25 січня 2016 р. Справа № 818/3361/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бенедик А.П.
Суддів: Калиновського В.А. , Водолажської Н.С.
за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О
представників відповідачів
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.11.2015р. по справі №818/3361/15
за позовом ОСОБА_1
до Сумської обласної державної адміністрації, Відділу інфраструктури Сумської обласної державної адміністрації, третя особа Фізична особа-підприємець ОСОБА_2
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Сумської обласної державної адміністрації, в якому, з урахуванням поданих уточнень, просив:
- визнати протиправними дії Сумської обласної державної адміністрації при розгляді скарги - направленні скарги особам на яких скаржився, надання завідомо неповної та недостовірної інформації, невиконання законних вимог скарги: 2, 3.1, 5, 6 такими, що суперечать ст. 40 Конституції України, ст.7, 19 ЗУ «Про звернення громадян», порушили права на розгляд звернень та отримання інформації і створили перешкоди для здійснення прав та законних інтересів;
- зобов'язати відповідача у відповідності до вимог ст. 32, 34, 40 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про звернення громадян» об'єктивно та всебічно розглянути скаргу №66 від 27.07.2015 року та надати повну, обґрунтовану та достовірну інформацію по суті поставлених у скарзі запитаннях: 2, 3.1, 4, 5;
- компенсувати судові витрати на підставі додатково наданих розрахунків.
В обґрунтування позовних вимог вказує, 16 липня 2015 року мав намір їхати за маршрутом Суми-Шостка. Придбав квиток на рейс о 12 год. 30 хв. На посадку було подано автобус марки "Рута", який не відповідає протяжності маршруту за класом комфортності. В зв'язку з цим був змушений відмовитися від поїздки та здав квиток до каси автовокзалу. Кошти за квиток були повернуті не в повному обсязі. З тієї ж причини був змушений відмовитися від поїздок за тим же маршрутом 18 та 20 липня. При поверненні квитка також було утримано 20% його вартості, кошти повернуто не в повному обсязі. Послуги з перевезення пасажирів за цим маршрутом надаються перевізником ОСОБА_2 В кожному випадку пасажири не були проінформовані про заміну автобуса через систему гучного мовлення автовокзалу. 27 липня 2015 року звернувся зі скаргою до Сумської обласної державної адміністрації, як організатора перевезень, та просив провести перевірку за скаргою. У разі встановлення порушень перевізника просив розірвати договір, який з ним укладено. Також просив надати інформацію з кількох питань. 25 серпня 2015 року отримав лист відповідача, який не містив відповідей на більшість питань скарги. Також не було надано запитувану інформацію.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 13.10.2015 року, постановленої без виходу до нарадчої кімнати, залучено в якості співвідповідача - Відділ інфраструктури Сумської обласної державної адміністрації, та залучено в якості третьої особи - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.11.2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.11.2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідач - Сумська обласна державна адміністрація, надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивач та представник третьої особи у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення.
У судовому засіданні представники відповідачів заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідачів, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 27 липня 2015 року позивач звернувся до Сумської обласної державної адміністрації зі скаргою, в якій просив: 1. зазначити дату укладання договору Сумської ОДА з ОСОБА_3 щодо перевезення пасажирів по маршруту Суми - Шостка з часом відправлення 12:30, термін його дії, подана на конкурс і зазначена в договорі марка автобуса, його клас, пасажиромісткість та державний номер; 1.1 провести перевірку зазначених дій перевізника ОСОБА_3 і виконання ним умов договору та пояснити причини використання по вказаному маршруту автобуса марки Рута; 2. перевірити та встановити кількість виїздів автобуса марки Рута «НОМЕР_2» по маршруту Суми - Шостка з часом відправлення 12:30 замість автобуса класу II, III категорії МЗ за останні три роки; 3. в разі виявлення в діях перевізника правопорушень, у відповідності до умов договору і вимог транспортного законодавства України, розірвати з перевізником ОСОБА_3 договір із органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування на перевезення пасажирів по маршруту Суми - Шостка та позбавити його ліцензії (дозволу) на перевезення пасажирів; 3.1. в разі відмови в задоволенні вимоги надати мотивовану відповідь; 4. дати правову оцінку діям працівників автостанції і повідомити чи повинна автостанція нести відповідальність за відправлення по маршруту автобуса який не відповідає класу та комфортності, та зазначити статті законів які дозволяють чи забороняють автостанції вчиняти такі дії; 5. поінформувати про причини та обставини за яких Укртрансінспекція та управління інфраструктури ОДА дали можливість перевізнику вільно вчиняти правопорушення та тривалий час не виконувати умови договору; 6. у відведений законом термін надати мені об'єктивну і ґрунтовну інформацію на всі мої запитання.
В обґрунтування вимог скарги зазначив, що 16, 18 та 20 липня змушений був відмовитися від здійснення запланованої поїздки з м.Суми до м.Шостки через подання перевізником - ОСОБА_2 автобусу невідповідного протяжності маршруту класу комфортності.
Листом від 25.08.2015 року №0804-18/К «Про розгляд звернення» Сумською обласною державною адміністрацією надано відповідь.
Не погоджуючись із прийнятою за наслідком розгляду скарги відповіддю, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Позивач вказує, що Сумської обласної державної адміністрації при розгляді скарги не було надано відповідь на всі поставлені питання, а саме: не проведено перевірку дій перевізника та виконання ним умов договору за три роки, у разі відмови в задоволенні не надано мотивованої відповіді, не надано правової оцінки дій автостанції в зв'язку з допуском на маршрут автобусу неналежного класу комфортності, не проінформовано про причини та обставини, за яких Укртрансінспекція та управління інфраструктури ОДА дали можливість перевізнику вчиняти правопорушення та тривалий час не виконувати умови договору.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Сумською обласною державною адміністрацією скарга позивача розглянута в строк встановлений законом та на підставі наданих повноважень. Порушень прав позивача при цьому не допущено. Незгода позивача з рішенням за результатами розгляду скарги та зі змістом відповіді не свідчить про необ'єктивний, не всебічний розгляд скарги та надання неповної, необґрунтованої інформації.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Статтею 40 Конституції України встановлено, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права на звернення регулює Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон України №393/96-ВР).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України №393/96-ВР, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно із статтею 3 Закону України №393/96-ВР, пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Статтею 7 вказаного Закону визначено заборону відмови в прийнятті та розгляді звернення, оформленого належним чином і поданого у встановленому порядку.
Таким чином, Законом врегульовано питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права, зокрема, щодо звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Порядок розгляду заяв (клопотань) врегульовано ст. 15 Закону України № 393/96-ВР, відповідно до якої органи, зокрема, органи державної влади та їх посадові особи, керівники, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до ст. 19 Закону України № 393/96-ВР, органи державної влади, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів (ч. 1 ст. 20 Закону України № 393/96-ВР).
Таким чином, відповідь органу за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку має бути підписана керівником органу, повинна бути об'єктивною, містити факти перевірки поставлених у звернені питань або органом за результатом розгляду звернення має бути забезпечено виконання поставлених у ньому питань.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наявними в ній доказами, відповідь на скаргу позивача від 27.07.2015 року надана Сумською обласною державною адміністрацією 25.08.2015 року, тобто в межах встановленого законодавством місячного терміну.
Проаналізувавши зміст вказаного листа, колегія суддів зазначає, що в порушення вимог Закону України №393/96-ВР позивачу не надано відповідь щодо всіх порушених у скарзі питань, а саме, з приводу не проведення перевірки дій перевізника та виконання ним умов договору за три роки. Таким чином, скарга позивача не розглянута по суті, заявнику не надано повну та обґрунтовану відповідь.
Крім того, у разі прийняття органом рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), це рішення доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Разом з цим, оскільки за її змістом відповідь не задовольняє вимоги звернення позивача, тому в силу ч. 4 ст. 15 Закону України № 393/96-ВР є рішенням про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), отже має доводитись до відома заявника в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Як вбачається із листа від 25.08.2015 року №0804-18/К «Про розгляд звернення», Сумська обласна державна адміністрація, надаючи відповідь на звернення в частині розгляду питань щодо надання правової оцінки діям працівників автостанції і повідомлення чи повинна автостанція нести відповідальність за відправлення по маршруту автобуса який не відповідає класу та комфортності, та зазначення статті законів які дозволяють чи забороняють автостанції вчиняти такі дії (п. 4 скарги) та поінформувати про причини та обставини за яких Укртрансінспекція та управління інфраструктури ОДА дали можливість перевізнику вільно вчиняти правопорушення та тривалий час не виконувати умови договору (п. 5 скарги), не посилається на жодну норму Закону, який регулює поставленні позивачем у зверненні питання, та не роз'яснює порядок оскарження відмови органу у наданні інформації або вчиненні певних дій.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення відповідача про відмову в задоволенні вимог, викладених у скарзі позивача, доведено до його відома без посилання на норми Закону, що регулюють поставлені питання, а також без роз'яснення порядку оскарження прийнятого рішення.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Проаналізувавши вищевикладені обставини, приймаючи до уваги те, що суб'єктом владних повноважень не доведено належними та допустимими доказами факт розгляду скарги позивача у відповідності до вимог діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання Сумську обласну державну адміністрацію повторно розглянути скаргу позивача від 27.07.2015 року та надати відповідь згідно вимог Закону України "Про звернення громадян".
Разом з тим, колегія суддів дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення іншої частини заявлених позовних вимог через їх необґрунтованість.
З приводу розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно частин 1 та 2 статті 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч. 1 ст. 94 КАС України).
Враховуючи розмір задоволеної частини позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність встановлених законом підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Сумської обласної державної адміністрації на користь позивача витрат пов'язаних зі сплатою судового збору за подачу позовної заяви у розмірі (414 грн. 12 коп.) та апеляційної скарги (535 грн. 92 коп.), що загалом складає 950 грн 04 грн.
Також, згідно п. 2 ч. 3 ст. 87 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.
Відповідно до ст. 91 КАС України, витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.
Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 2, 3 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" встановлено, що за втрачений заробіток - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові у зв'язку з явкою до суду обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи, розрахованої відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100. Загальний розмір виплати не може перевищувати суму, розраховану за відповідний час виходячи із трикратного розміру мінімальної заробітної плати.
За відрив від звичайних занять - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові у зв'язку з явкою до суду граничний розмір компенсації обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.
Згідно п. 5 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", витрати пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.
Колегія суддів зазначає, що позивачем під час розгляду справи надано належні та допустимі докази на підтвердження понесених витрат на переїзд до Сумського окружного адміністративного суду у розмірі 159 грн. 80 коп. в зв'язку з чим, у відповідності до ст. 94 КАС України, вказані кошти підлягають стягненню на його користь рахунок бюджетних асигнувань Сумської обласної державної адміністрації.
Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позивачем вимог щодо компенсації на його користь втраченого заробітку та відриву від звичайних занять, а також добових витрат пов'язаних з переїздом до Сумського окружного адміністративного суду, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Колегія суддів зазначає, що позивачем в порушення вимог вищезазначених статей Кодексу не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження доказів понесених витрат пов'язаних із компенсацією втраченого заробітку та відриву від звичайних занять, а також добових витрат пов'язаних з переїздом до Сумського окружного адміністративного суду, а тому вказана частина позовних вимог задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, серед іншого, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 09.11.2015 р. по справі №818/3361/15 не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог ст. 202, ч.2 ст. 205 КАС України підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.11.2015р. по справі №818/3361/15 за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної державної адміністрації, Відділу інфраструктури Сумської обласної державної адміністрації, третя особа Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії скасувати.
Прийняти нову постанову, якою частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1.
Зобов'язати Сумську обласну державну адміністрацію повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 27.07.2015 року та надати відповідь згідно вимог Закону України "Про звернення громадян".
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської обласної державної адміністрації (пл.Незалежності, 2, м.Суми, 40000, код ЄДРПОУ 14005581) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1., 42238, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 1109 (одна тисяча сто дев'ять) грн. 84 коп. - витрати пов'язані зі сплатою судового збору та переїзд до Сумського окружного адміністративного суду.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.
Судді(підпис) (підпис) Калиновський В.А. Водолажська Н.С.
Повний текст постанови виготовлений 01.02.2016 р.