28 січня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
судді-доповідачаГриціва М.І.,
суддів:Кривенди О.В., Маринченка В.Л., -
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2015 року у справі за його позовом до Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання протиправними та скасування рішення органу місцевого самоврядування,
установила:
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 жовтня 2015 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 6 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року.
Не погодившись з ухвалою Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_4 подав заяву про її перегляд Верховним Судом України з передбаченої пунктом 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України від 23 квітня 2012 року (справа № 6-22цс12) висновку щодо застосування у подібних правовідносинах положень статті 12 та пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (далі - ЗК).
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про таке.
За правилами пункту 5 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
У справі, в якій оскаржується рішення суду касаційної інстанції, спір стосувався повноважень сільської ради щодо встановлення граничного розміру земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка прийняла рішення по встановленню такого розміру (0,50 га), враховуючи обмежену кількість земель запасу та резервного фонду з дотриманням вимог діючого законодавства.
Правовий висновок Верховного Суду України від 23 квітня 2012 року, сформульований у справі № 6-22цс12, стосувався інших правовідносин, зокрема, в його основі лежать інші обставини та правова оцінка їх суду касаційної інстанції, відповідно до якої визначені у статті 12 ЗК повноваження селищної ради не поширювались.
З наведеного висновується, що заява не містить необхідного обґрунтування підстав, за яких за законом справа може бути допущена до провадження Верховного Суду України.
З огляду на викладене, керуючись статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
ухвалила:
Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2015 року.
Суддя-доповідач М.І. Гриців
Судді: О.В. Кривенда
В.Л. Маринченко