м. Миколаїв
01 лютого 2016 року Справа № 814/4262/15
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марича Є.В. за участю секретаря судового засідання Мирко О.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
доПервомайської об'єданної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Дзержинського, 18,Первомайськ,Миколаївська область,55213
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.08.2015р. № 0011681702, від 18.08.2015р. № 0011671702,
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_2;
від відповідача: Юношева І.Р.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач, ФОП ОСОБА_1.) звернулась до суду з позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі-відповідач, , Первомайська ОДПІ, податкова, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.08.2015 р. №0011681702, №0011671702.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржувані рішення прийняті контролюючим органом без врахування всіх фактичних обставин здійснення господарських операцій та з порушенням приписів чинного законодавства.
Відповідач вважає позовні вимоги не обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення правомірними з підстав зазначених у письмових запереченнях.
У судовому засіданні 01.02.2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши представників сторін, дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Первомайською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзної перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Прод-Тор» ( код ЄДРПОУ 39254345) за період з 01.01.2015р. по 31.05.2015р., за результатами якої складено акт №462/172/НОМЕР_3 від 04.08.2015 р. (далі-Акт, арк .с .14-25).
Згідно акта за результатами перевірки податковою встановлені порушення п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р № 2755-УІ. (зі змінами та доповненнями) в результаті чого ФОП ОСОБА_1 занижено податок на додану вартість поточного звітного періоду в сумі 152008,00 грн., в тому числі: березень 2015р. - 151633,00 грн., квітень 2015р. - 375,00 грн., та завищено суму від'ємного значення на 36330,00 грн., в тому числі березень 2015 р. -151633,00 грн., квітень 2015 р. - 375,00 грн., та завищено суму від'ємного значення на 36330, грн.., в тому числі: березень 2015 р. - 6697,00 грн., квітень 2015 р. - 29633,00 грн.
На підставі акта, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.08.2015 р. №001168702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 228012,00 грн, з них 152008,00 грн - за основним платежем, 76004,00 грн - за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення №0011671702, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 36330,00 грн.
Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями - рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між нею та ТОВ «Про-Тор».
Суд надаючи правову оцінку обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, виходить з наступного.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:
- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 ПК України).
Згідно абзацу 1 пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
У той же час, підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно пунктом 198.3 статті 198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
Чинним законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.
Зазначена обставина не є підставною для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній мав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого кредиту.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.п. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).
Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.
У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.
За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.
Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку
Так, досліджуючи реальність господарських операцій позивача із контрагентом у перевіряємий період, судом встановлено наступне.
ФОП ОСОБА_1 зареєстрована виконавчим комітетом Первомайської міської ради 08.06.1994 р., свідоцтво про державну реєстрацію №25240010001000741. Взято на облік в Первомайській ОДПІ 16.06.1994 р. за №1671.
Матеріалами справи підтверджено, що у перевіряємий період контрагентом позивача було ТОВ «Прод-Тор». Так, між позивачем та «Прод-Тор» у перевіряємому періоді було укладено договір поставки №8 від 30.03.2015 року, умовами якого передбачено обов'язок ТОВ «Прод-Тор» поставити товар (сою), а ФОП ОСОБА_4 отримати та оплатити даний товар (арк. с. 30).
На підтвердження виконання умов зазначених договорів та реальності спірних господарських операцій позивачем надано копії видаткових накладних, товаро-транспортних накладних, податкових накладних та платіжне доручення на підтвердження сплати за товар за договором (арк.с. 31-43).
З огляду на вищезазначені документи вбачається, що всі документи, надані позивачем до суду зі сторони ТОВ «Прод-Тор» були підписані директором ОСОБА_5
Однак, податковою надано до суду вирок Вінницького міського суду Вінницької області , згідно якого ОСОБА_6 засуджено та визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі. Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання за вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 05.12.2011 р. призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі. Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено утримання під вартою. Строк відбування покарання рахувати з 29.05.2014 р. (арк .с .58-61).
Також, відповідно до листа Голопристанської виправної колонії управління Державної пенетеціарної служби України в Херсонській області (№7)-обласної спеціалізованої туберкульозної лікарні засуджений ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно відбував покарання в Голопристанській виправній колонії Херсонської області (№7) за вироком Вінницького міського суду Вінницької області. Початок строку - 29.05.2014. Кінець строку - 29.06.2017. До установи прибув 08.10.2014. Вибув з установи 25.04.2015 до УВП.№1 м. Вінниці.(арк. с. 55)
Відповідно до листа Стрижанівської виправної колонії управління Державної пенетеціарної служби України в Вінницькій області (№81) - засуджений ОСОБА_6, прибув до Стрижанівської ВК №81 07.05.2015 із УВП №1, м. Вінниці, (арк. с. 56-57).
Таким чином, ОСОБА_6, який є керівником ТОВ «Прод-Торг» з 27.03.2015 відповідно до відомостей СДР, відбував покарання в Голопристанській виправній колонії Херсонської області (№7) за вироком Вінницького міського суду Вінницької області з 08.10.2014 по 25.04.2015, з 25.04.2015 по 07.05.2015 відбував покарання в УВП №1, м. Вінниці, а з 07.05.2015 і по теперішній час відбуває покарання Стрижанівської виправної колонії управління Державної пенетеціарної служби України в Вінницькій області (№81).
Отже, фактично ОСОБА_6 не міг укласти договір поставки №8 між ТОВ «Прод- Тор» та ФОП ОСОБА_1 30.03.2015р., який скріплений підписами та печатками сторін (ТОВ «Прод-Тор» - директор ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_1.), не підписував податкові та видаткові накладні на адресу ФОП ОСОБА_1 від 31.03.2015 та 20.04.2015 та не підписував відповідні товарно-транспортні накладні.
Таким чином, вищезазначене свідчить, про те що сторони вищезазначених господарських правовідносин не мали на меті здійснення господарської діяльності.
При розгляді даної справи суд не обмежується виключно формальним застосуванням приписів Податкового кодексу України, а віддає перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів. Господарські операції позивача з вищевказаним підприємством це є ніщо інше як штучне створення документообігу з метою імітації господарських операцій.
За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення пункту норм податкового законодавства та правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати покласти на позивача.
Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Суддя Є.В. Марич