.
Крім того, у відповідності до п.5.2 договору постачання №212 від 27.12.2013, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 69905,83 грн, а також на підставі ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 5546,28 грн та інфляційні витрати в 88469,56 грн.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість заявленої до стягнення суми основного боргу, а тому вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних витрат не є законними та обґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних витрат не є законними, обґрунтованими, а тому в задоволені позову слід відмовити повністю.
У відповідності до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Луганської області,-
У задоволені позову відмовити повністю.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 22.01.2016
Суддя С.В. Масловський