Справа: № 826/4072/15 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
27 січня 2016 року м. Київ
колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Бистрик Г.М., Межевича М.В.
за участю секретаря Ломанової Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м.Києва до Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" про стягнення заборгованості,-
Позивач, управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва, звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 71 930,27 грн. по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 01.10.2014 року по 31.01.2015 року на підставі відповідних розрахунків..
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2015 року позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" на користь управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів "б" - "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у розмірі 71 930,27 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Так, в своїй апеляційній скарзі, Відповідач вказує на ту обставину, що станом на дату винесення рішення, останнім було сплачено всю суму заборгованості, а тому були відсутні правові підстави для задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Так, з наявних в матеріалах справи документів, судом першої інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"від 08.07.2010 року № 2464-VI.
Станом на дату звернення до суду та винесення рішення судом першої інстанції, за відповідачем обліковувалась заборгованість за період з 01.10.2014 року по 31.01.2015 року у розмірі 71 930,27 грн. по перерахуванню сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Вказана обставина підтверджена довідкою управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва від 26.02.2015 №1791/03 та відповідними повідомленнями про відшкодування фактичних витрат №12504/11 від 09.10.2014 року ,№14590/11 від 09.12.2014 та №275/11 від 13.01.2015.
Між сторонами не має суперечок, що сума боргу за період з 01.10.2014 року по 31.01.2015 року становить саме 71 930,27 грн.
Та будь-яких інших документів на спростування зазначених обставин Відповідачем суду першої інстанції надано не було.
Позивач, повідомленнями №12504/11 від 09.10.2014 року, №14590/11 від 09.12.2014 року та №275/11 від 13.01.2015 року про направлення розрахунків, відповідачу направлено розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за 01.10.2014 року по 31.01.2015 року.
Враховуючи ту обставину, що станом на дату звернення до суду (10.03.2015 року) Відповідачем не погашена заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за 01.10.2014 року по 31.01.2015 року, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в судовому порядку.
Суд першої інстанції, прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, так як позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що станом на день розгляду спору заборгованість, визначена позивачем, відповідачем не сплачена, розрахунки позивача фактичних витрат на доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відповідають положенням законодавства, фактичним обставинам справи та не оскаржені ані у порядку адміністративного оскарження, ані до суду,
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.
Частиною 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на роботах із шкідливими та тяжкими умовами праці (відповідно до пунктів "б" - "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за списком N 1 за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, здійснюється згідно окремого законодавчого акту через професійні та корпоративні фонди.
До введення пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються згідно норм Закону України "Про пенсійне забезпечення"від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ.
При цьому, зберігається порядок відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, який діяв до набрання чинності цього Закону.
Процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" (далі - Інструкція).
Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах врегульовано розділом 6.
Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій (п.6.4).
Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (п.6.5).
Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (п.6.7).
Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище, повідомленнями №12504/11 від 09.10.2014 року, №14590/11 від 09.12.2014 року та №275/11 від 13.01.2015 року про направлення розрахунків, відповідачу направлено розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за 01.10.2014 року по 31.01.2015 року.
Відповідач дані розрахунки отримав, про що свідчать повідомлення про отримання поштових відправлень, за жовтень місяць 2014 року - 14 жовтня 2014 року, за грудень місяць 2014 року - 15 грудня 2014 року та за січень місяць 2015 - 19 січня 2015 року. Вказана обставина не заперечувалась Відповідачем в суді апеляційної інстанції.
Але звернень до Управління, стосовно пояснень за яким принципом визначаються розміри фактичних витрат на виплату та доставку пенсій не надходило. Крім того, дані розрахунки не оскаржувались Відповідачем, у встановленому законодавством порядку. Таким чином, можна зробити висновок, що дані розрахунки є узгодженими з Відповідачем, та мають бути сплаченими підприємством.
При цьому, суд першої інстанції правомірно зазначає, що розрахунки позивача фактичних витрат на доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відповідають положенням законодавства, фактичним обставинам справи та відповідачем не спростовані.
Згідно зі статтею 23 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правомірно висновку, що станом на день розгляду справи за відповідачем обліковувалася заборгованість по перерахуванню сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Посилання представника Відповідача в апеляційній скарзі на Графік погашення заборгованості зі сплати платежів до Пенсійного фонду України публічним акціонерним товариством "Київський річковий порт", який на думку останнього свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову, колегія суддів не приймає, так як вказаний графік підтверджує наявність боргу у Відповідача та його визнання останнім.
Відповідно до даного графіку включена вся існуюча заборгованість Відповідача станом на 01.07.2015 року, до складу якої увійшла і заборгованість за період з 01.10.2014 року по 31.01.2015 року саме у розмірі 71 930,27 грн. вказана обставина не заперечувалась представником Відповідача в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.
Тобто, зазначений графік свідчить про фактичне визнання боргу Відповідачем в сумі 71 930,27 грн. фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Посилання апелянта на відсутність у нього боргу станом на дату винесення рішення, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки вони спростовані матеріалами справи.
Разом з тим, з довідки №929/110 від 22.01.2016 року, колегією суддів встановлено, що станом на дату винесення оскаржуваного рішення, Відповідач сплатив 18000,00 грн. заборгованості, зокрема, 8000,00 грн. сплачено платіжним дорученням від 28.08.2015 року №30 та 10000,00 грн. сплачено платіжним дорученням від 29.09.2015 року №85.
Однак, представник Відповідача в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції підтвердив ту обставину, що останній до суду першої інстанції не подавав будь-яких документів на підтвердження часткової сплати боргу.
Тобто, суд першої інстанції в межах наданих сторонами доказів прийняв законне та обґрунтоване рішення.
Та обставина, що під час апеляційного перегляду справи, Відповідачем сплачена сума заборгованості у розмірі 71 930,27 грн., що підтверджено довідкою управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва, сторонами по справи не заперечується. Однак, Позивач по справі в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не заявили клопотання про закриття провадження на підставі ст.157 КАС України, та, зазначив, що відмова від позову та закриття провадження по справі порушить права Позивача в майбутньому.
У зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення на підставі тих доказів, які були йому надані, а тому воно не підлягає скасуванню.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи викладені в апеляційній скарзі Відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах. Натомість оскаржувана Постанова суду ухвалена у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт"- залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: Г.М. Бистрик
М.В. Межевич
Повний текст ухвали виготовлено 01 лютого 2016 року
Головуючий суддя Земляна Г.В.
Судді: Бистрик Г.М.
Межевич М.В.