Справа: № 826/11807/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.
Іменем України
27 січня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Аліменка В.О., секретаря судового засідання Самсонової М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-груп" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
17.06.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-груп" (далі - ТОВ "Мегаполіс-груп") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ в Оболонському районі) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2014 р. №0013122203 та №0013132203. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій укладених позивачем з контрагентом ТОВ «Алвор» спростовуються наданими позивачем первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2015 р. позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 23.12.2014 р. №0013122203 та №0013132203.
Суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з контрагентом здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються первинними документами.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2015 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що правочин між ТОВ "Мегаполіс-груп" та контрагентом ТОВ «Алвор» не спрямований на реальне настання наслідків, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому, за приписами ч.1 ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що з 19.11.2014 р. по 25.11.2014 р. ДПІ в Оболонському районі проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Мегаполіс-груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ "Алвор" за період з 01.01.2012 р. по 31.08.2014 р.
За результатами даної перевірки відповідачем складено акт №1325/26-54-22-03/37195435 від 02.12.2014 р. про порушення позивачем вимог: п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в наслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 106 288,00 грн., у т.ч. за 2013 р. на суму 106 288,00 грн.; п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 131 408,00 грн., в т.ч. у червні 2013 р. - 20 552,00 грн., у липні 2013 р. - 11 314,00 грн., у серпні 2013 р. - 54 275,00 грн., у вересні 2013 р. - 11 868,00 грн., у жовтні 2013 р. - 10 512,00 грн., у листопаді 2013 р. - 3 361,00 грн., у червні 2014 р. - 15 333,00 грн., у липні 2014 р. - 214 954,00 грн., у серпні 2014 р. - 4 193,00 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ в Оболонському районі прийняті податкові повідомлення-рішення №0013122203 від 23.12.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 164 260,00 грн., з яких 131 408,00 грн. - за основним платежем, а 32 852,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0013132203 від 23.12.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 132 860,00 грн., з яких 106 288,00 грн. - за основним платежем, а 26 572,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погодившись з даними податковими повідомленнями рішеннями позивач оскаржив їх до ГУ ДФС у м. Києві, за результатами оскарження яких рішенням №3201/10/26-15-10-08-16 від 26.02.2015 р. "Про результати розгляду первинної скарги" податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга - без задоволення.
Вважаючи необґрунтованими висновки податкового органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вищенаведені обставини не є спірними.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.
Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.
Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Крім того, пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, чинним законодавством встановлено, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні. Наявність податкових накладних, які відповідають вимогам законодавчих актів була встановлена і під час проведення перевірки і в судовому засіданні, тому у позивача були законні підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Мегаполіс-Груп", як замовником, та ТОВ "Алвор", як виконавцем, були укладені договори про нанесення зовнішньої реклами:
- №1-05/06 від 05.06.2013 р., згідно умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язок по нанесенню рекламних зображень, наданих замовником, на транспортні засоби, також надані замовником; перелік робіт та строки робіт визначаються в додатках до договору (т.1 а.с.43-64);
- №1-17/06 від 17.06.2014 р., згідно умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язок по нанесенню та демонтажу рекламних зображень, наданих замовником, на транспортні засоби, також надані замовником, а також на прокат рекламних зображень на транспортних засобах; перелік робіт та строки робіт визначаються в додатках до договору. (т.1 а.с.65-70)
За умовами зазначених договорів ТОВ "Алвор" зобов'язувалось надати відповідні послуги позивачу загальною вартістю 788 448,00 грн., в т.ч. ПДВ 131 408,00 грн.
На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів позивачем надано акти здачі-приймання робіт (надання послуг), згідно яких ТОВ "Алвор" надало відповідні послуги (нанесення рекламних зображень) загальною вартістю 788 448,00 грн., в т.ч. ПДВ 131 408,00 грн. (т.1. а.с. 71-92), податкові накладні на загальну суму 788 448,00 грн., в т.ч. ПДВ 131 408,00 грн. (т.1 а.с. 93-94, 100-119), фотозвіти, видаткові накладні на підтвердження придбання рекламних зображень для розміщення їх на транспортних засобах. (т.1 а.с. 131-263,284-315)
Факт оплати позивачем послуг, наданих ТОВ "Алвор" згідно зазначених вище Договору №1-05/06 та Договору №1-17/06 підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками з відмітками банку. (т.1 а.с. 120-130)
На підтвердження використання продукції у власній господарській діяльності позивачем надано копії договору від 28.09.2012 № 1-28/09 (т.1 а.с. 264-271), договору від 01.03.2013 року № ВТ-4. (т.1 а.с. 272-275), договору від 12.06.2013 № 1-12/06. (т.1 а.с.276-277), договору від 20.05.2014 № 1-20/05 (т.1 а.с. 278-283).
З урахуванням наведеного, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що позивач на підтвердження реального характеру здійснення господарських операцій з контрагентами надав суду першої інстанції первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності. Вищенаведені документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і підтверджують факт здійснення господарської операції.
Крім того, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, отже, мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що не заперечується апелянтом.
Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Отже, доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Крім того, не заслуговують уваги доводи апелянта щодо посилання на висновки актів перевірок інших податкових органів, оскільки, зазначені акти не можуть бути належним та допустимим доказом безтоварності операцій.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.
Повний текст ухвали виготовлено 01.02.2016 р.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2015 р., залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-груп" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.
Стягнути судові витрати з Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у розмірі 5359,20 грн. (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять грн., 20 коп.) на розрахунковий рахунок - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі, банк - ГУДКСУ у м. Києві, призначення платежу - судовий збір, Код 22030001.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
В.О. Аліменко
.
Головуючий суддя Карпушова О.В.
Судді: Аліменко В.О.
Епель О.В.