про залишення позовної заяви без руху
01 лютого 2016 року справа № 823/87/16
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Рідзель О.А., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Міністерства юстиції України про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії,
22.01.2016 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач 1), Міністерства юстиції України (відповідач - 2) в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 04.01.2016 № 1 о/с в частині звільнення зі служби в національній поліції підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області;
- поновити на службі в Національній поліції підполковника поліції Безверху Юлію Павлівну на посаді заступника начальника відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області, з 05.01.2016;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_2 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
- зобов'язати Міністерство юстиції України вилучити відомості про ОСОБА_1 із Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади»;
- звільнити позивача від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 106 цього Кодексу.
Вивчивши позовну заяву, суддя вважає, що вона не відповідає вимогам ст. 106 КАС України, а тому повинна бути залишена без руху з нижче зазначених підстав.
Відповідно до ч. 3 ст.106 КАС України при поданні позовної заяви особа повинна сплатити судовий збір та надати документ про його сплату, або надати документи, які звільняють позивача від сплати судового збору.
Згідно з ч. 2 ст. 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (надалі - Закон № 3674).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674 визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Проте, вимога щодо зобов'язання Міністерства юстиції України вилучити відомості про ОСОБА_1 із Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», є вимогою немайнового характеру і не входить до переліку вимог, за які позивачі згідно ст. 5 Закону № 3674 звільняються від сплати судового збору.
За приписами п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674 від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Законом, що визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі-Закон № 3551).
Відповідно до ст. 4 Закону № 3551 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Статтею 5 Закону № 3551 визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Згідно п. 19 ст. 6 Закону № 3551 учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 затверджено Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (далі-Порядок № 413). Зазначений Порядок визначає процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб.
Пунктом 6 Порядку № 413 визначено, що для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому та третьому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники установ, закладів у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. У разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або установи, закладу розташоване безпосередньо у районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками установ, закладів подаються на розгляд комісії у місячний строк після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або установи, закладу чи призначення їх на відповідні посади.
Згідно п. 9 Порядку № 413 посвідчення учасника бойових дій і відповідний нагрудний знак особам, зазначеним в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, яким надано статус учасника бойових дій, видаються органами Міноборони, МВС, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральної прокуратури України, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС.
З аналізу наведених правових норм суддя дійшов висновку, що належним та допустимим доказом наявності у особи статусу учасника бойових дій є посвідчення учасника бойових дій.
Суддя зазначає, що до матеріалів позовної заяви не додано копії посвідчення учасника бойових дій на ім'я ОСОБА_1 , у зв'язку з чим підстави для звільнення від сплати судового збору за позовну вимогу немайнового характеру - зобов'язати Міністерство юстиції України вилучити відомості про ОСОБА_1 із Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» - відсутні.
Згідно із ч. 2 ст. 4 Закону № 3674 визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою розмір ставки судового збору становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 № 928-VIII установлено розмір мінімальної заробітної плати на 2016 рік, а саме, у місячному розмірі з 1 січня - 1378 гривень.
Таким чином, сума судового збору за подання даної позовної заяви становить 551 грн. 20 коп.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 106 КАС України, що має наслідком на підставі ч. 1 ст. 108 КАС України залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 106, 108 КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Міністерства юстиції України про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Встановити позивачу строк до 26 лютого 2016 року для усунення вказаних вище недоліків позовної заяви.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ухвали заява підлягає поверненню.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя О.А. Рідзель