ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.01.2016Справа №910/30174/15
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-
Страхування";
до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова
компанія";
про стягнення 9 873,64 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники:
Від позивача: Кузьменко Х.В., представник, довіреність № 29/05-15_К від 29.05.2015 р.;
Від відповідача: не з'явилися.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 9 873,64 грн. суми страхового відшкодування, а також 1 218,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2015 року порушено провадження у справі № 910/30174/15, розгляд справи призначено на 17.12.2015 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2015 відкладено розгляд справи до 21.01.2016.
У судовому засіданні 21.01.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач був належним чином повідомлений про час, день і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням, яке повернулось на адресу суду і підтверджує факт отримання ухвали господарського суду представником відповідача.
Відповідач не надав письмовий відзив на позовну заяву, а також не заперечив позовні вимоги по суті. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходили.
З огляду на неявку представника відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-
Між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" та ОСОБА_2 16.09.2014 року було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № AC № ГСУ-0103, предметом якого є страхування транспортного засобу "Пежо 208", державний номер НОМЕР_1.
В м. Києві, на вул. Фрунзе, 05.03.2015 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Пежо 208", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "Деу Ланос", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3. В результаті вказаної ДТП зазначені транспортні засоби отримали механічні ушкодження.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 20.03.2015 року ОСОБА_3, водія автомобіля "Деу Ланос", державний номер НОМЕР_2, було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до Звіту № 1309 від 23.04.2015 р., складеного ФОП ОСОБА_4, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу "Пежо 208", державний номер НОМЕР_1, склала 12 114,25 грн.
Виконуючи взяті на себе зобов'язання за договором страхування, на підставі поданої страхувальником заяви про виплату страхового відшкодування та страхового акту № КР-009876 від 08.06.2015 року, позивач виплатив страхове відшкодування в розмірі 9 873,64 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 44 від 01.07.2015 р.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно із статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки "Деу Ланос", державний номер НОМЕР_2, на момент скоєння ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія" згідно із полісом № АС/9750880.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
При цьому, за умовами п. 12.1 статті 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Вказаним договором (поліс № АС/9750880) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 500,00 грн.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Матеріалами справи підтверджено, що Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування"було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 9 873,64 грн., а відтак до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах виплаченої суми.
За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, яке перейшло до позивача, визначені полісом № АС/9750880 розміри лімітів відповідальності та франшизи, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу завдану шкоду в розмірі 9 373,64 грн. (9 873,64 грн. виплачене страхове відшкодування - 500,00 грн. франшизи)
В силу вимог статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених вимог.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі- Страхування" (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 56, код ЄДРПОУ 35429675) 9 373 (дев'ять тисяч триста сімдесят три) грн. 64 коп. завданої шкоди та 1 156 (одну тисячі сто п'ятдесят шість) грн. 32 коп. судового збору. Видати наказ.
3. У задоволенні іншої частині позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку
подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі
подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної
сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.В. Мандриченко
Дата складання рішення 26.01.2016 р.