26 січня 2016 року Справа № 876/8886/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
Суддів Хобор Р.Б.,Попка Я.С.
за участю секретаря судового засідання Мельничук Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17.08. 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до слідчого СВ Ковельського МВ УМВС у Волинській області Бірука Андрія Олександровича про визнання неправомірною бездіяльності слідчого та відшкодування моральної шкоди, -
14.08.2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до слідчого СВ Ковельського МВ УМВС у Волинській області Бірука Андрія Олександровича про визнання неправомірною бездіяльності слідчого та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 серпня 2015 року відмовлено у відкритті провадження.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем оскаржується бездіяльність слідчого, яка полягає у неналежному та несвоєчасному проведенні ним слідчих дій у ході досудового розслідування кримінального провадження №12015030110000298 за ознаками ст.185 ч.3 КК України, яке триває по даний час, однак, передане іншому слідчому, - для продовження досудового розслідування.
Відповідно до вимог ст.ст.303-308 КПК України, рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування підлягають оскарженню в порядку кримінального судочинства і не можуть бути предметом розгляду в порядку КАС України. Згідно з п.2 ч.3 ст.17 КАСУ юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Ухвалу суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки дане рішеннявинесене з порушенням норм процесуального права, та таке, що неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи.
Просить скасувати ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17.08 2015 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на помилковість висновку суду першої інстанції, оскільки позовні вимоги стосувались порушеного публічного права, визначеного п.1 ч. 1 ст. 3 КАС України, ст.ст. 55, 124 КонституціїУкраїни .
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Суд першої інстанції свою ухвалу від 17.08.2015 року про відмову у відкритті провадження у справі обґрунтував тим, що даний спір за позовною заявою ОСОБА_1 повинен розглядатись в порядку кримінального судочинства.
Вимога ж позивача щодо стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 3000 грн. не може бути предметом адміністративного позову, оскільки відповідно до ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Зогляду на викладене та відповідно до п.1 ч.1 ст. 109 КАС України судом першої інстанції відмовлено у відкритті провадження у даній справі.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції, з врахуванням наступного.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого і своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 3 КАС України визначено, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 статті 4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно ст. 17 ч.1 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширює ться на правовідносини, що виникають у звязку з здійсненням субєктом владних повноважень владних управлінських функцій. Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині 2 ст. 17 КАС України, де зокрема, вказано, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Із вищенаведених правових норм видно, що КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Завданням кримінального судочинства, відповідно до ст. 2 КПК України, є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у ньому, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних і забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараним. Діяльність органів державної влади та їх посадових осіб, яка стосується сферипу блічно-правових відносин, що виникають внаслідок злочинних посягань, відповідальність за які встановлено нормами кримінального права, а також порядок оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності цих органів і посадовихосіб, регулюється положеннями КПК України.
Відповідно до ст. 107 КАС України судя після одержання позовної заяви з'ясовує чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства
Суд першої інстанції при вирішенні питання щодо підсудності спору між позивачем і відповідачем у відносинах, правильно встановив, що такі відносини регулюються нормами КПК України.
Рішенням Конституційного Суду України від 14.12.2011 року по справі № 1-29/2011 (справа про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) визначено, що орган дізнання, слідчий, прокурор під час провадження у кримінальній справі та здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини до порушення кримінальної справи, є носіями спеціальних владних процесуальних повноважень і тому виконують функції обумовлені завданнями кримінального судочинства.
Перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватись судом, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ. Конституційний Суд України зазначив, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві, і гарантоване частиною 2 статті 55 Конституції України право особи на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб повинно реалізуватись у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
В ухвалі суду від 17.08. 2015 року роз'яснено позивачу, що право на оскарження до суду рішень, дій і бездіяльностіслідчого СВ Ковельського МВ УМВС у Волинській області Бірука Андрія Олександровича має розглядатися в порядку визначеному кримінально-процесуальним законодавством.
Також суд першої інстанції правильно зазначив, що вимога про стягнення моральної шкоди не може бути самостійним предметом адміністративного позову, оскільки відповідно до ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до переконання, що ухвала суду першої інстанції від 17.08.2015 року винесена за результатами повного зясування обставин, що мають значення для справи, з додержанням норм матеріального і процесуального права, і підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17.08.2015 року по справі № 306/4378/15-а, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Р.П. Сеник
Судді : Р.Б. Хобор
Я.С. Попко