"28" січня 2016 р.Справа № 916/4616/15
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Електротехнічна компанія „Система”
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Південна Електротехнічна Компанія”
Про: стягнення 1509238,64 грн.
та
За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Південна Електротехнічна Компанія”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Електротехнічна компанія „Система”
про визнання недійсною частини правочину.
Суддя Демешин О. А.
Представники:
від позивача(відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_1 - довіреність, ОСОБА_2 - довіреність
від відповідача (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_3-довіреність
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Електротехнічна компанія „Система” (далі - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Південна Електротехнічна Компанія” (далі - відповідач) про стягнення 1509238,64 грн., з яких: 1414258,68 грн. боргу; 42109,44 грн. пені; 18517,11 грн. сплати 3% річних та 34353,41 грн. інфляційних.
08.12.2015 року відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом яким просить суд: визнати недійсними умови Договору поставки №ЮЕК - 17/05/2013 від 17.05.2013 року щодо здійснення перерахунку вартості товару відповідно до коливань валютних курсів.
Позивач позов підтримує у повному обсязі. Із зустрічним позовом незгоден, з підстав, викладених у відзиві на зустрічний позов.
Відповідач з позовом частково не згоден з підстав, викладених у відзиві. Зустрічний позов підтримує у повному обсязі.
Під час розгляду справи оголошувалась перерва до 28.01.2016р. о 14.00.
17.05.2013p. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) було укладено Договір поставки № ЮЕК-17/05/2013 (далі - Договір), згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю електротехнічне обладнання, за типами, ціною, технічними характеристиками та в кількості згідно із специфікаціями, вказаними у Додатках, які є невід'ємними частинами Договору, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити електротехнічне обладнання відповідно до умов Договору.
ОСОБА_4 № 1 від 17.05.2013 р., що є Додатком 1 до Договору, Постачальник зобов'язався поставити Покупцю вимикач вакуумний трифазний 35 кВ типу PCVCB 40,5 (ОСОБА_5) в кількості шість штук на загальну суму 720360,00 гривень, виробник - Crompton Greaves, країна виробництва - Індія.
Строк поставки згідно п.3.2. Договору складає 150 календарних днів з моменту укладення ОСОБА_4. Цим же пунктом Договору передбачено, що обладнання може бути поставлено достроково. Умови поставки відповідно до п.3.1. Договору та п.3 ОСОБА_4 - DDP, м. Одеса (згідно з правилами „ІНКОТЕРМС 2010”).
Відповідно до п. 2.2. Договору Покупець зобов'язаний здійснити оплату шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у повному обсязі протягом 5 (п'ятий) робочих днів з моменту виставлення Постачальником рахунку. Пунктом 5 ОСОБА_4 до Договору встановлено умови оплати: 50 % попередня оплата, 50 % по факту готовності обладнання до відвантаження.
Позивач та Відповідач в пункті 2.4., 2.5. Договору узгодили та встановили право Постачальника здійснити перерахунок вартості обладнання відповідно до коливань валютних курсів та виставити рахунок по нових цінах у разі несвоєчасної сплати Покупцем коштів згідно з виставленим Постачальником рахунком.
На виконання умов Договору та ОСОБА_4 № 1 від 20.05.2013 року (сторони згодні, що вказаний у цій ОСОБА_4 рік „2012” є опискою) дата „Позивач поставив Відповідачу ОСОБА_5 на загальну суму 720360 гривень та виставив рахунок № 12 від 20.05.2013 р. Факт поставки ОСОБА_5 підтверджується видатковою накладною № 10 від 20 травня 2013 року та заперечується Відповідачем. Претензій щодо якості, комплектності та кількості ОСОБА_5 від Відповідача не надходило. Оскільки поставка ОСОБА_5 була здійснена достроково, що дозволяється умовами п. 3.2. Договору, строк оплати визначається згідно умов п. 2.2. Договору, та становить 5 (п'ять) робочих днів з моменту виставлення Позивачем рахунку.
У зв'язку з тим, що ТОВ „Південна електротехнічна компанія” несвоєчасно та у неповному обсязі розрахувалось з ТОВ „Електротехнічна компанія „Система” за поставлене обладнання, позивач просить стягнути з відповідача 1414258,68 грн. боргу з урахуванням зміненого валютного курсу гривні до долара США, 42109,44 грн. пені за порушення зобов'язання та 18517,11 грн. сплати 3% річних і 34353,41 грн. інфляційних за прострочення по грошовому зобов'язанню, на підставі ст.625 ЦК України.
Відповідач згоден з позовними вимогами в частині стягнення з нього боргу в розмірі 60090грн.. Заперечуючи проти решти позову, відповідач посилається на безпідставність зміни вартості товару в частині, що вже була ним оплачена. Крім того, відповідач вважає, що позивачем безпідставно нараховано пеню, з огляду на те, що таке нарахування, відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, слід було припинити через 6 місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано. Також відповідач вважає, що позивачем неправильно визначено дати початку нарахувань пені, 3% річних та інфляційних, приймаючи до уваги, що до справи не додано доказів виставлення позивачем рахунку № 12 від 20.03.2013р.
Обґрунтовуючи зустрічний позов про визнання недійсними, укладеного з позивачем, умов договору поставки № ЮЕК-17/05/13 від 17.05.2013р. щодо здійснення перерахунку вартості товару відповідно до коливань валютних курсів, відповідач посилається на те, що вказані умови не відповідають чинному законодавству, оскільки встановлення та застосування суб'єктами господарювання на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці.
Заперечуючи проти зустрічного позову, позивач посилається на те, що умови щодо перерахування вартості поставленого товару у відповідності до змін курсів валют були внесені до договору, виходячи з положень діючого законодавства щодо свободи договору та, встановлену ч.2 ст.524 ЦК України, можливість визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті.
Також у запереченнях на зустрічний позов, позивач звертає увагу на те, що умовами договору передбачено здійснення розрахунків саме у національній валюті України, а не в доларах США.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити, виходячи з наступного:
Як зазначалось вище, по видатковій накладній № 10 від 20.05.2013 року, на виконання умов Договору поставки № ЮЕК-17/05/13 від 17.05.2013р., позивач поставив відповідачу обладнання (Вимикач вакуумний трифазний 35 кВ типу РСVСВ) на суму 720360 гривень.
Оскільки попередня оплата відповідачем не здійснювалась, як це було передбачено п.5 ОСОБА_4 № 1 від 17.05.2013р., позивач виставив відповідачу рахунок для сплати №12 від 20.05.2013р. на загальну суму 720360грн.
Пунктом 2.2. договору встановлено, що покупець здійснює оплату шляхом перерахування грошових коштів безпосередньо на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з моменту виставлення постачальником рахунку.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи 5-ти денний строк (робочі дні) оплати рахунку №12 від 20.05.2013р., відповідно до п.2.2. договору, відповідач повинен був оплатити цей рахунок до 27.05.2013р. включно. Тобто, з 28.05.2013р. почалось прострочення оплати відповідачем.
Суд не приймає до уваги заперечень відповідача про те, що датою виставлення рахунку слід вважати 01.06.2013р., оскільки початок переліку строків оплати, відповідно до умов договору, був визначений саме датою виставлення рахунку, а не дата його отримання відповідачем. Тому, датою виставлення слід вважати саме дату зазначену в рахунку № 12, а саме - 20.05.2013р.
У пунктах 2.4, 2.5. договору викладені ідентичні умови щодо наслідків несвоєчасної сплати коштів відповідачем. Зокрема, вказаними умовами встановлено, що у разі несвоєчасної сплати покупцем коштів згідно з виставленим постачальником рахунком, постачальник залишає за собою право здійснити перерахунок вартості обладнання відповідно до коливань валютних курсів та виставити рахунок по нових цінах. Постачальник відсилає рахунки покупцю факсом або електронною поштою на адресу вказану покупцем у цьому договорі у день їх створення.
Крім того, в пункті 5 ОСОБА_4 № 1 від 17.05.2013р. до Договору зазначено, що у зв'язку з тим, що обладнання виготовляє іноземний виробник, та у разі зміни офіційного курсу НБУ гривні по відношення до долару США більше ніж на 5 % у порівнянні з відповідним офіційним курсом НБУ на дату ОСОБА_4, оплата за ОСОБА_5 перераховується з урахуванням зростання або спадання курсу НБУ на дату виставлення рахунку. У ОСОБА_4 була вказано курс 7,99 грн./$, що не відповідає даним на офіційному сайті НБУ http://www.bank.gov.ua/ на 17 травня 2013 р., оскільки на вказану дату курс становив 7993грн. за 100доларів США, Тобто - 7,993грн. за 1 долар США.
Відповідач по платіжним дорученням: № 848 від 01.06.2013р. на суму 360180 грн., №1005 від 22.09.2014 на суму 180090 гривень, № 1106 від 03.10.2014 на суму 30000 гривень, №1380 від 02.12.2014 на суму 10000 гривень, № 1436 від 09.12.2014 р. на суму 40000 гривень та № 1722 від 13.01.2015р. на суму 40000 гривень сплатив позивачу 660270 гривень.
07.09.2015p. позивач, відповідно до умов п.п.2.4, 2.5 договору, здійснив перерахунок вартості обладнання станом на вказану дату та виставив відповідачу для оплати рахунок № 10 від 07.09.2015р. на суму 518769,11 гривень, виходячи з курсу 21,94грн. за один долар США.
Згідно інформації на офіційному сайті НБУ http./www.bank.gov.ua/ станом на 07.09.2015р. офіційний курс НБУ гривні по відношенню до долару США становив 2194,2791грн. за 100 доларів США (21,942791грн. за один долар США).
Також 22.10.2015р. позивач ще раз здійснив перерахунок вартості обладнання відповідно до курсу валют 22,6грн. за один долар США станом на вказану дату та 23.10.2015р. направив Рахунок № 11 від 22.10.2015р. на суму 1377294,02грн. рекомендованим листом на адресу відповідача, що підтверджується копією поштової квитанції та опису вкладення.
Згідно інформації на офіційному сайті НБУ http./www.bank.gov.ua/ станом на 22.10.2015р. офіційний курс НБУ гривні по відношенню до долару США становив 2260,9278грн. за 100 доларів США (22,609278грн. за один долар США).
03.11.2015р. позивач знову здійснив перерахунок вартості обладнання відповідно до курсу валют 23,01грн. за один долар США станом на вказану дату та 03.11.2015р. направив Рахунок № 13 від 03.11.2015р. на суму 1414258,68грн. рекомендованим листом на адресу відповідача, що підтверджується копією поштової квитанції та опису вкладення.
Згідно інформації на офіційному сайті НБУ http./www.bank.gov.ua/ станом на 03.11.2015р. офіційний курс НБУ гривні по відношенню до долару США становив 2301,5217грн. за 100 доларів США (23,015217грн. за один долар США).
Таким чином, на цей час позивач просить стягнути з відповідача 1414258,68грн. боргу за поставлене обладнання з урахуванням зміненого курсу валют станом на 03.11.2015р.
Суд в цій частині не погоджується з розрахунком позовних, що доданий позивачем до позовної заяви, з огляду на наступне:
Як зазначалось вище, в період з 01.06.2013р. по 13.01.2015р. відповідач сплатив позивачу 660270 гривень за отримане обладнання.
Залишок боргу з 13.01.2015р. становив 60090грн. З розрахунку позивача вбачається, що останній приймав до уваги зміни валютних курсів гривні до долара США в період здійснення відповідачем часткових платежів в погашення боргу, що не відповідає умовам договору, оскільки обов'язок відповідача у 5-ти денний термін сплатити перераховану вартість обладнання, пов'язану із зміною валютного курсу, виникала тільки після виставлення йому позивачем нового рахунку.
При цьому, у позивача не було правових підстав розраховувати змінену вартість, виходячи з курсів гривні до долара США у попередні періоди часу, оскільки таких перерахунок міг бути здійснений лише на залишок боргу у національній валюті України станом на дату перерахунку.
Таким чином, виходячи із суми несплаченого боргу в розмірі 60090грн. та курсів валют на 17.05.2013р. (7993грн. за 100доларів США або 7,993грн. за 1 долар США) та на 03.11.2015р. (2301,5217грн. за 100 доларів США або 23,015217грн. за один долар США), розмір боргу, який підлягає стягненню з відповідача, становить 173024, 49грн. (60090грн. : 7,993 = 7517,83 долара США х 23,015217 = 173024, 49грн.)
Щодо стягнення пені в сумі 42109,44грн., то суд вважає, що в цій частині позов задоволенню не підлягає, з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 611 ЦК України - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Ч. 1 ст. 229 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно ст. 549 ЦК України Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з, доданого до позовної заяви, розрахунку пені, - позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 42109,44грн за період прострочення виконання зобов'язання з 13.11.2014р. по 12.11.2015р.
Умовами п.6.4., укладеного між сторонами Договору, передбачено, що у разі несвоєчасної сплати вартості партії обладнання постачальник має право зупинити відвантаження обладнання покупцю незалежно від партії та стягнути пеню в розмірі 0,1 % за кожен день затримки від несвоєчасно сплаченої суми за відповідну партію обладнання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не більше 5% від розміру несвоєчасно сплаченої суми за відповідну партію обладнання. Нарахування пені здійснюється на день фактичного виконання зобов'язання, за порушення якого застосовується пеня, що передбачена цим пунктом.
Договором та ОСОБА_4 № 1 від 17.05.2013р. встановлені різні строки здійснення відповідачем оплати за обладнання.
Так, відповідно до вищевказаної ОСОБА_4 були встановлені наступні умови оплати: 50% попередня оплата, 50% по факту готовності обладнання до відвантаження.
Виходячи з умов, встановлених пунктами 6.4, 6.5 договору, щодо права позивача на зупинення відвантаження у разі несвоєчасної оплати партії обладнання та права на розірвання договору в разі прострочення оплати обладнання понад два місяці із стягненням штрафних санкцій за рахунок отриманої попередньої оплати - суд вважає, що пеня, передбачена пунктом 6.4. договору була встановлена саме за порушення умов оплати обладнання, зазначених у ОСОБА_4 № 1.
Пунктом 6.4. договору не встановлено відповідальності відповідача за порушення, встановлених пунктом 2.2. договору, строків оплати виставлених позивачем рахунків.
Тобто, умови відповідальності покупця (відповідача по справі) щодо сплати пені, встановлені пунктом 6.4. - не містять відсилок на порушення строків оплати рахунків, встановлених пунктом 2.2., як це передбачено, наприклад, пунктом 6.2. договору за порушення постачальником строків поставки, вказаних у п.3.2. договору.
За таких обставин, у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 42109,44грн. слід відмовити.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 18517,11 грн. сплати 3% річних за прострочення по грошовому зобов'язанню, то вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначалось вище, враховуючи 5-ти денний строк (робочі дні) оплати рахунку №12 від 20.05.2013р., відповідно до п.2.2. договору, відповідач повинен був оплатити позивачу 720360грн. у строк до 27.05.2013р. включно. Тобто, з 28.05.2013р. почалось прострочення відповідачем вказаного грошового зобов'язання.
07.09.2015p. позивач, відповідно до умов п.п.2.4, 2.5 договору, здійснив перерахунок вартості обладнання станом на вказану дату та виставив відповідачу для оплати рахунок № 10 від 07.09.2015р. на суму 518769,11 гривень, виходячи з курсу 21,94грн. за один долар США.
З огляду на те, що вказаний рахунок відповідач отримав 22.09.2015р. (згідно копії поштового повідомлення про вручення рекомендованого листа), позивач розрахував 3% річних та інфляційні за період з 28.05.2013р. по 22.09.2015р. включно, з урахуванням здійснення відповідачем часткових оплат в цей період.
Суд вважає, що цей розрахунок слід було здійснити за період з 28.05.2015р. по 17.09.2015р., приймаючи до уваги не дату отримання відповідачем нового рахунку № 10 від 07.09.2015р., а дату виставлення цього рахунку відповідачу (10.09.2015р.) відповідно до копії поштової квитанції, та виникнення з 18.09.2015р. у відповідача нового грошового зобов'язання, пов'язаного із зміною валютного курсу.
Крім того, як зазначалось вище, позивачем неправильно розраховувалась зміна вартості обладнання залежно від зміни валютного курсу та виставлялись рахунки № 10 від 07.09.2015р. на суму 518769,11 гривень, № 11 від 22.10.2015р. на суму 1377294,02грн. та № 13 від 03.11.2015р. на суму 1414258,68грн., оскільки вони ґрунтувались на валютних курсах, що не відповідали офіційним курсам НБУ, як на дату ОСОБА_4 № 1, так і на дати здійснення нових розрахунків.
До того ж, позивач розраховував змінену вартість, виходячи з курсів гривні до долара США у попередні періоди часу, без врахування залишку боргу відповідача у національній валюті України станом на дати перерахунків (60090грн.).
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 16883,83грн. сплати 3% річних, згідно наступного розрахунку:
15658,98грн.(правильно розрахована позивачем сума 3% річних за період з 28.05.2013р. по 12.01.2015р.) + 1224,85грн. (сплата 3% річних за період з 13.01.2015р. по 17.09.15р. включно) = 16883,83грн.
Оскільки у відповідача не виникло грошових зобов'язань на суми, що йому необґрунтовано виставлялись до сплати по рахункам № 10 від 07.09.2015р. в розмірі 518769,11 гривень, № 11 від 22.10.2015р. в розмірі 1377294,02грн. та № 13 від 03.11.2015р. в розмірі 1414258,68грн., - суд вважає, що нараховані позивачем 3% на вказані суми неіснуючих грошових зобов'язань - задоволенню не підлягають.
Що стосується позовних вимог про стягнення 34353,41грн. інфляційних, то вони підлягають задоволенню у повному обсязі, приймаючи до уваги, що позивачем інфляційні збитки розраховано правильно з урахуванням, встановлених на той час індексів інфляції, виключно на суми заборгованості відповідача в національній валюті України без врахування неіснуючих грошових зобов'язань по вищевказаним рахункам №№ 10, 11, 13.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 173024,49грн. боргу, 16883,83грн. сплати 3% річних та 34353,41грн. інфляційних з покладення витрат по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо зустрічних позовних вимог про визнання недійсними умови Договору поставки №ЮЕК - 17/05/2013 від 17.05.2013 року про можливість здійснення перерахунку вартості товару відповідно до коливань валютних курсів, то у їх задоволенні слід відмовити, оскільки ч. 2 ст. 524 ЦК України встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Частиною 2 ст. 533 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідач, вважає, що умови Договору, що надають можливість Відповідачу здійснити перерахунок вартості товару відповідно до коливань валютних курсів прямо суперечать приписам ст. 524 ЦК України, ст. 189 ГК України та п.1. Постанови KM України № 1998 від 18 грудня 1998 р.
Суд не погоджується з такою позицією відповідача, з огляду на наступне.
Як було зазначено, згідно з ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Частиною 2 ст. 533 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Позивач та Відповідач в пункті 2.4., 2.5. Договору узгодили та встановили право Постачальника здійснити перерахунок вартості обладнання відповідно до коливань валютних курсів та виставити рахунок по нових цінах у разі несвоєчасної сплати Покупцем коштів згідно з виставленим Постачальником рахунком.
Таким чином, сторонами в н. 2.4 (2.5) Договору було встановлено право Постачальника змінити ціну Товару в односторонньому порядку шляхом визначення грошового еквіваленту вартості Товару в доларах США на дату ОСОБА_4 та перерахунку суми, що підлягає сплаті у гривнях, за офіційним курсом НБУ гривні по відношення до долару США на дату виставлення нового рахунку, що не суперечить чинному законодавству України та повністю узгоджується з визначеним законодавством принципом свободи договору.
Таке право Постачальника виникає за умови несвоєчасної сплати Покупцем коштів за ОСОБА_5 тау разі зміни офіційного курсу НБУ гривні по відношення до долару США більше ніж на 5 % у порівнянні з відповідним офіційним курсом НБУ на дату ОСОБА_4.
ОСОБА_4 № 1 вбачається, що вартість обладнання, яке позивач поставив відповідачу, визначена саме у національній валюті України, що відповідає вимогам діючого законодавства.
Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору, відповідно ст. 3 ЦК України.
Згідно п. 1, ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Ч. 1 ст. 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
В той же час, ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 ЦК України.
Аналогічні положення містить і ГК України.
Пунктом 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Приймаючи до уваги, що умови п.п.2.4, 2.5 договору про можливість здійснення перерахунку вартості товару відповідно до коливань валютних курсів, - не суперечать чинному законодавству, суд вважає, що зазначені відповідачем у зустрічному позові обставини, не є підставою для визнання правочину частково недійсним.
На підставі викладеного позов підлягає частковому задоволенню , а у задоволені зустрічного позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Південна Електротехнічна Компанія” (65005, м. Одеса, вул. Мельницька 26/2 код: 31681625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Електротехнічна компанія „Система” (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17-21, код: 38130206): 173024 гривні 49коп. боргу; 16883 гривні 83коп. сплати 3% річних, 34353 гривні 41коп. інфляційних та 4485 гривень 23коп. судового збору.
3. В решті позову відмовити
4. У задоволені зустрічного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили
Повне рішення складено 01 лютого 2016 р.
Суддя О.А. Демешин