21 січня 2016 рокусправа № П/811/1402/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,
суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
за участю представників:
позивача: - ОСОБА_1 (довіреність від 05 листопада 2015 року),
відповідача: - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року
у справі № П/811/1402/15
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
У квітні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся у Кіровоградський окружний адміністративний суд з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 вересня 2014 року №0005181701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 287192,57 грн.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2014 року №0005181701 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 123269,64 грн. за основним платежем та 61634,82 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
У судовому засіданні представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.
Представник Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, на підставі наказу від 22 липня 2014 року №1342, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 по взаємовідносинах з приватним підприємством «Артсіті» та з приватним підприємством «Глобал-Торг» за період з 01 березня 2012 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складено акт від 04 серпня 2014 року №567/11-23-17-01/НОМЕР_1.
Перевіркою встановлено порушення частини 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків; пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України - донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2012 рік в сумі 170299,72 грн.; пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим донараховано податок на додану вартість в сумі 191461,71 грн.; пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - донараховано єдиний внесок за березень 2012 року в розмірі 4872,20 грн.
На підставі акту перевірки від 04 серпня 2014 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2014 року №0005181701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 287192,57 грн., в тому числі 191461,71 грн. за основним платежем та 95730,86 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6 статті 198.6 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Отже, законодавством встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.
Судом установлено, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та приватним підприємством «Глобал-Торг» укладено договір поставки від 01 березня 2012 року №01/03, за умовами якого позивачем придбано товар, а саме: запасні частини до автомобіля «КАМАЗ» на суму 409152,40 грн., у тому числі ПДВ - 68192,07 грн. Виконання умов договору підтверджується видатковими та податковими накладними. Сума податку на додану вартість в розмірі 68192,07 грн. включено до складу податкового кредиту за березень 2012 року.
Придбані запчастини використані позивачем у власній господарській діяльності шляхом утримання, ремонту та експлуатації транспортних засобів, що підтверджується відповідними актами на списання запчастин.
При цьому, на підтвердження наявності у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 автотранспортних засобів, позивачем надано копію списку автотранспортних засобів та відповідні договори оренди транспортних засобів з екіпажем (водієм), за умовами яких позивач зобов'язався підтримувати автомобілі у належному стані, включаючи проведення поточного та капітального ремонту і надання необхідного приладдя.
Таким чином, позивачем у березні 2012 року сформовано податковий кредит у розмірі 68192,07 грн. на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих приватним підприємством «Глобал-Торг», яке на час їх видачі зареєстровано платником податку на додану вартість.
Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Тобто, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.
Суд зауважує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від ведення такого обліку іншими особами, зокрема, від фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. При цьому питання декларування сум податкового кредиту не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Натомість у разі, якщо такі особи не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб.
Щодо взаємовідносин позивача з приватним підприємством «Артсіті» слід зазначити наступне.
02 березня 2012 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та приватним підприємством «Артсіті» укладено договір поставки нафтопродуктів №03/3, за умовами якого позивачем придбано нафтопродукти (мазут М-100, дизельне пальне, паливо пічне побутове, фракцію бензинову прямогонну та ін.). Згідно з пунктом 4 Договору відвантаження товару здійснюється продавцем. Продавець забезпечує відвантаження товару протягом 3 календарних днів з моменту надходження передплати й надання транспорту під завантаження. На виконання договірних зобов'язань приватним підприємством «Артсіті» в період, який перевірявся, поставило позивачу дизельне паливо ЕН590, що підтверджується податковими та видатковими накладними, рахунками.
Судом першої інстанції встановлено, що постачання дизельного пального, придбаного у контрагента відбувалось на автозаправочний пункт, який розташований на автобазі фізичної особи-підприємця ОСОБА_2. При цьому, між сторонами існувала домовленість, відповідно до якої, в разі необхідності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 здійснити заправку автомобілів, то при можливості дизельне пальне завозилось на базу до позивача або використовувалися талони для заправки автомобілів на автозаправній станції, розташованої на сусідній вулиці з автобазою за адресою - м. Кіровоград, вул. Аерофлотська-24.
Проте, суду не надано належних доказів того, в якій кількості і коли, придбане дизельне паливо відвантажувалось на автозаправний пункт і на яку кількість виписано талони для заправки.
Наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Міністерства палива та енергетики, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.
Ця Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів. Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.
Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.
Пунктом 5.1.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України встановлено, що приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо.
Підрозділами 5.2-5.5 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України передбачено порядок приймання нафти і нафтопродуктів, яка транспортується різними видами транспорту.
Так, обов'язковими умовами прийняття нафти і нафтопродуктів за кількістю та якістю є перевірка цілісності пломб, об'єму, густини, якісних характеристик, у разі якщо транспортування здійснюється залізничним чи автомобільним транспортом, а також спеціальними пристроями - у разі якщо транспортування здійснюється водним чи нафтопровідним транспортом.
Всупереч наведеному, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не надано будь-яких доказів перевірки кількісних та якісних характеристик нафтопродуктів, придбаних у приватного підприємства «Артсіті».
Згідно з пунктом 7.5.6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється товарно-транспортною накладною (далі -ТТН) у чотирьох примірниках. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.
Відповідно до абзацу 2 пункту 7.5.8 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, у ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства, та дата і час прибуття.
Судом встановлено, що на підтвердження транспортування нафтопродуктів позивачем надано копії товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів форми №1-ТТН (нафтопродукт). Разом з тим, товарно-транспортні накладні не містять відомостей, передбачених Інструкцією, зокрема температури нафтопродукту.
Крім того, абзацом 2 пункту 5.4. Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України передбачено - прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що копії документів, надані позивачем, не доводять реальність господарських операцій.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Таким чином, будь-які господарські операції можуть бути відображені платником податків у податковому обліку лише в разі наявності відповідних записів за даними бухгалтерського обліку такого платника. При визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість платник податку має враховувати саме дані бухгалтерського обліку, які (дані) мають в повній мірі відображати зміст конкретної господарської операції.
Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів встановлено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155.
Разом з тим, позивачем, як до суду першої інстанції, так і апеляційної інстанції не надано копій документів обліку нафтопродуктів, зокрема, звіту матеріально відповідальних осіб щодо кількісного обліку нафтопродуктів, товарної книги кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою №31-НП, журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою №6-НП, або будь-яких інших.
З огляду на відсутність належного обліку придбаних нафтопродуктів на підприємстві позивача, копії договорів, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, наданих позивачем, не підтверджують реальність господарських операцій.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 неправомірно включено до складу податкового кредиту суму в розмірі 123269,64 грн., а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко
Суддя: Ю.М. Дадим