79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.03.07 Справа№ 5/22-28/7 А
10 год 10 хв
За позовом: Суб»єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Львів
до відповідача: Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, м. Львів
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова НОМЕР_1
Суддя Морозюк А.Я.
Секретар судового засідання
Онишко І.Р.
м.Львів, вул.Личаківська,128,
Зал судового засідання № 302.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_2 -представник
Від відповідача: Чабан О.С. -старший державний податковий інспектор; Каспрук Ю.В. - завідувач сектору
Позов заявлено Суб»єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції Франківському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова НОМЕР_1 про стягнення з позивача 27573,00 грн податку з доходів фізичних осіб.
Ухвалою суду від 10.01.2007 року відкрито провадження в адміністративній справі попереднє судове засідання призначено на 08.02.2007 року. Ухвалою суду від 08.02.2007 року підготовче провадження у справі закінчено і справу призначено до судового розгляду на 06.03.2007 року.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в по зовній заяві, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова НОМЕР_1. Позивач зазначає, що кошти у сумі 70700 грн, сплачені громадянину ОСОБА_3 за проведення останнім ремонтних робіт у приміщенні по АДРЕСА_1, були сплачені не ОСОБА_1 як приватним підприємцем, а ОСОБА_1 як фізичною особою, що спростовує твердження відповідача про обов»язок позивача як податкового агента утримувати із громадянина ОСОБА_3 податок на доходи фізичної особи у розмірі 9191 грн. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-ІV (із змінами і доповненнями), утримувати податок зобов»язаний лише податковий агент. Однак, позивач не виплачував фізичній особі ОСОБА_3 коштів як підприємець, а тому не виступав по відношенню до отриманих ОСОБА_3 коштів податковим агентом.
Позивач не заперечує проти факту проведення ремонтних робіт, які здійснювались громадянином ОСОБА_3 у приміщенні по АДРЕСА_1 з 25.03.2005 року по 12.08.2005 року, проте зазначає, що дане приміщення було придбане ним згідно договору купівлі -продажу нежитлових приміщень від 28.02.2005 року як громадянином України, а не як приватним підприємцем. Також відповідачем в ході проведення перевірки не було виявлено цивільно-правового договору про те, що позивач, як підприємець замовив у громадянина ОСОБА_3 виконання будівельних робіт, як і не виявлено жодних документів про те, що позивач оплачував його роботу з власного розрахункового рахунку чи з каси або ж , що позивач, як підприємець підписував з гр. ОСОБА_3 акти виконаних робіт. Відсутність здійснення виплат доходу позивачем на користь ОСОБА_3 засвідчується також книгою обліку доходів і витрат за 2005 рік, в якій відсутні записи про витрати за найману працю ОСОБА_3 а також відсутні будь-які витрати пов'язані з ремонтом вказаного приміщення.
Податковим органом не наведено доказів оплати ремонтних робіт позивачем як приватним підприємцем. Всі доводи відповідача ґрунтуються лише на скарзі позивача від 30.08.2006 року, в якій він повідомив податковий орган про виплату коштів гр. ОСОБА_3 Проте у поданій скарзі позивач не стверджував про те, що він саме як підприємець укладав з ОСОБА_3 договір на виконання робіт та про те, що він як підприємець виплачував ОСОБА_3 дохід.
Відповідач у поданому суду відзиві, а його представники в судовому засіданні проти позову заперечили, просять у задоволенні позовних вимог відмовити. Відповідач вважає, що приватним підприємцем ОСОБА_1 не було утримано і перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб із суми 70700 грн., виплачених гр. ОСОБА_3 в період 25.03.2005 року по 12.08.2005 року, чим порушено ст. 2, ст. 3, п.п 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-ІV (із змінами і доповненнями). Сума податку складає 9191 грн(70700 грн * 13% = 9191 грн).
В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (акт перевірки, заперечення на акт, лист, податкове повідомлення-рішення, скарга, витяг про реєстрацію права власності, книга обліку доходів і витрат, договір, технічний паспорт на нежитлове приміщення, висновок про технічний стан підлоги та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).
Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова проведено виїзну планову перевірку СГД ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2003 року по 30.09.2006 року, за результатами перевірки складено Акт НОМЕР_2, в якому встановлено порушення ст. 2, ст. 3, п.п 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-ІV (із змінами і доповненнями) -неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за 2005 рік в сумі 9191 грн.
На підставі Акту перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова винесла податкове повідомлення-рішення НОМЕР_1, яким позивачу визначено суму податкового зобов»язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 9191,00 грн за основним платежем, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 18382,00 грн відповідно до п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ. Всього визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 27573,00 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, 30.08.2006 року ОСОБА_1 направив скаргу до ДПА у Львівській області, в якій повідомив про виплату коштів у сумі 70700 грн гр. ОСОБА_3 за проведення ним ремонтних робіт у приміщенні по АДРЕСА_1, які були виконані неякісно. Дану скаргу було перенаправлено для розгляду до ДПІ у Франківському районі м.Львова, яка встановила, що гр. ОСОБА_3, згідно бази даних «Автоматизована інформаційна система обласного рівня», не перебуває на обліку як суб»єкт підприємницької діяльності -фізична особа.
Таким чином, податковий орган зробив висновок про те, що приватним підприємцем ОСОБА_1 не було утримано і перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб із суми 70700 грн., виплачених гр. ОСОБА_3 в період 25.03.2005 року по 12.08.2005 року, чим порушено ст. 2, ст. 3, п.п 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-ІV (із змінами і доповненнями). Сума податку складає 9191 грн(70700 грн * 13% = 9191 грн).
Відповідно до п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).
Таким чином, податковий орган визначив позивачу податкове зобов'язання в розмірі 9191,00 грн за основним платежем, а також застосував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 18382,00 грн.
Однак, з такими висновками податкового органу суд не погоджується, виходячи із наступного.
Як вбачається із змісту Договору купівлі - продажу нежитлових приміщень від 28.02.2005 року, посвідченого нотаріально приватним нотаріусом ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за НОМЕР_3, нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 були придбані ОСОБА_1 не як приватним підприємцем, а як фізичною особою.
Як вбачається із змісту «Висновку про технічний стан підлоги виробничо-складського приміщення на АДРЕСА_1» (який долучався ОСОБА_1 як додаток № 2 до скарги від 30.08.2006 року, направленої до ДПА у Львівській області, в якій повідомлялося про виплату коштів у сумі 70700 грн гр. ОСОБА_3), при складенні цього висновку був використаний, зокрема, Технічний паспорт на нежитлове приміщення буд.літ. «Б-3»корпус № 1 за АДРЕСА_1, виданий ОКП БТІ та ЕО від 29.12.2005 року.
Як вбачається із змісту вищезазначеного Технічного паспорта, складеного 29.12.2005 року, об'єкт нерухомого майна зареєстрований на праві приватної власності згідно Договору купівлі -продажу нежитлових приміщень р.НОМЕР_3 від 28.02.2005 року, посвідченого нотаріально приватним нотаріусом ОСОБА_4
Таким чином, вищенаведеним підтверджується той факт, що ремонтні роботи проводилися гр.ОСОБА_3 у приміщеннях, які належать на праві власності ОСОБА_1 як фізичній особі згідно Договору купівлі -продажу нежитлових приміщень від 28.02.2005 року, посвідченого нотаріально приватним нотаріусом ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за НОМЕР_3,
Податковим органом не наведено жодних обґрунтувань та доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_1 здійснював виплату коштів гр.ОСОБА_3 в сумі 70700 грн саме як приватний підприємець, а не як фізична особа. Не обґрунтовано податковим органом і те, чому ОСОБА_1 здійснював(на думку податкового органу) як приватний підприємець розрахунки за ремонтні роботи в приміщеннях, які є його власністю як фізичної особи, а не як приватного підприємця.
Податковим органом зроблено висновки в акті перевірки за відсутності посилання на будь-які первинні документи, які б підтверджували факт наявності правовідносин між ОСОБА_1 як приватним підприємцем з гр.ОСОБА_3 При перевірці не встановлено наявності договору, актів виконаних робіт, документів про оплату з власного розрахункового рахунку чи з каси приватного підприємця ОСОБА_1. Дані-ж книги обліку доходів і витрат за 2005 рік позивача не містять жодних записів про витрати за найману працю ОСОБА_3 чи про витрати, пов'язані з ремонтом вказаного приміщення.
З наведеного вбачається, що кошти гр.ОСОБА_3 в сумі 70700 грн не сплачувалися ОСОБА_1 як приватним підприємцем.
Таким чином, вищенаведеним спростовується твердження відповідача про обов»язок позивача як податкового агента утримати із громадянина ОСОБА_3 податок на доходи фізичної особи у розмірі 9191 грн. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-ІV (із змінами і доповненнями), утримувати податок зобов»язаний лише податковий агент. Однак, позивач не виплачував фізичній особі ОСОБА_3 коштів як приватний підприємець, а тому не виступав по відношенню до гр. ОСОБА_3 податковим агентом.
Отже, безпідставним є висновок податкового органу про порушення позивачем ст. 2, ст. 3, п.п 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-ІV (із змінами і доповненнями) -неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за 2005 рік в сумі 9191 грн. Як наслідок, відсутні підстави і для застосування штрафних(фінансових) санкцій в сумі 18382,00 грн.
Додатково слід також відзначити, що Постановою Франківського районного суду м.Львова від 05.02.2007 року(яка є остаточною і оскарженню не підлягає) закрито справу про адміністративне правопорушення щодо СГД ФО ОСОБА_1. В даній постанові суд встановив, що СГД ОСОБА_1 не використовував найманої праці фізичної особи ОСОБА_3 та не здійснював на його користь виплати доходу.
Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку про задоволення позову.
Судові витрати у вигляді 3 грн 40 коп судового збору присуджуються з Державного бюджету України на користь позивача, решта суми судового збору може бути повернута в порядку ч.2 ст.89 КАС України за клопотанням особи, яка його сплатила.
На підставі вищенаведеного, керуючись п.2-1, п.3, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71,86,87,94,98,158,160,162,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова НОМЕР_1, яким визначено суму податкового зобов»язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 9191,00 грн-основного платежу та 18382,00 грн- штрафних(фінансових) санкцій, всього в сумі 27573,00 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Суб»єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) 3 грн. 40 коп. - судового збору.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Морозюк А.Я.