29 січня 2016 р.м. ХерсонСправа № 821/47/16
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Войтович І.І.,
при секретарі - Сердюк О.О.,
за участю:
представника позивача - Ткаченко О.С.,
представника відповідача - Рібергер А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеся"
до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
встановив:
До Херсонського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Олеся" (далі - позивач) з адміністративним позовом до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 30 грудня 2015 р. №0000022200, №0000012200.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив. Просив в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши позовну заяву, вислухавши думку представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Олеся» зареєстровано 27.08.1993 р. Виконавчим комітетом Новокаховської міської ради Херсонської області. Перебуває на податковому обліку в Новокаховській ОДПІ з 27.08.1993 р. №. 461.
Також, судом встановлено, що у період з 09.12.2015 року по 11.12.2015 року відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Олеся» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентом постачальником ТОВ «Галилео» за грудень 2014 р.
За результатами даної перевірки складено акт від 18.12.2015 року №639/21-02-22-014/21273392 (далі - акт). ( а.с. 10-21).
З наведеного вище акта перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 18000 грн., у т.ч. за:2014 р. - 18000,00 грн.
Також, встановлено порушення п.198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 20000,00 грн., в т.ч. за грудень 2014 р. у сумі 18400,00 грн. та за січень 2015 р. у сумі 1600,00 грн.
Підставою для встановлення таких порушень слугувало те, що ТОВ «Олеся» у грудні 2014 р. відображало у бухгалтерському та податковому обліку операції із суб'єктом господарської діяльності ТОВ «Галилео», з яким не підтверджено реальність здійснення господарських операцій.
На підставі вищенаведеного акта перевірки позивача, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30 грудня 2015 року:
- №0000012200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 30 000,00 грн. у тому числі за основним платежем в сумі 20000,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 10000,00 грн.;
- №0000022200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 27000,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 18 000,00 грн. та за штрафами (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 9000,00 грн.
Не погоджуючись з вищенаведеними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що 20 листопада 2014 року між ТОВ «Олеся» та ТОВ «Галилео» було укладено договір про надання транспортних послуг № 68, відповідно до умов якого ТОВ «Галилео» у грудні 2014 року було надано ТОВ «Олеся» транспортно-експедиційні послуги для транспортування вантажів у міжміському сполученні. На підставі зазначеного договору ТОВ «Галилео» здійснювало організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом, виконувало розсилку товарно-транспортної документації, проводило розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу. (а.с.43-46).
Тобто, Новокаховською ОДПІ помилково зроблено висновок в акті перевірки про відсутність можливості ТОВ «Галилео» здійснювати транспортування вантажів, так як фактично ДПІ здійснено підміну поняття транспортних послуг на послуги транспортування.
Договірні відносини, які склалися між позивачем та його контрагентом регулювалися главою 65 Цивільного кодексу України - транспортне експедирування, відповідно до якої за договором транспортного експедирування одна сторона зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.
Аналогічні норми містить також Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність», яким передбачено, що транспортно-експедиторська послуга це - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками.
Експедитори за дорученням клієнтів: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів; залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу для своєчасного відправлення вантажів; організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження; здійснюють розрахунки з транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів.
Суд звертає увагу на те, що ТОВ «Галилео» надавало ТОВ «Олеся» не послуги з транспортування чи перевезення вантажу, а послуги з організації перевезень вантажів - послуги транспортного експедирування.
Відповідно до статті 9 Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність», перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Фактом виконання та надання послуг транспортного експедирування ТОВ «Галилео» на користь ТОВ «Олеся» підтверджується актами надання послуг, товарно-транспортними накладними та податковими накладними. (а.с. 48-146). Зазначені документи були надані Новокаховській ОДПІ листом від 15 грудня 2015 року на запит податкового органу від 11 грудня 2015 року.
Розрахунок між сторонами правочину проводився в безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями та виписками з банківської установи. (а.с. 147-177).
Послуги з організації перевезень вантажів здійснювалися ТОВ «Галилео» для виконання ТОВ «Олеся» зобов'язань перед:
- ТОВ «Запорізька механізована колона № 1» в рамках договору поставки товару № 120/10-14 від 09 жовтня 2014 року щодо поставки фундаментів Ф5-4, ригелів Р1-А, деталей кріплення. Маршрут перевезення: м. Таврійськ Херсонської області - с. Верхній Рогачик Херсонської області. Факт виконання зобов'язань з постачання товару підтверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №0312.7 від 03 грудня 2014 року, видатковими накладними №1221 від 03 грудня 2014 року, № 1222 від 09 грудня 2014 року, №1223 від 11 грудня 2014 року, № 1224 від 12 грудня 2014 року. ( а.с. 178-183).
- ТОВ «ПМК №19» в рамках договору генерального підряду від 07 березня 2014 року щодо будівництва виставкового центру з торгівельними площами у м. Первомайськ. Маршрут перевезення: м. Таврійськ Херсонської області - м. Первомайськ Миколаївської області. Факт виконання зобов'язань з виконання будівельних робіт підтверджується довідкою про вартість будівельних робіт від 03 березня 2015 року та актом виконаних робіт від 03 березня 2015 року. (а.с. 184-195).
Тобто, сам факт укладення та виконання договору з транспортного експедирування, а також фактичне транспортування вантажів, підтверджується належними матеріалами, а також самим актом перевірки, в якому ДПІ відобразила інформацію про наявність всіх документів первинного обліку операцій, які передбачені нормативно-правовими актами, що в свою чергу свідчить про реальний характер операцій. Первинні документи відповідають вимогам, які пред'являються до первинних бухгалтерських документів, є належними доказами отримання послуг. Інформація отримана Новокаховською ОДПІ від інших податкових органів, не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених сум до податкового кредиту та до витрат, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування кредиту та витрат.
Перелічені первинні документи повністю ідентифікують характер господарських операцій, які здійснював позивач. Крім загальних характеристик, що ідентифікують учасників господарської операції, містять інформацію про конкретну назву операції, дату проведення операції, маршрут перевезення вантажу з вказівкою місця відправки та місця доставки товару, інформацію про транспортний засіб із зазначенням назви та державного номеру, яким було здійснено перевезення вантажу, інформацію про водія, тощо.
В свою чергу, контрагенти позивача, також відобразили дані господарські операції в податковій звітності, податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, задекларувало податкові зобов'язання з податку на додану вартість, сплатили відповідні суми податків до бюджету виконавши умови податкового законодавства, що не заперечується ДПІ.
Тобто, при прийнятті рішення про донарахування грошових зобов'язань, податковим органом не було взято даний факт до уваги, хоча при даних обставинах, якщо контрагент позивача задекларував та сплатив податки, що на думку відповідача є правомірним, позивач має право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, так як він сплатив ПДВ в ціни послуг, а контрагент сплатив ПДВ до бюджету задекларувавши податкові зобов'язання з податку на додану вартість.
Крім того, суд звертає увагу на те, що інформація зазначена в акті перевірки Новокаховської ОДПІ є суперечлива, адже відповідачем в основу висновків акту перевірки покладено інформацію отриману від Костянтинівської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, яка повідомила, що ТОВ «Галилео» у Костянтинівській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області на обліку не перебувало, посадові особи підприємства до ДПІ не з'являлися, надавати транспортні послуги не в змозі за відсутності власних транспортних засобів та працівників.
Судом встановлено, що ТОВ «Галилео» було зареєстровано у м. Сніжне Донецької області та знаходилося на обліку у Сніжнянському відділенні Торезькій ОДПІ Донецької області, що підтверджується випискою з ЄДР від 02 червня 2014 року, довідкою про взяття на облік від 04 липня 2014 року форми 4-ОПП та витягом з реєстру платників ПДВ від 08.07.2014 року. ( а.с. 36-39).
Тобто, ТОВ «Галилео» знаходилося на території населеного пункту де проводиться антитерористична операція відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, яким уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".
Відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», територія проведення антитерористичної операції це - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085, затверджено перелік населених пунктів та території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.
У даний перелік також включено населений пункт м. Сніжне Донецької області, тобто населений пункт в якому знаходилося ТОВ «Галилео» та в якому відповідно до розпорядження КМУ органи державної влади не здійснюють свої повноваження.
Тобто, при проведені перевірки, Новокаховська ОДПІ використала інформацію від органу державної влади, а саме Костянтинівської ОДПІ, яка не здійснює свої повноваження на території м. Сніжне Донецької області та на обліку якої ТОВ «Галилео» не знаходилося.
Крім того, слід зазначити, що ТОВ «Галилео», у зв'язку із проведенням антитерористичної операції на території Донецької області, стало на облік у ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя ГУ ДФС України, що підтверджується випискою з ЄДР від 22 липня 2015 року, витягом з реєстру платників ПДВ від 03 серпня 2015 року, відомостями зі статуправління від 23 липня 2015 року. (а.с.31-35).
Як вбачається з матеріалів справи, Новокаховська ОДПІ не зверталася до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС України для отримання інформації про діяльність ТОВ «Галилео», та використала при складанні акту перевірки у грудні 2015 року інформацію, яку отримала ще у березні 2015 року, що на момент перевірки вже не була актуальною.
Тобто, висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства зроблені з використанням лише інформації, наявної в електронних базах податкових органах, без дослідження первинних бухгалтерських документів контрагента позивача, на підставі яких ТОВ «Олеся» відобразила відповідні господарські операції в бухгалтерському та податковому обліках, внаслідок чого вони не є обґрунтованими та є безпідставними.
Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення перевірок та отримання інформації не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником податків.
З огляду на вищенаведене, ТОВ «Олеся» правомірно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість та сформовано витрати при виконання господарських операцій з контрагентом ТОВ «Галилео».
Суд зазначає, що позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо надання позивачу у грудні 2014 р. ТОВ «Галилео» транспортно - експедиційних послуг для транспортування вантажів міжміському сполученні.
Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції, суд вважає висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом безпідставним.
Щодо встановлення контролюючим органом порушень п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 18000 грн., у т.ч. за: 2014 р. - 18000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно зі статтею 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За правилами статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) встановлюється, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно з пунктом 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Галилео».
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що на підставі наявних належно оформлених первинних документів податкового обліку позивач правомірно включив до складу валових витрат у перевіряємому періоді витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Галилео», у зв'язку з чим висновки акту перевірки про порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями) є необґрунтованими та безпідставними.
Щодо встановлення контролюючим органом порушень п.198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 20000,00 грн., в т.ч. за грудень 2014 р. у сумі 18400,00 грн. та за січень 2015 р. у сумі 1600,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
В пункті 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.
Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.
Враховуючи, те що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції, суд вважає висновок відповідача щодо порушень п.198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), безпідставним.
Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 30 грудня 2015 р. №0000022200 та №0000012200, прийняті відповідачем безпідставно, а тому підлягають скасуванню.
Частиною1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є підставним та обґрунтованим, а тому його слід задовольнити.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 30 грудня 2015 року:
- №0000012200, яким ТОВ "Олеся" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 30 000,00 грн. у тому числі за основним платежем в сумі 20000,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 10000,00 грн.;
- №0000022200, яким ТОВ "Олеся" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 27000,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 18 000,00 грн. та за штрафами (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 9000,00 грн.
Стягнути з Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ "Олеся" ( код ЄДРПОУ 21273392) сплачений судовий збір в сумі 1378, 00 грн. (Одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) шляхом безспірного списання.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29 січня 2016 р.
Суддя Войтович І.І.
кат. 8.3.1