Справа: № 823/5016/15 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
28 січня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,
при секретарі судового засідання Дзекан В.В.
за участю представників сторін:
від позивача Яремчук Я.А.,
від третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року у справі за позовом Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, треті особи: ОСОБА_3, Управління Держгеокадастру в Уманському районі Черкаської області про визнання протиправним та скасування наказу,-
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позов задовольнити.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 14.07.2014 ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держземагенства у Черкаській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5541 га із земель запасу Родниківської сільської ради.
25.07.2014 наказом №23-2330/14-14-СГ Головне управління Держземагенства у Черкаській області надало ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності у власність, розташованої у адмінмежах Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області.
На підставі вищезазначеного наказу ОСОБА_3 виготовлено проект землеустрою земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1.
В подальшому наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 09.09.2014 № 23-3097/14-14-СГ земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 надана ОСОБА_3 у власність для ведення особистого селянського господарства.
Посилаючись на ту обставину, що спірна земельна ділянка була передана третій особі у власність без виготовлення проекту землеустрою, а її передання у власність викликало невдоволення територіальної громади села, Родниківська сільська рада звернулася з даним позовом до суду, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ (розпорядження) Головного управління Держземагентства у Черкаській області, про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, для ведення особистого селянського господарства, надану громадянину ОСОБА_3 площею 1.5541 га кадастровий номер НОМЕР_1 в адміністративних межах Родниківської сільської ради.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний у даній справі наказ відповідача, який є актом індивідуальної дії, вичерпав свою дію та скасуванню не підлягає.
Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рушення суду першої інстанції, виходить з наступного.
Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з прийняттям Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області наказу про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, для ведення особистого селянського господарства, надану громадянину ОСОБА_3 площею 1.5541 га кадастровий номер НОМЕР_1 в адміністративних межах Родниківської сільської ради та подальшої реєстрації права власності на вказану земельну ділянку за третьою особою.
Ухвалюючи рішення по суті, суд першої інстанції виходив з того, що цей спір є справою адміністративної юрисдикції. Проте з таким висновком погодитися не можна з огляду на нижченаведене.
За змістом статті 6 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Водночас суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.
Так, відповідно до частини другої статті 171 КАС право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.
Зі змісту регулювання, яке міститься у КАС, також убачається, що і право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується.
Родниківська сільська рада Уманського району Черкаської області оспорює наказ, який є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права та обов'язки тільки тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано.
Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
Таким чином, відсутність у будь-кого (крім власників вказаних земельних ділянок), в тому числі і позивача, прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваним наказом не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.
Посилання позивача на порушення його прав є безпідставними, оскільки зазначений наказ не стосується його безпосередньо.
Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, проте такий висновок є помилковим з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, може бути розглянуто за правилами КАС.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 24.02.2015 по справі № 21-34а15 дійшла висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.
Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Суд першої інстанції наведеного не врахував та розглянув справу за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Оскільки розгляд справи помилково здійснено судом першої інстанції за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалена у справі постанова суду першої інстанції, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 198 та ч. 1 ст. 203 КАС України, підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області задовольнити частково.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року скасувати.
Провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді І.О. Грибан
О.А. Губська
Ухвалу в повному обсязі виготовлено 01.02.2016
.
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.