27 січня 2016 року Справа № 876/10773/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
з участю секретаря Кіри Н.В.,
представника позивача Курила В.І.,
представника відповідача Вонятівської О.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерна компанія «Терполімергаз» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерна компанія «Терполімергаз» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень - рішень,-
ТзОВ «Полімерна компанія «Терполімергаз» звернулося в суд з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень - рішень.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області від 02 липня 2015 року № 0003622201 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 323653,75 грн., у тому числі за основним платежем - 258923,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 64730,75 грн.; №0003631705 в частині збільшення грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 64281,60 грн., у тому числі за основним платежем - 36925,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 27356,40 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Тернопільська об'єднана держава податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова в частині задоволення адміністративного позову ТзОВ «Полімерна компанія «Терполімергаз» є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, оскільки за результатами перевірки встановлено завищення витрат в частині включення до їх складу витрат по придбанні товарів у ТОВ "Укр Інком" та послуг у ОДО "ИмпортХладСервис". В ході проведення перевірки ТОВ "ПК "Терполімергаз" не підтверджено фактичного постачання, руху товару. Крім того, власниками транспортних засобів, які надавались в оренду товариству, виступали фізичні особи, а не фізичні особи - підприємці, а тому Тернопільською ОДПІ і визначено ТОВ "ПК "Терполімергаз" у даних правовідносинах податковим агентом, який має нараховувати та сплачувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб.
ТзОВ «Полімерна компанія «Терполімергаз» теж оскаржила постанову суду першої інстанції, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова в частині відмови в задоволенні адміністративного позову ТзОВ «Полімерна компанія «Терполімергаз» є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про повне задоволення позову, оскільки підприємство не зобов'язане було переглядати вже встановлений ліміт каси.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, апеляційну скаргу позивача заперечив , просить постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року скасувати в частині задоволення позову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області заперечив, свою апеляційну скаргу підтримав, просить постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову, а в решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області, ТзОВ «Полімерна компанія «Терполімергаз» не підлягають до задоволення виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Тернопільською ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТзОВ "ПК "Терполімергаз" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 19.11.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 19.11.2012 року по 31.12.2014 року, про що складено акт від 17.06.2015 року № 3928/22-01/38417636.
На підставі вказаного акту перевірки Тернопільською ОДПІ 02.07.2015 року прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
№ 0003622201, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 323876,25 грн., у тому числі за основним платежем - 259101,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 64775,25 грн., платником податків оскаржується податкове повідомлення-рішення у частині збільшення грошового зобов'язання на суму 323653,75 грн., у тому числі за основним платежем - 258923,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 64730,75 грн.,
№ 0003631705, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 67243,12 грн., у тому числі за основним платежем - 38325,98 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 28917,14 грн.; платником податків оскаржується податкове повідомлення-рішення у частині збільшення грошового зобов'язання на суму 64281,60 грн., у тому числі за основним платежем - 36925,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 27356,40 грн.,
№ 0003642207, яким до товариства застосовані штрафні (фінансові) санкції на підставі статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання та обігу готівки" від 12.06.1995 року №436/95 на суму 10239,12 грн. за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі.
В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Одночасно, згідно підпункту 14.1.36 названої статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пункту 138.1. статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;
- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України).
Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (пункту 6 статті 138 ПК України).
Згідно з абзацом першим пункту 138.2. статті 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
У той же час, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з визначенням господарської діяльності, наведеному в підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України.
Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (частина друга статті 3 ГК України).
Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Як встановлено судом, між позивачем (покупець) та ТОВ "Укр Інком" (постачальник) було укладено договір постачання № 0107 від 01.07.2014 року, відповідно до якого постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність покупцю поліетиленову продукцію, поліетиленові труби, поліетилен і т.п., а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар у порядку і на умовах, визначених договором.
На підтвердження вищевказаної господарської операції позивачем надано суду видаткові накладні, виписані за період з 01.07.2015 року по 25.07.2015 року на загальну суму поставки 870727,50 грн., кожна з яких містить усі необхідні реквізити та відомості про зміст господарської операції у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88; ТТН на підтвердження кожної з поставок продукції (том 1 а. с. 52-81). Станом на 30.09.2014 року розрахунки між сторонами проведені у повному обсязі.
Щодо транспортування товару, то судом встановлено, що товариство використовує орендовані транспорті засоби, про що надано суду копію договору оренди транспортного засобу від 06.08.2013 року, укладеного з орендодавцем фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, а саме: сідлового тягача Е, марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, докази проведення розрахунків за оренду автомобіля (том 1 а. с. 127-132), а також про наявність водія в штаті товариства (том 2 а. с. 6-8), також перевезення товару проводилось за участю залученого перевізника - товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна група "Терполімергаз" на підставі договору № 02-06 транспортно-експедиційного обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях від 01.06.2013 року (том 2 а. с. 9-17).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що підприємство - позивач використовує в господарській діяльності для зберігання товару складські приміщення по вулиці Лук'яновича Д, будинок 8 в місті Тернополі, яке орендує у товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна група "Терполімергаз" (том 2 а. с. 60-70).
В подальшому придбаний у ТОВ "Укр Інком" товар позивач реалізував ТзОВ "Полімерна група "Терполімергаз", товариству з обмеженою відповідальністю "ТБК "Професіонал", ТОВ "Полтавський ДБК", ТОВ "Газ-Пласт", публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" та іншим суб'єктам господарювання, про що до матеріалів справи долучені копії видаткових накладних, за період з липня 2014 року по грудень 2014 року (том 1 а. с. 209-250, том 2 а. с. 1-5).
Оцінюючи докази на відповідність вимогам чинного законодавства, суд враховує положення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, згідно з якими товарно-транспортна накладна визначена як обов'язковий документ, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та зберігатися як у вантажовідправника, так і у вантажоодержувача. Згідно із пунктом 1 зазначених Правил товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Зазначені вимоги законодавства позивачем виконані, всі наявні первинні документи бухгалтерського обліку складені належним чином та підтверджують обставини реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, належними доказами підтверджено отримання товару від постачальника та його перевезення.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що доказом щодо відсутності об'єктів оподаткування у позивача при придбанні товарів, на який посилається податковий орган, є аналіз інформації з автоматизованих інформаційних систем податкового органу, податкової звітності контрагента без дослідження первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, тобто висновки податкового органу при перевірці контрагента ґрунтуються на припущеннях, а не на первинних документів бухгалтерського обліку постачальника.
З огляду на встановлений судом реальний характер зазначених вище господарських операцій, можливі недоліки у заповненні ТТН (не зазначення повної адреси місця навантаження та розвантаження вантажу, на що звертав увагу представник відповідача) не можуть бути підставою для позбавлення позивача як добросовісного платника податків права на витрати при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.
Щодо відсутності сертифікатів відповідності на товар, то відповідачем не доведено перед судом, що така продукція підлягає сертифікації в Україні з видачею відповідних сертифікатів якості. Найменування такого товару відсутнє у переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженому наказом Держспоживстандарту України № 28 від 01.02.2005 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 року за № 446/10746.
Крім того, судом встановлено, що по даних господарських операціях платнику податків також було донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0005922203 від 22.12.2014 року, правомірність прийняття якого була предметом розгляду у справі №819/1070/15-а.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 року у даній справі №819/1070/15-а, яка набрала законної сили згідно з ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 року, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0005922203 від 22.12.2014 року. Відтак, в силу частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи.
Судом встановлено, що 07.03.2014 року та 02.06.2014 року між ТОВ "ПК "Терполімергаз" та ОДО "ИмпортХладСервис" було укладено договори № 03-14УО про проведення семінару та № 02/06 про надання послуг (том 1 а. с. 109-110, 117-120). Предметом і ціллю договорів було проведення семінарів у Республіці Білорусь щодо просування продукції торгової марки "Пласт Фасон" на ринку Білорусії серед монтажних організацій, які здійснюють діяльність по конструюванню, виготовленню, ремонту і наладці технічних пристроїв, які застосовуються на небезпечних виробничих обкатах газорозподільної системи та газоспоживання, а також підвищення кваліфікації спеціалістів Республіки Білорусь, які здійснюють діяльність по проектуванню, закупці, монтажу і наладці технічних пристроїв торгової марки "Терполімергаз", які застосовуються на небезпечних виробничих об'єктах газорозподільної системи та газоспоживання.
Проведення семінарів відповідно до умов договору здійснювалось згідно з погодженими сторонами програмами (том 1 а. с. 116, 122). По виконанню послуг між сторонами підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт від 29.04.2015 року та 02.06.2014 року відповідно (том 1 а. с. 115, 121). З актів вбачається зміст наданих послуг, дати та кількість проведених семінарів, місце проведення семінарів, відповідність проведених семінарів затвердженій програмі та видачу сертифікатів учасникам (том 1 а. с. 115, 121). Розрахунки між сторонами проведенні шляхом проведення взаємозаліку (том 1 а. с. 111-114, 123-125). Щодо отриманих послуг від ОДО "ИмпортХладСервис" директором ТОВ "ПК "Терполімергаз" надані суду письмові пояснення від 07.09.2015 року (том 1 а. с. 126).
Також судом встановлено, що позивач здійснював експорт продукції торгової марки "Пласт Фасон" та "Терполімергаз" до Республіки Білорусь. Так, 23.01.2014 року між позивачем (постачальник) та ЧП "Полимер Логистик" було укладено договір на поставку продукції. По даному договору була проведена лише одна поставка продукції у березні 2014 року на суму 1320304,00 рос. руб. (том 2 а. с. 18-23). Після проведення у квітні та червні 2014 року серії семінарів щодо просування продукції на території Білорусії торгових марок "Пласт Фасон" та "Терполімергаз" значно збільшилися обсяги поставок товарів таких торгових марок до Республіки Білорусь, про що свідчать вантажно-митні декларації, міжнародні товарно-транспортні накладні та рахунки-фактури (інвойси) про експорт ТОВ "ПК "Терполімергаз" товарів від 09.04.2014 року на суму 1308290,00 рос. руб., 06.05.2014 року на суму 1123262 рос. руб., 21.10.2014 року на суму 1302110,00 рос. руб., 02.12.2014 року на суму 1463832,00 рос. руб. (том 2 а. с. 24-139).
Наведені обставини та надані пояснення представником позивача як в суді першої так і апеляційної інстанцій підтверджують наявність економічної мети платника податку у придбанні послуг по просування продукції торгових марок "Пласт Фасон" та "Терполімергруп" на території Республіки Білорусії у вигляді збільшення обсягу експортних постановок продукції покупцям-нерезидентам та отримання прибутку (приросту активів).
При цьому, суд звертає увагу, що відповідач, роблячи висновки про нереальність такої спірної господарської операції, зазначає про відсутність документів таких як, переліку працівників білоруських підприємств, що брали участь у семінарі, звіту про пророблену роботу, дипломів встановленого зразка, трудових книжок із записами щодо підвищення кваліфікації, разом з тим, не вказує, яка норма законодавства, у тому числі податкового, передбачає наявність таких документів для підтвердження даних бухгалтерського обліку платника податків. На переконання суду, надані ТОВ "ПК "Терполімергаз" первинні документи, які описані вище, а також пояснення представників позивача, з доведенням ділової мети і економічного результату господарських операцій, дають достатні підстави вважати реальним виконання договорів від 07.03.2014 року та 02.06.2014 року, укладених між ТОВ "ПК "Терполімергаз" та ОДО "ИмпортХладСервис" № 03-14УО про проведення семінару та № 02/06 про надання послуг. Відтак, позивачем по даних господарських операціях правомірно сформовано витрати, які враховані при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2014 рік.
Відповідно до Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, документом, який підтверджує право власності на автомобіль, є свідоцтво про реєстрацію автомобіля (технічний паспорт), видане відповідними органами; транспортні засоби (автомобілі) реєструються за юридичними та фізичними особами. Реєстрацію автомобіля за фізичною особою - приватним підприємцем законодавством не передбачено, а тільки за фізичною особою. Тобто орендуючи автомобіль у фізичної особи - підприємця, власником такого автомобіля є саме фізична особа, а не фізична особа - підприємець. Однак це не означає, що власник цього автомобіля - фізична особа, яка є підприємцем, не може як приватний підприємець виступати стороною договору оренди транспортного засобу, оскільки відповідно до статей 319 та 320 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, у тому числі для здійснення підприємницької діяльності. На підставі правил, встановлених статтею 51 Цивільного кодексу України, до фізичних осіб - підприємців слід застосовувати норми спеціального (господарського) законодавства, якщо предметом регулювання безпосередньо є їхня підприємницька діяльність.
Відповідно до пункту 177.8 статті 177 ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.
З аналізу даної правової норми та її попередньої редакції вбачається, що якщо раніше до 01.07.2012 року пункт 177.8 ПК України дозволяв не утримувати податок з доходів фізичних осіб, якщо такий дохід отримано підприємцем від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності, то в подальшому законодавець фразу "…доходу від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності…" замінив на - "…доходу від здійснення нею підприємницької діяльності…", тобто при виплаті доходу підприємцю, суб'єкту господарювання достатньо мати лише копію документа, що підтвердить статус фізичної особи як підприємця.
У спірних правовідносинах орендодавцями виступали фізичні особи - підприємці, про що платник податків надав не лише відомості про їх реєстрацію як фізичних осіб - підприємців (копії свідоцтв про державну реєстрації), а й копії свідоцтв платників єдиного податку на підтвердження отримання доходу від операцій, здійснюваних у межах обраних ними видів діяльності. А тому ТОВ "ПК "Терполімергаз" не виступав у даних правовідносинах податковим агентом та мав обов'язку нараховувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб і суд першої інстанції прийшов до вірного перконання про сксування податкового повідомлення - рішення.
Відповідно до пункту 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.
Готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовуються ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами). Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат (пункт 2.9 Положення).
Згідно з пунктом 5.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.
Відповідно до вимог пункту 5.2 цього ж Положення установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі. Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.
Підприємства, що розпочинають свою діяльність, а також підприємства, діяльність яких була пов'язана виключно з безготівковими розрахунками та які відповідно до встановленого законодавством України порядку отримують право на здійснення додаткового виду діяльності, що передбачає здійснення готівкових розрахунків, на перші три місяці їх роботи ліміт каси встановлюють згідно з прогнозними розрахунками. Установлений з урахуванням прогнозних розрахунків ліміт каси у двотижневий строк після закінчення перших трьох місяців їх роботи переглядається за фактичними показниками діяльності відповідно до вимог цього Положення.
Ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси (пункт 5.3. Положення).
Судом встановлено, що ТОВ "ПК "Терполімергаз" зареєстроване як юридична особа з 15.11.2012 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (том 1 а. с. 14). Протягом листопада-грудня 2012 року товариство готівкових розрахунків не проводило (том 2 а. с. 105). Ліміт каси позивачем встановлено з 08.01.2013 року у розмірі 10000,00 грн. на підставі наказу директора товариства № 03/01-3 від 08.01.2013 року (том 2 а. с. 108). В подальшому ліміт каси не переглядався та не змінювався.
У спірному випадку ТОВ "ПК "Терполімергаз" як підприємство, що розпочало свою діяльність (15.11.2012 року) і одночасно підприємство, діяльність якого у період з 15.11.2012 року по 08.01.2013 року була пов'язана виключно з безготівковими розрахунками (представник позивача не заперечував, що підприємство у цей період не проводило готівкових розрахунків), мало право відповідно до вимог пункту 5.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні установити ліміт каси на перші три місяці роботи згідно з прогнозними розрахунками.
Також законодавець визначив, що в подальшому після спливу перших трьох місяців роботи підприємство має установити ліміт каси за фактичними касовими оборотами на підставі відповідного розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, форму якого передбачено у додатку 8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Зокрема, згідно з додатком 8 Положення суб'єкт господарювання має провести розрахунок за такими показниками: 1) готівкова виручка (надходження до кас, крім сум, що одержані з банків), 2) середньоденні надходження, 3) виплачено готівкою на різні потреби, а також на відрядження (крім виплат, пов'язаних з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів), 4) середньоденна видача готівки, які визначаються фактично за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти, що передують строку встановлення (перегляду) ліміту каси. Тобто суб'єкт господарювання після перших трьох місяців роботи підприємства на підставі вже фактичних показників роботи, а не прогнозованих показників, зобов'язаний розрахувати встановлення ліміту залишку готівки в касі, і на підставі такого обґрунтованого розрахунку установлений ліміт каси затвердити внутрішнім наказом підприємства.
При цьому, ліміт каси, встановлений позивачем 08.01.2013 року є саме прогнозованим, оскільки підприємство фактично пропрацювало менше двох місяців, а для розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі за фактичними показниками беруться касові обороти за три місяці роботи поспіль.
Відтак, у спірному випадку ТОВ "ПК "Терполімергаз" відповідно до вимог пункту 5.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, зобов'язане було установлений з урахуванням прогнозних розрахунків ліміт каси у двотижневий строк після закінчення перших трьох місяців роботи переглянути за фактичними показниками діяльності відповідно до вимог цього Положення. Така норма містить імперативний припис, що є обов'язковим для виконання суб'єктом господарювання.
Позивачем після закінчення перших трьох місяців роботи ліміт каси не переглядався за фактичними показниками діяльності. При цьому, Положення передбачає строк для такого перегляду ліміту каси - два тижні, тобто позивач повинен був переглянути прогнозований ліміт каси, встановлений наказом від 08.01.2013 року, у період з 08.04.2013 року по 23.04.2013 року.
Отже, виходячи з вимог пункту 2.8 глави 2, пунктів 5.2, 5.8 глави 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні суд дійшов висновку про те, що починаючи з 23.04.2013 року, у зв'язку із закінченням строків, встановлених пунктом 5.2 глави 2 вказаного Положення, та не встановленням позивачем іншого ліміту за фактичними показниками роботи, дія наказу № 03/01-3 від 08.01.2013 року про встановлення ліміту в касі у розмірі 10000,00 грн. припинилась, а готівка, що перебувала в касі позивача на кінець робочого дня після 23.04.2013 року і не здана відповідно до вимог цього Положення, є понадлімітною.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, Апеляційні скарги Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області, ТзОВ «Полімерна компанія «Терполімергаз» слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.195,198,200,205,206,254 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерна компанія «Терполімергаз» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року у справі № 819/2099/15 - без змін.
Стягнути з Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області судовий збір в розмірі 5359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий А.Р.Курилець
Судді М.П.Кушнерик
О.І.Мікула
Повний текст ухвали виготовлений 28 січня 2015 року.