ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.01.2016Справа №910/99/16
За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
до фізичної особи підприємця - ОСОБА_1
третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - НТУУ "Київський політехнічний інститут"
третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство освіти і науки України
про примусове виселення
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники :
Від позивача - Гармашов Б.С.(за довіреністю)
Від відповідача: не прибув
Від третьої особи-1 Казімірова І.В.(дов. від 29.12.2015)
Від третьої особи-2 не прибув
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про примусове виселення відповідача, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору оренди № 4705 від 08.12.2009.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.01.2016 порушено провадження у справі №910/99/16 та призначено до розгляду на 26.01.2016.
В судове засідання 26.01.2016 прибули представники позивача та третьої особи-1, дали пояснення по справі, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача та третьої особи-2 в судове засідання 26.01.2016 не з'явилися, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Ухвала суду від 11.01.2016 отримана відповідачем 16.01.2016, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 09142 0000646 3 (в матеріалах справи).
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи-1, господарський суд міста Києва, -
08.12.2009 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - позивач) та ФОП ОСОБА_1 (далі - відповідач) був укладений договір оренди № 4705 (далі - Договір) державного нерухомого майна (далі - майно) загальною площею 170,00 кв.м. розміщеного за адресою: АДРЕСА_1, частина цокольного поверху ще перебуває на балансі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.12.2012 становить 1569275,00 грн. без ПДВ. (в редакції договору № 4705/03 від 26.06.2013).
Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акту приймання-передавання Майна (пункт 2.1 розділу 2 Договору).
Згідно із пунктом 2.4 розділу 2 Договору обов'язок щодо складання акту приймання-передавання покладається на позивача.
08.12.2009 на виконання вимог договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 405 від 08.12,2009 був складений акт приймання-передавання орендованого майна, відповідно до якого Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву передає, а ФОП ОСОБА_1 приймає в строкове платне користування майно - державне нерухоме майно - частину асфальтованого майданчика площею 170,00 кв.м., розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 частина цокольного поверху що перебуває на балансі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут».
Відповідно до п.1.2. договору передбачено мету використання орендованого приміщення, розміщення їдальні для студентів, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи.
Договір укладено строком на 1 (один) рік, що діє з 08.12.2009 до 08.12.2010 включно (пункт 10.1) та в подальшому був автоматично пролонгований до 08.12.2011 відповідно до п.10.4 Договору та ч.2 ст.26 Закону України «Про оренди державного та комунального майна».
Договором №4705/01 від 10.07.2012 Договір оренди №4705 від 08.12.2010 продовжено на 1 один рік, що діє з 08.12.2011 до 08.12.2012 включно.
Договором №4705/02 від 28.02.2013 Договір оренди №4705 від 08.12.2010 продовжено на 1 один рік, що діє з 08.12.2012 до 08.12.2013 включно.
Договором №4705/04 від 31.03.2014 Договір оренди №4705 від 08.12.2010 продовжено на 1 один рік, що діє з 08.12.2013 до 08.12.2014 включно.
З аналізу наведених норм слідує, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Так, 18.08.2014 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву отримано лист від Міністерства освіти і науки України.
У вказаному листі орган управління (власник майна) заперечив щодо продовження терміну дії договору оренди, у зв'язку із виробничою необхідністю.
Листом від 16.09.2014 № 30-06/10135 позивач повідомив відповідача та третю особу про неможливість продовження договору оренди № 4705 від 08.12.2009 після його закінчення на наступний строк.
15.12.2014 Регіональним відділенням ФДМУ по м. Києву надіслано до ФО-ГТ ОСОБА_1 та НТУУ «КПІ» заяву № 30-06/14068 про припинення договору нерухомого майна № 4705 від 08.12.2009 та надано зразок акту приймання-передачі (повернення).майна для належного оформлення.
Таким чином, Орендодавцем в межах граничного терміну заявлено про неможливість продовження договору оренди на наступний термін.
17.02.2015 листом № 30-06/1723 Регіональне відділенням ФДМУ по. м. Києву повторно звернулося до орендаря та балансоутримувача з вимогою про необхідність повернення майна та підписання-актів приймання-передачі (повернення) майна.
Враховуючи викладене, вбачається висновок, що договір оренди нерухомого .майна, що належить .до державної, власності № 4705 від 08.12.2009, припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом., механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Тобто, метою застосування судом певного способу захисту прав та законних інтересів осіб є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Отже, останнє направлене на настання певних юридичних наслідків.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно із ч.ч. 1, 4 ст. 133 ГК України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємства, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно з ч.3 ст.136 ГК України щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.
Згідно ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим кодексом.
Згідно із ч. 1 статті 67 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі договорів.
В ст. 174 ГК України вказано, що господарські зобов'язання виникають із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких які не суперечать йому.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Статями 509, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання за укладеними договорами повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк.
Частина перша статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до частини першої статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно зі статтею 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до п. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Частиною другою статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
З аналізу наведених норм слідує, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна стали не з його вини.
Згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Вказана вимога зобов'язує наймача у разі припинення договору найму, в тому числі і в результаті закінчення строку його дії, повернути наймодавцеві річ.
Матеріали справи свідчать, що відповідач по цей час утримає і використовує нерухоме майно, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва, незаконно (безпідставно), з урахуванням чого позивач вимагає негайно повернути майно.
Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 193 ГК України, кожна сторона має вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Ухилення відповідача від виконання свого обов'язку щодо повернення нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва, завдає шкоду економічним інтересам держави, відтак позовні вимоги позивачів підлягають задоволенню в повному обсязі.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Отже, судом встановлено, що договір оренди нерухомого .майна, що належить .до державної, власності № 4705 від 08.12.2009, припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, а тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачами вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача в дохід державного бюджету України стягуються витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву задовольнити повністю.
2. Виселити фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (09142, АДРЕСА_2 ІПН НОМЕР_1) з приміщення загальною площею 170,00 кв.м, розташованих на цокольному поверсі за адресою АДРЕСА_1, частина цокольного поверху що перебуває на балансі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» та зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (09142, АДРЕСА_2 ІПН НОМЕР_1) передати вказане приміщення по акту приймання-передачі Національному технічному університету України «Київський політехнічний інститут» (03056, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 37).
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09142, АДРЕСА_2 ІПН НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 50-Г, банк одержувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код 19030825, МФО 820019, р/р 35219022000034) витрати понесені по сплаті судового збору в сумі 1218(одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
6. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання повного тексту рішення - 01.02.2016