ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
19 січня 2016 року письмове провадження № 826/11979/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., суддів Кузьменка В.А., Огурцова О.П. розглянувши адміністративну справу
за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
до Державної фінансової інспекції України
про визнання протиправною вимоги від 16.04.2015 №05-14/501 в частині,
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Державної фінансової інспекції України 16.04.2015 №05-14/501 в частині, що стосується відокремленого підрозділу "Хмельницька АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", а саме:
- вимоги відшкодувати збитки, зазначені в п.3 констатуючої частини вимоги;
- розглянути питання про притягнення працівників підприємства, винних у зазначених порушеннях, до встановленої законом відповідальності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно вимагає від позивача відшкодувати збитки, та притягнути працівників даного підприємства, винних у правопорушеннях, до встановленої законом відповідальності.
Зокрема вказує, що орган державного фінансового контролю при здійсненні контролю за використанням державних коштів не наділений повноваженнями щодо пред'явлення до об'єкту контролю вимоги про відшкодуванням ним збитків завданих порушеннями законодавства.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується вимоги в частині відшкодування збитків то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але не вимога до підконтрольної установи їх відшкодувати.
Згідно судової практики Верховного Суду України збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Крім цього позивач вказує, про відсутність повноважень Державної фінансової інспекції пред'являти керівникам підконтрольної установи вимогу про притягнення працівників підприємства, винних у зазначених порушеннях, до встановленої законом відповідальності.
Відтак позивач вважає, що вимога № 05-14/501 від 16.04.2015 в частині, яка стосується відокремленого підрозділу «Хмельницька АЕС» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», прийнята з перевищенням повноважень.
В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, надав письмові заперечення на позов, в яких просив відмовити у задоволенні позову, оскільки оскаржувана вимога про усунення порушень містить лише пропозиції, можливі шляхи усунення порушень, та не носить імперативного характеру.
Суд 04.11.2015 року відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.
За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень позивача, представників відповідачів, третіх осіб, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:
Державною фінансовою інспекцією України за зверненням Генеральної прокуратури України від 03.02.2015 №17/1/3-32918-14, відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 02.02.2015 по справі №757/3174/15-к проведено позапланову ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та його відокремлених підрозділів (далі - ДП НАЕК «Енергоатом», підприємство) за період з 01.01.2008 по 01.01.2015 року, якою встановлено ряд порушень, що відображені в акті ревізії від 10.03.2015 № 05-21/52.
16.04.2015 Державною фінансовою інспекцією України винесено вимогу щодо усунення порушень законодавства № 05-14/501, якою, зокрема, по відокремленому підрозділу «Хмельницька АЕС» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»висуваються наступні вимоги:
- опрацювати матеріали ревізії та усунути виявлені порушення законодавства у тому числі відшкодувати збитки, завдані зазначеними порушеннями, в установленому законом порядку.
- розглянути питання про притягнення працівників підприємства винних у зазначених порушеннях, до встановленої законом відповідальності.
Також вказано, що у разі не усунення виявлених порушень законодавства в установлений строк орган державного фінансового контролю на підставі пункту 15 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 р. N 1673 "Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів" ініціює розірвання контракту з керівником суб'єкта господарювання державного сектору економіки.
Водночас інформовано, що орган Держфінінспекції має право звернутися до суду в інтересах держави відповідно до пунктів 8 та 10 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", не погоджуючись з вимогою № 05-14/501 від 16.04.2015 в даній частині, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернулось з відповідним позовом до суду.
Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII (далі - Закон № 2939-XII), здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. N 310 (далі - Положення, Держфінінспекція відповідно), визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи (пункт 7 Положення).
Відповідно до пункту 6 Положення, Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях (підпункт 20); у разі виявлення збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку (підпункт 21).
Положенням установлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 5 пункту 4).
Зазначені норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону № 2939-ХІІ, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, п.п. 7,8 передбачено право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства
Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону № 2939-ХІІ органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
Крім цього пунктом 15 передбачено право контролюючого органу порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.
На доводи позивача, про протиправність оскаржуваної вимоги з огляду на те, що в ній не зазначено винних осіб, яких слід притягнути до відповідальності, суд зауважує, що така інформація, відповідно до абзацу 5 пункту 35 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 р. N 550, фіксується у констатуючій частині акта ревізії.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
Відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
В постановах Верховного Cуду України від 10.05.2015 справа №21-632а14, від 20.01.2015 справа №21-601а14, від 18.11.2014 справа №21-461а14, від 14.10.2014 справа № 21-453а14 колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України дійшли висновку, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для підконтрольного об'єкта.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною фінансовою інспекцією України пред'явлено позивачу вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії, яка вказує на виявлені збитки (повернення коштів).
Водночас, враховуючи, що відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю здійснюється в судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність обчислення яких перевіряє суд, який розглядає цей позов, то Державна фінансова інспекція України запропонувала позивачу можливі шляхи усунення порушень, шляхом відшкодування завданих збитків та розгляду питання про притягнення працівників підприємства, винних у зазначених порушеннях, до встановленої законом відповідальності .
Отже, вимога про усунення порушень № 05-14/501 від 16.04.2015 не носить імперативного характеру, оскільки відсутні обов'язкові до виконання вказівки, а містить лише пропозиції, можливі шляхи усунення порушень.
Таким чином, вимога про усунення порушень № 05-14/501 від 16.04.2015 в частині, що стосується відокремленого підрозділу «Хмельницька АЕС» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» жодним чином не порушує прав Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», як не створює для позивача певних обов'язків, оскільки спірна вимога носить рекомендаційний характер, а не імперативний.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що Державна фінансова інспекція України не порушила прав та інтересів позивача, а тому позовна вимога про визнання протиправною та скасування вимоги № 05-14/501 від 16.04.2015 в частині, що стосується відокремленого підрозділу «Хмельницька АЕС» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» є безпідставною, тому задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У позові Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий Суддя Р.О. Арсірій
Судді В.А. Кузьменко
О.П. Огурцов