14 січня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Охрімчук Л.І.,
Гуменюка В.І.,
Сімоненко В.М.,
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 січня 2014 року, рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 29 квітня 2015 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 січня 2014 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») задоволено: стягнуто з ОСОБА_4 на користь банку 41 тис. 247 грн 69 коп. заборгованості за кредитним договором від 1 липня 2005 року, яка складається з: 3 тис. 52 грн 66 коп. заборгованості за кредитом; 13 тис. 819 грн 24 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом; 899 грн 88 коп. заборгованості з комісії за користування кредитом; 21 тис. 35 грн 54 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 500 грн штрафу (фіксована частина); 1 тис. 940 грн 37 коп. штрафу (процентна складова), а також 412 грн 48 коп. судового збору.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 2 березня 2015 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд зазначеного заочного рішення.
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 29 квітня 2015 року заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 січня 2014 року скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення штрафу в розмірі 500 грн (фіксована частина) та 1 тис. 940 грн 37 коп. (процентна складова) та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовлено.
Змінено рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь банку пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором та суми судового збору, зменшено суму стягнення пені до 5 тис. грн і судового збору до 227 грн 72 коп.
У частині стягнення заборгованості за кредитом, за процентами за користування кредитом та з комісії за користування кредитом рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 29 квітня 2015 року залишено без змін.
3 грудня 2015 року ОСОБА_4, за дорученням якої діє ОСОБА_5, звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 січня 2014 року, рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 29 квітня 2015 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2015 року з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме статті 256, частин третьої, четвертої статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
На обґрунтування підстави перегляду вказаних судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, заявниця посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2013 року, 25 червня 2014 року, 11 лютого і 7 жовтня 2015 року, в яких, на її думку, по-іншому, ніж в оскаржуваних судових рішеннях, застосовано вказані норми матеріального права.
Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.
За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Постановляючи ухвалу від 23 вересня 2015 року, про перегляд якої порушує питання заявниця, касаційний суд, залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції, погодився з його висновком про те, що умови кредитного договору відповідачкою належним чином не виконувалися, наданий позивачем розрахунок заборгованості нею не спростовано, а тому заборгованість за кредитним договором, процентами і з комісії за користування кредитом підлягає стягненню на користь банку; натомість сума пені підлягає зменшенню з підстави, передбаченої частиною третьою статті 551 ЦК України.
При цьому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення штрафу (його фіксованої частини та процентної складової), оскільки кредитним договором не передбачено, що його складовою є Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка», «Стандарт»), і такі Умови не підписані відповідачкою.
Крім того, немає правових підстав для задоволення заяви відповідачки про застосування позовної давності, оскільки суд першої інстанції не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні заочного рішення щодо належного повідомлення відповідачки про час і місце розгляду справи.
Разом з тим в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих для порівняння, містяться такі висновки:
- в ухвалі від 20 листопада 2013 року касаційний суд, направивши справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, указав на неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, суду необхідно було перевірити доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи судом першої інстанції і залежно від установленого вирішити питання про наявність правових підстав у відповідача подати заяву про застосування позовної давності в суді апеляційної інстанції;
- в ухвалі від 25 червня 2014 року касаційний суд, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначив про порушення судом норм процесуального права щодо заочного розгляду справи, що унеможливило подання стороною заяви про застосування позовної давності;
- в ухвалі від 11 лютого 2015 року касаційний суд, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції, указав на передчасність висновку судів про задоволення позовних вимог щодо стягнення кредитної заборгованості з огляду на те, що суди не встановили дійсних прав та обов'язків сторін, а також не врахували заяву відповідача про застосування позовної давності; при цьому суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача та безпідставно, незважаючи на надані докази поважності причин неявки відповідача в судове засідання, не задовольнив його заяву про перегляд заочного рішення;
- в ухвалі від 7 жовтня 2015 року касаційний суд, направивши справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зазначив про порушення судами норм процесуального права внаслідок неповного з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення, та звернув увагу на необхідність установлення дійсних прав та обов'язків сторін, які випливають зі спірних правовідносин, та врахування заяви відповідача про застосування позовної давності.
Отже, порівняння наведених судових рішень із судовими рішеннями, про перегляд яких подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим регулюванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.
Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.
Керуючись частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 січня 2014 року, рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 29 квітня 2015 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2015 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді : Л.І. Охрімчук
В.І. Гуменюк
В.М.Сімоненко