16 січня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Охрімчук Л.І.,
Романюка Я.М.,
Сеніна Ю.Л.,
розглянувши заяву ОСОБА_4, ОСОБА_5 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі», третя особа - комунальне унітарне підприємство «Наш дім» Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої залиттям,
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 3 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково: стягнуто солідарно із ОСОБА_4, ОСОБА_5 на її користь 11 тис. 687 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди, 1 тис. грн моральної шкоди, а всього 12 тис. 687 грн.
Стягнуто в дольовому порядку із ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 по 182 грн 70 коп. витрат зі сплати судового збору та по 900 грн витрат на правову допомогу, а всього по 1 тис. 82 грн 70 коп. з кожного.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 2 червня 2015 року рішення Василівського районного суду Запорізької області від 3 березня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково: стягнуто з комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі» (далі - КП «Дніпрорудненські теплові мережі») на її користь 11 тис. 687 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди, а також 243 грн 60 коп. судових витрат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також у частині вимог про відшкодування витрат з оплати правових послуг відмовлено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року касаційну скаргу КП «Дніпрорудненські теплові мережі» задоволено, касаційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково: рішення Апеляційного суду Запорізької області від 2 червня 2015 року скасовано, рішення Василівського районного суду Запорізької області від 3 березня 2015 залишено в силі.
31 грудня 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме статей 1166, 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту 7 частини третьої статті 20, пунктів 2, 7 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
На обґрунтування підстави перегляду вказаного судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, заявники посилаються на ухвали Верховного Суду України від 12 березня, 24 вересня, 1 жовтня і 3 грудня 2008 року, 10 березня 2011 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2013 року і 15 липня 2015 року, в яких, на їхню думку, по-іншому, ніж в оскаржуваному судовому рішенні, застосовано вказані норми матеріального права.
Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.
За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Постановляючи ухвалу від 21 жовтня 2015 року, про перегляд якої порушують питання заявники, касаційний суд, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, погодився з його висновком про відсутність вини комунального підприємства у залитті квартири позивачки з огляду на те, що саме відповідачі (як власники квартири) зобов'язані контролювати стан технічного обладнання (в тому числі радіаторів опалення) у своїй квартирі та своєчасно здійснювати його ремонт, однак ОСОБА_4 та ОСОБА_5, виявивши корозію металу на радіаторі, не повідомили виконавця послуг про виявлену течу, що й призвело до залиття квартири позивачки.
Разом з тим у судових рішеннях, наданих для порівняння, містяться такі висновки:
- в ухвалах Верховного Суду України від 12 березня, 24 вересня, 1 жовтня і 3 грудня 2008 року, 10 березня 2011 року касаційний суд, направивши справи на новий судовий розгляд з підстави неповного встановлення усіх фактичних обставин справи, які мають істотне значення для її правильного вирішення, указав на необхідність перевірити доводи та заперечення сторін щодо наявності чи відсутності вини в діях власника квартири або виконавця послуг, причинного зв'язку між їхніми діями та виникненням шкоди для визначення відповідальної особи за заподіяну шкоду;
- в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2013 року касаційний суд, направивши справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції з підстави порушення судами норм процесуального права, звернув увагу на те, що суди не визначились із характером спірних правовідносин, не дали належної оцінки наведеним позивачкою доказам, не встановили й не зазначили в рішеннях причини залиття квартири, не визначили відповідальної за завдану шкоду особи, а також не з'ясували: діями чи бездіяльністю кого з відповідачів було завдано шкоди позивачці і в чому такі дії чи бездіяльність полягали;
- в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2015 року касаційний суд, направивши справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстави неповного встановлення судом фактичних обставин справи, які мають істотне значення для її правильного вирішення, указав на необхідність надати оцінку усім наведеним сторонами доказам у сукупності, оскільки жоден з них не має для суду наперед встановленого значення.
Отже, порівняння наведених судових рішень із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суди касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим регулюванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшли протилежних висновків щодо заявлених вимог.
Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.
Керуючись частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі», третя особа - комунальне унітарне підприємство «Наш дім» Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої залиттям, за заявою ОСОБА_4, ОСОБА_5 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді : Л.І. Охрімчук
Я.М. Романюк
Ю.Л. Сенін