Справа: № 826/23023/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
27 січня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,
при секретарі: Бродацькій І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2015 року по справі за позовом Державного концерну «Укроборонпром» до Кабінету Міністрів України, треті особи: Державне підприємство «Антонов», Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України, про визнання протиправним та скасування пунктів розпорядження,-
Державний концерн «Укроборонпром» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання незаконними та скасування п. п. 1, 2, 3, 5, 6 розпорядження Кабінету Міністрів України № 476-р від 22 квітня 2009 року «Про заходи щодо фінансового оздоровлення Харківського державного авіаційного виробничого підприємства та державного підприємства «Київський авіаційний завод «Авіант» в частині, що стосується випуску облігацій Державним підприємством «Київський авіаційний завод «Авіант».
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2015 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Кабінет Міністрів України та Міністерство фінансів України подали апеляційні скарги про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції та просять постановити нову про відмову у задоволенні позову. При цьому посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Колегія суддів, заслухавши учасників процесу, дослідивши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 22.04.2009 року Кабінетом Міністрів України прийнято спірне розпорядження № 476-р «Про заходи щодо фінансового оздоровлення Харківського державного авіаційного виробничого підприємства та державного підприємства «Київський авіаційний завод «Авіант», правонаступником якого є ДП «Антонов».
Дане розпорядження було опубліковане в офіційному виданні «Урядовий кур'єр» 21.05.2009 року № 88.
Відповідно до п. 1 спірного розпорядження Кабмін погодився з пропозицією Міністерства промислової політики України (надалі - Мінпромполітики) щодо випуску облігацій Харківським державним авіаційним виробничим підприємством на суму 1 620 000 000,00 грн. та ДП «КАЗ «Авіант» на суму 858 000 000. грн. з метою забезпечення видатків на виробничу діяльність зазначених підприємств та формування ресурсної бази, зокрема погашення кредиторської заборгованості перед банками, у тому числі покриття наданих банками гарантій, у рамках реалізації інвестиційних проектів з будівництва літаків на період 2009 - 2015 років (далі - облігації), в тому числі із сплати власникам облігацій сум відсотків, нарахованих на облігації відповідно до умов їх випуску, в забезпечення виконання зобов'язань, за якими надаються державні гарантії.
Пунктом 2 спірного розпорядження в.о. Міністра фінансів України уповноважено підписати документи щодо надання державних гарантій в забезпечення виконання зобов'язань за облігаціями.
Так, на виконання вимог ст. 17 Бюджетного кодексу України, ст. 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та спірного розпорядження Кабміну в особі першого заступника Міністра фінансів України надано державну гарантію від 30.06.2009 року № 28010-02/76 в забезпечення виконання зобов'язань за облігаціями ДП «КАЗ «Авіант» на суму 858 млн. гривень.
Відповідно до п.3 спірного розпорядження КМУ доручив Мінпромполітики з метою випуску облігацій вжити заходів до: проведення аудиторської перевірки діяльності Харківського державного авіаційного виробничого підприємства та ДП «КАЗ «Авіант» у 2008 році та I кварталі 2009 року; визначення рівня рейтингової оцінки відповідного випуску облігацій, визначеної одним з уповноважених рейтингових агентств або одним із визнаних Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку міжнародних рейтингових агентств; підготовки підприємствами інвестиційних проектів з будівництва літаків на період 2009-2015 років з урахуванням затверджених Мінекономіки методичних рекомендацій з розроблення бізнес-плану підприємств та подання їх зазначеному Міністерству для проведення експертизи; складення підприємствами планів реструктуризації кредиторської заборгованості; внесення відповідних змін до фінансових планів підприємств з урахуванням випуску облігацій; Мінекономіки організувати проведення експертизи поданих підприємствами інвестиційних проектів з будівництва літаків на період 2009-2015 років; Мінпромполітики після проведення експертизи інвестиційних проектів з будівництва літаків на період 2009-2015 років: 1) разом з Мінфіном, Мінекономіки і Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку забезпечити в межах своєї компетенції випуск облігацій; 2) для надання державних гарантій в забезпечення виконання зобов'язань за облігаціями вжити заходів до: відкриття підприємствами в органах Державного казначейства рахунків для зарахування коштів, що надходитимуть від розміщення облігацій; укладення підприємствами з Мінфіном договорів про відшкодування витрат державного бюджету, які можуть виникнути у разі виконання державою гарантійних зобов'язань. У договорах передбачається відшкодування підприємствами витрат державного бюджету, пов'язаних з виконанням державою гарантійних зобов'язань, і сплата пені за кожний день прострочення відшкодування зазначених витрат; 3) разом з Мінфіном внести до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо сплати відсоткового доходу за облігаціями за рахунок коштів державного бюджету, зокрема за рахунок коштів Стабілізаційного фонду; 4) забезпечити звернення підприємств до банків з клопотаннями про купівлю облігацій: Харківського державного авіаційного підприємства на суму 1 620 000 тис. гривень, у тому числі 1 237 000 тис. гривень для погашення кредиторської заборгованості перед банками та 383 000 тис. гривень для добудови літаків, і виплату купонного (відсоткового) доходу за розміщеними згідно з цим розпорядженням облігаціями усіх серій (Абзац другий підпункту 4 пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМ № 1480-р (1480-2010-р) від 21.07.10 р.); ДП «КАЗ «Авіант» на суму 858 000 тис. гривень, у тому числі 515 000 тис. гривень для погашення кредиторської заборгованості перед банками та 343 000 тис. гривень для добудови літаків, і виплату купонного (відсоткового) доходу за розміщеними згідно з цим розпорядженням облігаціями усіх серій (абз. 3 пп. 4 п. 5 із змінами, внесеними згідно з розпорядженням КМУ № 1480-р (1480-2010-р) від 21.07.10 р.).
На виконання п. 5 спірного розпорядження, з метою фінансування виробничої діяльності підприємства ДП «КАЗ «Авіант» та формування ресурсної бази, зокрема погашення кредиторської заборгованості перед банками на суму 515 млн. грн. та добудови літаків на суму 343 млн. грн., в рамках реалізації інвестиційних проектів з будівництва літаків на період 2009-2015 років Мінпромполітики, як органом управління ДП «КАЗ «Авіант», видано наказ від 30.06.2009 року № 438 щодо відкритого (публічного) розміщення облігацій ДП «КАЗ «Авіант» (надалі - емітент) загальною кількістю 858 тис, вартістю 1000,00 (одна тис. грн.).
Між Кабінетом Міністрів України та ДП «Антонов» укладено договір від 30.06.2009 року № 28010-02/79 «Про порядок відшкодування витрат державного бюджету, які можуть виникнути на виконання гарантій зобов'язань Кабінету Міністрів України».
Відповідно до п. 3.2 ст. 3 договору № 28010-02/79 виконання зобов'язання емітента щодо відшкодування витрат (витрати державного бюджету на виконання Кабінету Міністрів України гарантійних зобов'язань, згідно з вищезазначеною державною гарантією) забезпечується: правом договірного списання коштів у сумі витрат на користь держави України та на вимогу Мінфіна з усіх поточних та вкладних, (депозитних) рахунків емітента; нарахуванням, та сплатою пені, відповідно до договору № 28010-02/79.
Згідно із п. 6.2 ст. 6 договору № 28010-02/79 емітент зобов'язується, у разі виникнення витрат, протягом 30 календарних днів з моменту здійснення платежу гарантом на виконання гарантійних зобов'язань, відшкодувати ці витрати шляхом перерахування відповідних сум на користь держави України на вказаний Мінфіном рахунок Державного казначейства України.
Наказом № 476 від 10.07.2009 року Міністерством промислової політики України вирішено припинити ДП «Київський авіаційний завод «Авіант» шляхом реорганізації - приєднання його до державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова».
22.01.2010 року Наказом № 17 Мінпромполітики України ДП «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова» перейменоване у ДП «Антонов», які стали правонаступником усіх майнових та особистих немайнових прав і обов'язків ДП «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова» (в т.ч. ДП «КАЗ «Авіант»).
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання державного підприємства «Антонов» від 31 березня 2015 р. № 269 ДП «Антонов» включено до складу Державного концерну «Укроборонпром»; передано цілісний майновий комплекс Державного підприємства «Антонов» із сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі в управління Державного концерну «Укроборонпром»; внесено відповідні зміни до Статуту даного концерну.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність спірних пунктів розпорядження КМУ № 476-р від 22 квітня 2009 року, з чим судова колегія повністю погоджується.
Перш за все, колегія суддів вважає за необхідне спростувати доводи апелянтів, а також подане КМУ клопотання щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом. При цьому, судова колегія виходить з наступного.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Слід зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Судовий захист прав, свобод та інтересів осіб здійснюється у формі судочинства.
Якщо особа за захистом своїх прав, свобод або інтересів звертається до суду, вона зобов'язана дотримуватися встановленого процесуальним правом порядку звернення.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод, чи інтересів (ч. 2 ст. 99 КАС України).
Позивачем не було порушено приписи зазначеної вище правовово норми, з огляду на таке.
З матеріалів справи слідує, що предметом даного судового спору виступає розпорядження Кабінету Міністрів України № 476-р від 22 квітня 2009 року «Про заходи щодо фінансового оздоровлення Харківського державного авіаційного виробничого підприємства та державного підприємства «Київський авіаційний завод «Авіант».
Наказом № 476 Міністерства промислової політики України вирішено припинити Державне підприємство «Київський авіаційний завод «Авіант» шляхом реорганізації - приєднання його до державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова».
Державний концерн «Укроборонпром» було утворено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1221, а постановою Уряду «Деякі питання державного підприємства «Антонов» від 31 березня 2015 року № 269 Державне підприємство «Антонов» включено до складу Державного концерну «Укроборонпром»; передано цілісний майновий комплекс Державного підприємства «Антонов» із сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі в управління Державного концерну «Укроборонпром»; внесено відповідні зміни до Статуту Державного концерну «Укроборонпром». Постанова КМУ № 269 від 31.03.2015 року опублікована в Урядовому кур'єрі від 13.05.2015 року № 83.
Апелянти вважають, що строк звернення до суду розпочався з 29.12.2010 року (моменту утворення ДК «Укроборонпром»), судова колегія вважає такі доводи помилковими, оскільки при обчисленні строку звернення до суду з позовом щодо оскарження нормативно-правового акта необхідно враховувати не лише момент офіційного опублікування спірного документу в офіційних виданнях та момент створення суб'єкта оскарження, а в обов'язковому порядку момент, з якого оспорюваний акт почав стосуватися прав та законних інтересів цього суб'єкта.
Отже, відлік строку звернення до суду з даним позовом для ДК «Укроборонпром» розпочався 13.05.2015 року (моменту вступу в законну силу постанови КМУ від 31 березня 2015 року № 269, якою ДП «Антонов» було включено до складу ДК «Укроборонпром»). Саме з цього моменту у позивача виникло право звернення до суду з даним позовом, і як наслідок - розпочався відлік строку для такого звернення.
Оскільки останнім днем подачі (в межах шестимісячного строку звернення до суду) є 13.11.2015 року, а даний позов подано до суду 02.10.2015 року, строк звернення позивачем не пропущено.
Наступним доводом апелянтів щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права є відсутність у позивача право на звернення до суду, оскільки, на їх думку, спірне розпорядження жодним чином не зачіпає ні прав, ні законних інтересів ДК «Укрооборонпром».
На спростування такої правової позиції колегія суддів вказує слідуюче.
За ч. 5 ст. 120 Господарського кодексу України концерном є статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, … . Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.
Стаття 4 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" визначає Державний концерн "Укроборонпром" як уповноваженого суб'єкта господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. До складу Концерну входять державні підприємства оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенні підприємства, на основі фінансової залежності від одного або групи учасників Концерну.
Таким чином, учасники Концерну знаходяться у відносинах фінансової залежності один від одного.
У відповідності до ч. 8, ч. 9 Бюджетного кодексу України, прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою за кредитом (позикою), залученим під державну гарантію стягується з такого суб'єкта господарювання … у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.
Згідно з положеннями п.п. 17 та 18 Статуту Концерн утворений з метою забезпечення ефективного функціонування та управління суб'єктами господарювання державного сектору економіки, … . На Концерн, серед іншого, покладаються завдання здійснення централізованого регулювання, контролю та координації діяльності учасників Концерну, … .
Пунктом 29 Статуту визначено, що одним з джерел формування майна Концерну є внески учасників Концерну.
У відповідності з п. 15 Статуту ДП "Антонов", як учасник Концерну, зобов'язане сплачувати внески в порядку та розмірах, визначених генеральним директором Концерну; сприяти виконанню завдань Концерну; розвивати співробітництво в рамках діяльності Концерну.
Як вбачається з наказу Державного концерну "Укроборонпром" №170 від 13.05.2015 року, розмір регулярних річних (квартальних) внесків підприємств-учасників Державного концерну "Укроборонпром" на 2016 рік становитиме 18% чистого прибутку, отриманого за результатами 2014 року без урахування операційних курсових різниць.
З огляду на вище викладене, спірне розпорядження, виходячи з його змісту та правових наслідків його пийняття, має безпосередній прямий вплив як на права та обов'язки ДП "Антонов" (виникнення додаткового обов'язку, пов'язаного з виконанням зобов'язань за державною гарантією), так і на права та обов'язки Державного концерну "Укроборонпром" (вказаний додатковий обов'язок ДП «Антонов» може негативно позначитися на сплаті ним внесків до ДК «Укроборонпром», як наслідок - це несприятливо вплине на формування майна Концерну).
Отже, позивач має безумовне право на оскарження спірного розпорядження в частині, яка стосується його учасника ДП «Антонов».
Оцінюючи спірне розпорядженню на його відповідність нормам матеріального права, а також на спростування доводів апелянтів про його законність та обґрунтованість, апеляційна інстанція відзначає наступне.
Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів, провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку, є Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" (далі - Закон).
Частиною 3 ст. 8 Закону встановлено, що юридична особа має право розміщувати облігації на суму, яка не перевищує трикратного розміру власного капіталу або розміру забезпечення, що надається їй з цією метою третіми особами.
В свою чергу, судом встановлено, що на день емісії розмір власного капіталу емітента - ДП «КАЗ «Авіант», дорівнював 284748942,14 грн., в той час як сукупний обсяг емісії склав 858000000,00 грн. Тобто, обсяг погодженої відповідачем емісії, всупереч наведеному вище положенню Закону, перевищив трикратний розмір власного капіталу емітента.
Посилання апелянтів на те, що в забезпечення виконання зобов'язань за облігаціями ДП «Київський авіаційний завод «Авіант» (правонаступником якого є ДП «Антонов») фактично було розміщено облігацій на суму 578,9 млн. гривень, а не 858 млн. гривень (тобто обсяг емісії нібито не перевищив трикратний розмір власного капіталу емітента) не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією до уваги, а тим більше, не можуть бути покладені в основу правового обґрунтування законності спірного розпорядження, з огляду на таке.
За ч. 5 ст. 8 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» рішення про розміщення облігацій підприємств приймається відповідним органом управління емітента згідно з нормами законів, що регулюють порядок створення, діяльності та припинення юридичних осіб відповідної організаційно-правової форми.
Частиною 3 ст. 8 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» встановлено, що юридична особа має право розміщувати відсоткові та/або дисконтні облігації на суму, яка не перевищує трикратного розміру власного капіталу або розміру забезпечення, що надається їй з цією метою третіми особами. Дана норма не передбачає, що зазначена заборона не поширюється на випадки емісії облігацій державних підприємств.
При цьому, в чинному на той момент законодавстві України була відсутня будь-яка спеціальна норма щодо граничного обсягу емісії облігацій державних підприємств, яка б застосовувалася альтернативно ч. 3 ст. 8 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».
Отже, рішення про розміщення облігацій мало відповідати всім вимогам чинного на момент його прийняття законодавства України про цінні папери, зокрема, вимозі щодо граничної суми, на яку емітент має право розміщувати облігації. Варто відмітити, що рішення про розміщення облігацій жодним чином не оспорюється сторонами.
Так, у п. 3.1.4 рішення про розміщення облігацій чітко вказано, що загальна номінальна вартість випуску облігацій становить 858000000,00 (вісімсот п'ятдесят вісім мільйонів) гривень.
Матеріали справи не містять жодного документального доказу про розміщення облігацій на будь-яку іншу суму, а тому такі твердження апелянтів є не лише безпідставними, а й голослівними.
Таким чином, зазначений у рішенні про розміщення облігацій обсяг емісії облігацій, всупереч наведеному вище положенню Закону, перевищив трикратний розмір власного капіталу емітента.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку про те, що КМУ не мав права надавати згоду на випуск облігацій Державним підприємством "Київський авіаційний завод "Авіант".
Більш того, навіть якби було встановлено факт розміщення облігації на меншу суму, ніж первинно передбачалося рішенням про розміщення облігацій, це аж ніяк не спростовувало б факту невідповідності самого спірного рішення про розміщення облігацій у зазначеному вище розмірі імперативним приписам чинного законодавства України щодо граничного обсягу емісії облігацій.
Одночасно, судова колегія звертає увагу на приписи абз. 4 п. 13 глави 1 розділу III Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств та їх обігу, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 липня 2003 року № 322 (у редакції, чинній на момент прийняття Рішення про розміщення облігацій, порушення емітентом вимог Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», невідповідність поданих емітентом документів або відомостей, що в них містяться, вимогам законодавства та/або переліку, визначеному Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, можуть бути підставами для визнання емісії облігацій недобросовісною.
Наступними доводами апеляційних скарг зазначено не взяття до уваги судом першої інстанції того, що державна гарантія надавалася на всю погоджену суму емісії. Апелянти вважають, що суд першої інстанції дійшов незаконного висновку щодо відсутності у Кабінету Міністрів України права виступати гарантом за зобов'язаннями, що виникають чи можуть виникнути внаслідок випуску та розміщення цінних паперів.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими переконнями, оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції, розміщення облігацій ДП «Київський авіаційний завод «Авіант» було забезпечено шляхом надання державної гарантії від 30.06.2009 року №28010-02/76 зі змінами від 30.07.2010 року №28010-02/76/1, всупереч чинному законодавству України, адже жодний нормативно-правовий акт, чинний на момент прийняття відповідачем спірного розпорядження, не передбачав права КМУ виступати гарантом за зобов'язаннями, що виникають (чи можуть виникнути) внаслідок випуску та розміщення цінних паперів.
Відповідно до ст. 1 Розділу І Порядку відображення операцій, пов'язаних з державним та гарантованим державою боргом, при плануванні та виконанні державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.04 р. № 42 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 30.11.10 р. № 1483), державна гарантія - це спосіб забезпечення повного або часткового виконання державою боргових зобов'язань суб'єкта господарювання - резидента України перед кредитором (позикодавцем).
У відповідності до ч. 1 ст. 17 Бюджетного кодексу України (чинного на момент прийняття спірного розпорядження), Кабінет Міністрів України в особі Міністра фінансів України, … можуть надавати гарантії щодо виконання боргових зобов'язань суб'єктам виключно у межах повноважень, встановлених відповідно законом про Державний бюджет України … .
У відповідності до ст. 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" (в редакції станом на квітень 2009 року) до основних завдань Кабінету Міністрів України належать: …; 3) забезпечення проведення бюджетної, фінансової, … політики; …; 4) розроблення і виконання загальнодержавних програм …; … .
За ст. 3 вказаного Закону діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 14 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року, що встановлювала, які державні гарантії надаються Кабінетом Міністрів України у 2009 році, безпосередньо не передбачала надання державних гарантій для забезпечення виконання зобов'язань ДП «Київський авіаційний завод «Авіант» з виплати власникам облігацій номінальної вартості облігацій (повернення основної суми боргу) при їх погашенні емітентом на дату закінчення обігу облігацій.
Жодні конкретні повноваження Кабінету Міністрів України в цьому відношенні не надавалися.
При цьому, державні гарантії в силу ст. 14 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» могли надаватися на виконання інвестиційних проектів, зовсім не означає правомірність видачі державної гарантії від 30.06.2009 року №28010-02/76, оскільки приписи зазначеної правової норми спеціально зазначають про надання державних гарантій за зобов'язаннями з оплати введених інвесторами у дію об'єктів та за договорами концесії, які також виникають внаслідок виконання інвестиційних проектів. Разом з тим, про гарантування емісії облігацій ДП «Київський авіаційний завод «Авіант» у вказаній статті бюджетного Закону не зазначено.
Тому надання державних гарантій для забезпечення зобов'язань ДП «Київський авіаційний завод «Авіант» з виплати власникам облігацій номінальної вартості облігацій не є спрямуванням коштів на «забезпечення діяльності цивільної авіації в Україні та участь України у міжнародних авіаційних організаціях і утримання Державної авіаційної адміністрації».
Той факт, що стаття 34 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» передбачає, наприклад, спрямування зазначених вище коштів на розвиток мережі й утримання автомобільних доріг загального користування (п. 1 ст. 34), не заперечує необхідності існування спеціальної норми у статті 14 даного Закону щодо надання Кабінетом Міністрів України державних гарантій за зобов'язаннями Державної служби автомобільних доріг України (за запозиченнями, зобов'язаннями з оплати введених інвесторами у дію об'єктів та за договорами концесії).
Проте, спеціальної норми щодо надання державних гарантій за зобов'язаннями ДП «Київський авіаційний завод «Авіант» стаття 14 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» не містить.
Отже, сама по собі емісія облігацій та їх розміщення, зобов'язання емітента з виплати власникам облігацій номінальної вартості облігацій (повернення основної суми боргу) при їх погашенні на дату закінчення обігу облігацій (тобто безпосередньо те, на що саме і надавалася державна гарантія Кабінетом Міністрів України) не можуть вважатися «виконанням інвестиційного проекту» у контексті реалізації ч. 1 ст. 14 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік».
Відповідно до п. 1.1 Державної гарантії, гарантовані зобов'язання - зобов'язання емітента з виплати власникам облігацій номінальної вартості облігацій (повернення основної суми боргу) загальним обсягом 858 000 000 (вісімсот п'ятдесят вісім мільйонів) гривень при їх погашенні емітентом на дату закінчення обігу облігацій, передбачених наказом Міністерства промислової політики України від 30.06.09 р. №438.
За п. 2.1 Державної гарантії, державна гарантія видається гарантом у забезпечення виконання емітентом гарантованих зобов'язань, за умови використання емітентом коштів, залучених від емісії облігацій, на мету, визначену наказом Міністерства промислової політики України від 30.06.2009 № 438.
У відповідності п. 3.3 Рішення про розміщення облігацій, випуск облігацій здійснюється на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України №476-р від 22.04.2009 року та з метою фінансування виробничої діяльності підприємства, формування ресурсної бази, зокрема погашення кредиторської заборгованості перед банками на суму 515 000 000 грн. та добудови літаків на суму 343 000 000 грн., в рамках реалізації інвестиційних проектів з будівництва літаків на період 2009-2015 років.
Таким чином, надаючи державну гарантію, Кабінет Міністрів України вийшов за межі повноважень, встановлених відповідним законом про Державний бюджет України, а отже, порушив вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Бюджетного кодексу України, Закону України «Про Кабінет Міністрів України» (у чинній на той момент редакції).
У своїх апеляційних скаргах апелянти також зазначають, що відповідно до ст. 5 розпорядження № 476-р Мінпромполітики мало забезпечити звернення підприємств до банків з клопотаннями про купівлю облігацій, з чого самі апелянти робить висновок, що оскаржуваним розпорядженням передбачено, що Кабінет Міністрів України мав намір залучити кошти саме банків, які стануть власниками облігацій.
В свою чергу, таке твердження аж ніяк не спростовує висновку Окружного адміністративного суду м. Києва про протиправність надання державної гарантії, оскільки її надання у забезпечення виконання зобов'язань безпосередньо не пов'язане з наданням фінансування чи використанням державних коштів. Державна гарантія характеризується особливим характером дій, які зобов'язаний вчинити один суб'єкт (держава як зобов'язана сторона) на користь іншого суб'єкта (кредитора), що полягає у виконанні державою зобов'язань за рахунок державного бюджету перед кредитором виключно у випадку і за умови невиконання таких зобов'язань божником за основним зобов'язанням, що забезпечене державною гарантією.
Разом з тим, у ст. 14 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» немає жодного слова, про можливість надання Кабінетом Міністрів України державної гарантії для фінансування виробничої діяльності підприємства, формування ресурсної бази, зокрема погашення кредиторської заборгованості перед банками.
При цьому, сам по собі факт залучення коштів банків для купівлі облігацій ДП «Київський авіаційний завод «Авіант» не робить правомірним надання державних гарантій для забезпечення зобов'язань ДП «Київський авіаційний завод «Авіант» з виплати власникам облігацій (тобто банкам) номінальної вартості облігацій.
Таким чином, наведене вище в повному обсязі вказує на правомірність правової позиції суду першої інстанції про протиправність забезпечення розміщення облігацій ДП «Київський авіаційний завод «Авіант».
Також, у своїй апеляційній скарзі апелянт-відповідач зазначає про залишення поза увагою судом першої інстанції того, що кошти на забезпечення зобов'язань, наданих під державні гарантії згідно з спірним розпорядженням, також передбачалися з державного бюджету наступних років у відповідності із законами України про державний бюджет України.
Натомість, сама Державна гарантія №28010-02/76 за зобов'язаннями державного підприємства «Київський авіаційний завод «Авіант» від 30.06.2009 року містить посилання саме на ст. 14 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» як нормативну основу її надання, а Розпорядження, що було частково визнано незаконним та скасовано судом першої інстанції, не згадує про виділення «коштів на забезпечення зобов'язань з державного бюджету наступних років», що було б порушенням приписів ст. 17 Бюджетного кодексу України.
Міністерством фінансів України було надано лист ДК «Укроборонпром» від 31.12.2015 року № UOР-1023-689у, в якому позивач зазначив, що буде вживати дієвих заходів з врегулювання питання щодо виконання встановленим порядком ДП «Антонов» зобов'язань, які виникли у 2009 році за договором з Кабінетом Міністрів України щодо відшкодування витрат державного бюджету.
Проте, зазначене жодним чином не свідчить про визнання позивачем правомірною надання державної гарантії відповідно до оскаржуваного розпорядження, оскільки зазначене в листі носить суто інформаційний характер та жодним чином не спростовує встановлених як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, обставин, які вказують на протиправність спірного розпорядження. Більш того, наявний адміністративний позов та заперечення, подані ДК «Укроборонпром» на апеляційні скарги, вказують на протилежне.
Посилання апелянтів на те, що скасування спірного розпорядження в оскаржуваній частині свідчить про фактичне розтрачання державних коштів є голослівними та необґрунтованими, оскільки позивач являється державним підприємством і всі його доходи фактично спрямовані на поповнення державного бюджету. Більш того, КМУ вправі проконтролювати фінансову сферу відносин даного Концерну.
За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності до наведених вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірність своїх дій та законність прийняття ним спірного розпорядження в оскаржуваній частині, що вірно було встановлено судом першої інстанції.
Доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не спростували висновків суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись, ст.ст. 198, 199, 203, 205, 206, 261 КАС України, судова колегія, -
Апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 01.02.2016 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Епель О.В.
Карпушова О.В.