01 лютого 2016 р. м. Чернівці Справа № 824/46/16-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши адміністративний позов Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про повернення коштів,
29 січня 2016 року Виконавча дирекція Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про повернення коштів.
Позивач просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності страхові кошти в розмірі 2387,70 грн.
Частиною першою статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам, встановленим статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною третьою статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України “Про судовий збір” від 08 липня 2011 року № 3674-VI.
Розміри ставок судового збору встановлені статтею 4 Закону України “Про судовий збір”. Зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно із Законом України “Про Державний бюджет України на 2016 рік” станом на 1 січня 2016 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1378,00 грн.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, зміст та характер заявлених вимог майновий, оскільки вирішення судом цього спору стосується зобов'язань відповідача, що виражені в грошовому еквіваленті, має очевидний економічний характер, а результат розгляду справи може призвести до зменшення активів відповідача.
Зважаючи на те, що 1,5 відсотки розміру майнових вимог даного спору становить 35,81 грн ((2387,70)*1,5/100), тобто менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1378,00 грн (1378,00*1,5), то розмір судового збору за подачу позову до суду становитиме 1378,00 грн.
Отже, для подачі позову до суду позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 1378,00 грн.
Між тим, позивач у своїй позовній заяві просить суд звільнити його від сплати судового збору у відповідності до частини першої статті 8 Закону України “Про судовий збір”.
Однак суд вважає необґрунтованими та безпідставними посилання позивача на вказані норми щодо звільнення його від сплати судового збору за подачу даного позову до суду у зв'язку з наступним.
Положеннями статті 8 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судовому збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Аналіз наведеної норм права дозволяє дійти висновків про те, що підставою для звільнення від сплати судового збору є незадовільний майновий стан сторони. Звільнення сторони від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.
Позивач зазначає, що згідно рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях від 12 січня 2013 року №51 виконавча дирекція є неприбутковою організацією.
Однак, позивач не надав до суду жодного доказу на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подану ним заяву у встановлений законом порядку, а наведені ним обставини не є підставою для звільнення його від сплати судового збору.
01 вересня 2015 р. набирав чинності Закон України від 22 травня 2015 р. № 484-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору”, яким внесено зміни до Закону України “Про судовий збір”. Зокрема, статтю 5 Закону викладено у новій редакції, згідно з якою позбавлено пільг щодо сплати судового збору органи прокуратури, державні органи та органи місцевого самоврядування, а Прикінцевими положенням цього Закону зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Враховуючи вищезазначене, сплата судового збору органами державної влади є їх обов'язком за подання заяв до суду, а тому зловживання правом на звільнення, відстрочку чи розстрочку від його сплати є недопустимим.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість заявленого позивачем клопотання щодо звільнення від сплати судового збору за подання до суду цього позову.
При вирішенні питання щодо наявності чи відсутності підстав для звільнення від сплати судового збору та щодо його розміру судом також була взята до уваги інформація, яка викладена в довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами Закону України “Про судовий збір” (Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI “Про судовий збір” від 23 січня 2015 року №2).
Відповідно до частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Керуючись статтями 108, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. У задоволені клопотання Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про звільнення від сплати судового збору відмовити.
2. Позовну заяву Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про повернення коштів залишити без руху.
3. Встановити позивачу строк для усунення недоліків протягом семи днів з моменту отримання даної ухвали шляхом подання до суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1378,00 грн.
В разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційну скаргу на цю ухвалу може бути подано до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя О.П. Лелюк