ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
01 лютого 2016 року № 826/15007/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Нагорянського С.І., суддів Аблова Є.В., Добрянської Я.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Міністерства охорони здоров'я України, Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України"
проскасування рішення, зобов'язання в'язнити дії
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Міністерства охорони здоров'я України (далі - відповідач 1), Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України" (далі - відповідач 2), в якому просив:
- скасувати рішення Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України" у відношенні позивача;
- зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України встановити відсотки втрати працездатності для позивача за наслідками виробничої травми від 31 грудня 1999 року.
Під час судового розгляду позивач позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.
Представники відповідачів проти позову заперечували з огляду на обставини, викладені у письмових запереченнях проти позову.
У зв'язку із надходженням від представника відповідача клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, проти якого позивач не заперечував, у судовому засіданні 28 жовтня 2015 року суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
31 грудня 1999 року працюючи шлаковиком копрового цеха ВАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" при виконанні своїх обов'язків, обумовлених трудовим договором, ОСОБА_1 було тяжко травмовано. Внаслідок інциденту позивачу були спричинені пошкодження челюсті та слуху.
Про факт отримання позивачем виробничої травми за його заявою було складено акти ф.Н-1 № 6/1-09 та Н-5 від 17 квітня 2009 року.
Робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування м. Запоріжжя, позивача було направлено на огляд до районної МСЕК на предмет встановлення відсотків втрати професійної працездатності внаслідок виробничої травми, однак за висновком МСЕК від 22 грудня 2010 року по наслідкам травми у позивача була встановлена відсутність стійкої втрати працездатності.
Не погодившись із висновками МСЕК, ОСОБА_1 звернувся до обласної МСЕК щодо його повторного огляду. На засіданні обласної МСЕК, яке відбулось 04 жовтня 2011 року позивачу було відмовлено у підвищенні відсотків втрати працездатності внаслідок виробничої травми, з тих підстав, що комісія не вбачала стійкого розладу функцій органу слуху, пов'язаного з виробничою травмою.
05 жовтня 2011 року позивач звернувся до КУ "Обласний центр медико-соціальної експертизи" ЗОР Управління охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації щодо необхідності повторного огляду із залученням додаткових незалежних спеціалістів, однак йому було відмовлено та запропоновано звернутися до суду.
Поряд з тим, за рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 12 травня 2010 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області, нещасний випадок що стався 31 грудня 1999 року з ОСОБА_1 судом було визнано таким, що пов'язаний з виробництвом.
На підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 15 грудня 2011 року у справі № 2-а-13042/201 було призначено судово-медичну експертизу, за висновками якої - між подіями 31 грудня 1999 року та встановленим у ОСОБА_1 порушенням слуху існує причинно-наслідковий зв'язок (висновок експерта № 168-ая/12 від 07 червня 2012 року).
У зв'язку із наведеним, постановою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 09 серпня 2012 року у вказаній справі зобов'язано КУ "Обласний центр медико-соціальної експертизи" ЗОР Управління охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації здійснити в рамках висновків судово-медичної експертизи переогляд на МСЕК ОСОБА_1 на предмет встановлення йому стійкої втрати працездатності та можливого призначення групи інвалідності внаслідок виробничої травми, яка мала місце 31 грудня 1999 року.
У подальшому, медекспертна справа ОСОБА_1 була переправлена з КУ "Обласний центр медико-соціальної експертизи" ЗОР Управління охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації до Харківського обласного центру МСЕ.
З матеріалів справи судом встановлено, що Харківським обласним центром МСЕ було надано доручення провести переогляд ОСОБА_1 ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України", відповідно до п. 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. N 1317.
Листом ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України" від 10 грудня 2013 року № 184/12 ОСОБА_1 було запрошено на огляд, що мав відбутись 24 грудня 2013 року, однак на засідання комісії позивач не прибув.
За результати переогляду медекспертної справи позивача 24 грудня 2014 року, ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України" було вирішено підтримати рішення МСЕК Запорізької та Харківської областей та консультативний висновок Інституту медико-соціальних проблем м. Дніпропетровська про відсутність підстав для встановлення відсотків втрати працездатності за наслідками виробничої травми від 31 грудня 1999 року.
Як зазначив відповідач 2 у запереченнях проти позову, таке рішення було прийнято з огляду на те, що на момент травми у хворого відсутні дані в медичній документації про механічне пошкодження слухового апарату, а тому встановити зв'язок туговухості в майбутньому з виробничою травмою неможливо.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням відповідача 2 щодо відмови у встановленні відсотків втрати працездатності за наслідками виробничої травми від 31 грудня 1999 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. N 1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. N 1112, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури (п. 3 Положення про медико-соціальну експертизу).
Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (п. 4 Положення про медико-соціальну експертизу).
Комісії у своїй роботі керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи (п. 5 Положення про медико-соціальну експертизу).
Відповідно до пункту 20 Положення про медико-соціальну експертизу, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 вересня 2011 року № 561 затверджено Інструкцію про встановлення груп інвалідності (далі - Інструкція).
Пунктом 1.4 Інструкції визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії (п. 1.10 Інструкції).
Згідно п. 1.12 Інструкції, датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (у відсотках) вважається день надходження до комісії документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
Відповідно до п. 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.
МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України" або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.
Згідно п. 13,14 Положення про медико-соціальну експертизу, ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України", зокрема:
- здійснює організаційно-методичне керівництво обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами (бюро) медико-соціальної експертизи;
- проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх;
- проводить у складних випадках огляд хворих та інвалідів за направленнями обласних, Київського та Севастопольського міських центрів (бюро) медико-соціальної експертизи;
- повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми;
- направляє в особливо складних випадках осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця);
- направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, до лікувально-профілактичних закладів для проведення огляду з метою уточнення діагнозу і призначення відповідного лікування;
У відповідності з вимогами п. 19 Положення комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
В силу п. 22 Положення про медико-соціальну експертизу, рішення ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України", Кримської республіканської, обласних, центральних міських комісій (у тому числі в разі проведення огляду у складних випадках) приймається більшістю голосів членів комісій. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови комісії. Член комісії, не згодний з прийнятим рішенням, викладає свою думку в письмовому вигляді, яка додається до акта огляду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує рішення ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України", що стосується його від 24 грудня 2013 року, яке не було оформлене окремим документом і про яке його було повідомлено листом від 18 серпня 2014 року № 16.06-М-6210-1/8089-96.
В судовому засіданні 28 жовтня 2015 року судом було встановлено з пояснень представника ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України" ОСОБА_2, що при перегляді рішень МСЕК Запорізької області від 11 вересня 2012 року та МСЕК Харківської області від 28 листопада 2012 року в складі ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України" були відсутні фахівці в галузі отоларингології, невропатології, сурдології та щелепно-черепних травм, які б могли надати висновки з урахуванням тих, що були викладені в висновку експерта № 168-ая/12 від 15 грудня 2011 року Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи, а саме, що між подіями 31 грудня 1999 року та встановленим у ОСОБА_1 порушенням слуху існує причинно-наслідковий зв'язок.
З пояснень представників відповідачів та з матеріалів справи судом також було встановлено, що існування причинно-наслідкового зв'язку травми отриманої позивачем на виробництві та втратою слуху підтверджуються поясненнями свідків, які не були предметом дослідження ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України" при перевірці вказаних вище рішень обласних МСЕК.
На підставі наведеного, суд критично ставиться до інформації відповідачів стосовно проведення перевірки вказаних рішень МСЕК Запорізької та Харківської областей та оформлення рішення ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України" за результатами такої перевірки у відповідності до вимог п. 19 Положення оскільки відповідачі не надали копії цих докукментів.
Суд приходить до висновку, що вказана перевірка 24 грудня 2013 року відповідачем-2 не проводилась, відповідне рішення не оформлялась, а інформація надана позивачу в листі від 18 серпня 2014 року № 16.06-М-6210-1/8089-96 про підтримння рішеннь МСЕК Запорізької та Харківської областей та консультативний висновок Інституту медико-соціальних проблем м. Дніпропетровська про відсутність підстав для встановлення відсотків втрати працездатності за наслідками виробничої травми від 31 грудня 1999 року не відповідає дійсності.
Оскільки у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржено саме рішення суб'єкта владних повноважень, а такого рішення щодо позивача в межах спірних правовідносин винесено не було, позовні вимоги про скасування рішення Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України" у відношенні позивача, задоволенню не підлягають.
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, третіх осіб, про захист яких вони просять.
Статтею 162 КАС України передбачено право суду прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд використовує право, надане йому ст. ст. 11, 162 КАС України, та, виходячи за межі позовних вимог, вважає, що достатнім способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України" розглянути питання стосовно перегляду рішень МСЕК №3 Запорізької від 11 вересня 2012 року та МСЕК Харківської 28 листопада 2012 року областей з залученням лікарів-фахівців з отоларингології, сурдологів та хірургів з щелепно-черепних травм, з залученням фахівців ДУ "Інституту отоларингології ім. проф. ОСОБА_3 НАМН України" в частині, що стосується позивача.
Вимоги позовної заяви в частині зобов'язання Міністерства охорони здоров'я України встановити відсотки втрати працездатності для позивача за наслідками виробничої травми від 31 грудня 1999 року є необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 п. 11 Положення про медико-соціальну експертизу, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків, визначають міські, міжрайонні, районні комісії.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з повноважень ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України" передбачених Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року N 1317, Інструкції про встановлення груп інвалідності затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 вересня 2011 року № 561, встановлення відсотків втрати працездатності не належить до його компетенції і тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не доведено правомірність їх дій та рішень при розгляді цієї адміністративної справи.
Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Проаналізувавши надані сторонами докази по справі та вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку про існування правових підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1
Керуючись ст. ст. 11, 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Вийти за межі позовних вимог.
3. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства охорони здоров'я України в особі Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України" щодо не проведення перевірки рішень МСЕК №3 Запорізької області від 11 вересня 2012 року, МСЕК Харківської області від 28 листопада 2012 року та консультативного висновку Інституту медико-соціальних проблем м. Дніпропетровська про відсутність підстав для встановлення відсотків втрати працездатності ОСОБА_1 за наслідками виробничої травми отриманої ним 31 грудня 1999 року.
4. Визнати протиправними дії Міністерства охорони здоров'я України в особі Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України" щодо направлення інформації позивачу у вигляді листа від 18 серпня 2014 року № 16.06-М-6210-1/8089-96 про підтримання рішень МСЕК №3 Запорізької області від 11 вересня 2012 року, МСЕК Харківської області від 28 листопада 2012 року та консультативного висновку Інституту медико-соціальних проблем м. Дніпропетровська про відсутність підстав для встановлення відсотків втрати працездатності ОСОБА_1 за наслідками виробничої травми отриманої ним 31 грудня 1999 року.
5. Зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України в особі Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України" провести перевірку рішень МСЕК №3 Запорізької області від 11 вересня 2012 року, МСЕК Харківської області від 28 листопада 2012 року та консультативного висновку Інституту медико-соціальних проблем м. Дніпропетровська про відсутність підстав для встановлення відсотків втрати працездатності ОСОБА_1 за наслідками виробничої травми отриманої ним 31 грудня 1999 року з урахуванням висновку експерта № 168-ая/12 від 15 грудня 2011 року Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи та залученням необхідних фахівців.
6. У задоволенні решти позову відмовити.
Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий суддя С.І. Нагорянський
Судді Є.В. Аблов
Я.І. Добрянська