Справа: № 710/1867/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Красюк Г.П. Суддя-доповідач: Шостак О.О.
Іменем України
26 січня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Шостака О.О.,
суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,
при секретарі Лебедєвій Ю.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Аграрні Традиції" на постанову Шполянського районного суду Черкаської області від 08 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Аграрні Традиції" до заступник начальника відділу Держземагенства у Шполянському районі завідувача сектору Державного земельного кадастру - Лимар Людмили Петрівни, провідного спеціаліста сектору землеустрою та ринку земель відділу Держземагенства у Шполянському районі - Головченко Ріти Андріївни, завідувача сектора землеустрою та ринку земель відділу Держземагенства у Шполянському районі - Пуховського Віталія Васильовича, відділу Держземагенства у Шполянському районі про визнання дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень протиправними, забов'язання вчинити певні дії, визнання недійсними та скасування наказів, -
Позивач звернувся до Шполянського районного суду Черкаської області з позовом до заступник начальника відділу Держземагенства у Шполянському районі завідувача сектору Державного земельного кадастру - Лимар Людмили Петрівни, провідного спеціаліста сектору землеустрою та ринку земель відділу Держземагенства у Шполянському районі - Головченко Ріти Андріївни, завідувача сектора землеустрою та ринку земель відділу Держземагенства у Шполянському районі - Пуховського Віталія Васильовича, відділу Держземагенства у Шполянському районі про:
- визнання протиправними дій відділу Держземагенства у Шполянському районі Черкаської області в частині незаконного прийняття на посаду провідного спеціаліста сектору Державного земельного кадастру відділу Держземагенства у Шполянському районі Черкаської області Головченко Р.А. з видачею наказу від 13.08.2013 року №21-к;
- визнання недійсним та скасування наказу від 13.08.2013 року №21-к в частині призначення на посаду провідного спеціаліста сектору Державного земельного кадастру відділу Держземагенства у Шполянському районі Черкаської області Головченко Р.А.;
- визнання протиправними дій відділу Держземагенства у Шполянському районі Черкаської області в частині незаконного переведення на посаду провідного спеціаліста сектору землеустрою та ринку земель відділу Держземагенства у Шполянському районі Черкаської області ОСОБА_5 з видачею наказу від 08.01.2014 року № 2-к/тр;
- визнання недійсним та скасування наказу від 08.01.2014 року №2-к/тр в частині призначення на посаду провідного спеціаліста сектору землеустрою та ринку земель відділу Держземагенства у Шполянському районі Черкаської області ОСОБА_5;
- визнання протиправними дій провідного спеціаліста сектору землеустрою та ринку земель відділу Держземагенства у Шполянському районі Черкаської області ОСОБА_5, які пов'язані з неналежним виконанням службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них;
- визнання протиправними дій завідувача сектору землеустрою та ринку земель відділу Держземагенства у Лполяському районі Черкаської області Пуховського В.В., які пов'язані з неналежним виконанням службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них;
- визнання протиправними дій заступника начальника - завідувача сектору Державного кадастру відділу Держземагенства у Шполянському районі Черкаської області Лимар Л.П., які пов'язані з неналежним виконанням службовою особою своїх обов'язків через несумлінне ставлення до них.
Постановою Шполянського районного суду Черкаської області від 08 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою позов задовольнити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до Наказу відділу Держземагенства у Шполянському районі Черкаської області від 13.08.2013 року № 21-к Головченко Р.А. призначено на посаду провідного спеціаліста сектору Державного земельного кадастру відділу Держземагенства у Шполянському районі Черкаської області.
Наказом відділу Держземагенства у Шполянському районі Черкаської області від 08.01.2014 року Головченко Р.А. переведено на посаду провідного спеціаліста сектору землеустрою та ринку земель відділу Держземагенства у Шполянському районі Черкаської області.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що в зв'язку з прийняттям на роботу Головченко Р.А., яка не мала вищої освіти та належної фахової підготовки, нею не було проведено реєстрацію інформаційної довідки № 6585/07-17 від 06.08.2014 року в журналі реєстрації вихідної кореспонденції 2014-3 відділу Держземагенства у Шполянському районі Черкаської області, в зв'язку з чим порушено права позивача.
На думку позивача, вказана ситуація склалася внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків завідуючим сектору землеустрою та ринку земель відділу Держземагенства у Шполянському районі Черкаської області Пуховського В.В. та заступника начальника відділу Держземагенства у Шполянському районі Черкаської області завідувача сектору Державного земельного кадастру Лимар Л.П., яка на той час виконувала обов'язки начальника відділу Держземагенства у Шполянському районі Черкаської області.
Вважаючи, що в наслідок таких рішень, дій (бездіяльності) відповідачів порушені права ТОВ "Українські Аграрні Традиції", позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач не є суб'єктом правовідносин, у яких застосовуються акти індивідуальної дії чи суб'єктом до якого вони застосовані, то і право на оскарження таких актів у позивача відсутнє.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини другої ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 3 КАС України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Частиною 1 статті 6 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, право на захист можна визначити як надану правомочній особі можливість застосування заходів правоохоронного характеру для відновлення її порушених прав чи таких, що оспорюються.
Право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке з'являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання і реалізується в межах охоронюваних правовідносин, які виникли при цьому.
Відтак, захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факт їх порушень.
Пункт 1 частини другої статті 17 КАС України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень визначено статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до частини другої статті 171 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.
При цьому, у відповідності до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01 червня 2010 року № 781/11/13-10, визначено, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.
Другу групу актів за критерієм юридичної природи складають індивідуальні акти. Останні стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.
З'ясування цієї обставини має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні ж акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує рішення, які є правовими актами індивідуальної дії. Такі правові акти породжують права й обов'язки тільки тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано.
Таким чином, у даному випадку право на захист у позивача виникає за умови доведення факту застосування до нього норм оскаржуваного акта, та/або того, що позивач є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Так, під час розгляду справи ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції позивач не довів того, що він є суб'єктом відносин, врегульованих оскаржуваними наказами, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у позовних вимогах не зазначено в чому конкретно відбулося порушення прав позивача під час прийняття відділом Держземагенства у Шполянському районі оскаржуваних наказів.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.
Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу ТОВ "Українські Аграрні Традиції" слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Аграрні Традиції" залишити без задоволення, а постанову Шполянського районного суду Черкаської області від 08 грудня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Шостак О.О.
Судді: Мамчур Я.С
Желтобрюх І.Л.