номер провадження справи 7/147/15
20.01.2016 Справа № 908/5947/15
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Технопарк 1”, м. Дніпропетровськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Південспецбуд”, м. Запоріжжя
Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.
Представники сторін:
Від позивача ОСОБА_1, дов. б/н від 04.11.2015 р.
Від відповідача не з'явився
Заявлений позов про стягнення з відповідача суми основного боргу 54297 грн. 28 коп. за договором № 32- ПР від 19.06.2015р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.12.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/5947/15, справі присвоєно номер провадження 7/147/15, справу призначено до розгляду на 13.01.2016 р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 20.01.2016 р.
Ухвала суду про порушення провадження по справі була направлена на адреси сторін в установленому законом порядку та строк.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування ГПК України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Сторони належним чином, заздалегідь до судового засідання були сповіщені судом про дату, час та місце судового засідання.
Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.
Згідно п. 1.8 постанови пленуму ВГСУ “Про деякі питання практики застосування ГПК України”, 3.9.2. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови. { Підпункт 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 доповнено абзацом згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 ( v0003600-13 ) від 16.01.2013 }
Представник відповідача в судовому засіданні, розпочатому 13.01.2016р. заявив клопотання про відкладення судового засідання з метою надання додаткового часу для ознайомлення з матеріалами справи та надання письмових пояснень по заявленому предмету спору і клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
Відповідач у судове засідання, продовжене 20.01.2016 р., не з'явився, причини неявки суду невідомі. Витребувані судом документи в повному обсязі, зокрема, письмовий відзив на позов, відповідач суду не надав.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у справі матеріалами.
Згідно ч.3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, та на підставі ст.ст. 11, 509, 530, 692 ЦК України, ст. ст. 180, 193 ГК України, умов договору №32-ПР від 19.06.2015 р. просить суд задовольнити позовні вимоги в повному об'ємі.
20.01.2016 р. через канцелярію суду від відповідача надійшла письмова заява, в якій викладено клопотання про зупинення провадження в справі.
Клопотання судом залишено без задоволення.
Представник позивача проти клопотання заперечив.
Суд визнав можливим розглянути справу в порядку ст. 75 ГПК України у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні, продовженому 20.01.2016р. розгляд справ закінчено оголошенням вступної та резолютивної частин рішення в присутності представника позивача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
19 червня 2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Технопарк 1” (виконавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Південспецбуд” (замовник за договором, відповідач у справі) укладений договір поставки №32-ПР.
За приписами п. 1.2. договору, кількість та ціна товар вказується в специфікації , яка є невід'ємною частиною даного договору.
До договору сторонами погоджено та підписано специфікацію № 1 від 19 червня 2015 року на суму 90 000 грн.
За приписами п. 2.5. договору, моментом поставки товару вважається дата відвантаження товару, вказана у видатковій накладній.
Відповідно до положень ч 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і йти за нього певну грошову суму.
Згідно з видатковою накладною № ТП-0000258 від 23 червня 2015 року, відповідачем прийнято товару на суму 47298,84 грн. та за видатковою накладною № ТП-0000359 від 14 липня 2015 року - на суму 56998,44 грн.
Відповідно до ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з п.4.1. договору встановлено проведення 100 % передоплати на підставі рахунку, виставленого постачальником, на суму та кількість товару вказаного та погодженого сторонами в рахунку та специфікації.
Враховуючи часткову оплату в сумі 50000 грн., проведену платіжним дорученням №212 від 14 серпня 2015 року, сума основного боргу на день розгляду спору по суті становить54297,28 грн.
Фактично відповідачем товару прийнято на суму 56998,44 грн. та 47298,84 грн., а разом 104297,28 грн., що на 14297,28 грн. більше ніж передбачено специфікацією.
Згідно з ч. 1 ст. 175 господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), зобов'язанням є відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За правилами статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні
виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання в'язання не допускається .
Частинами 1, 2 ст. 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору, відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови,
визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких за вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом
викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Таким чином, між позивачем та відповідачем, в тому числі і в цій частині, виникли взаємовідносини, що підпадають під правове регулювання параграфу 3 глави 54 Цивільного кодексу України
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення сільськогосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідача виникло зобов'язання з оплати всього фактично отриманого товару на підставі видаткової накладної № ТП-0000258 від 23 червня 2015 року та видаткової накладеної № ТП-0000359 від 14 липня 2015 року.
Платіжним дорученням № 212 від 14 серпня 2015 року ТОВ «Південспецбуд» перераховано на рахунок ТОВ «Технопарк 1» грошові кошти в сумі 50000 грн. в договірних зобов'язаннях.
Таким чином, з урахуванням частково здійсненої оплати, сума основного боргу по зобов'язаннях відповідача становить 54297,28 грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою щодо сплати коштів в рахунок погашення заборгованості.
Претензію відповідачем отримано 28 жовтня 2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Вимога про стягнення 54297,28 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи і підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Від відповідача через канцелярію суду 20.01.2016 р. надійшла письмова заява, в якій викладено клопотання про зупинення, на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України, провадження в справі № 908/5947/15 до вирішення по суті справи № 904/8677/15 за позовом Департаменту комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради до ТОВ “Південспецбуд”, що розглядається господарським судом Дніпропетровської області. В заяві про зупинення провадження в справі відповідачем зазначено, що предметом позову є вимога сплати послуг з експлуатації техніки, наданої ТОВ “Технопарк 1” відповідачеві. Зазначена техніка експлуатувалась на реконструкції дренажно-паводкового каналу “Гнилокіш” на ділянці від Донецького шосе до р. Дніпро. В даний час у провадженні господарського суду Дніпропетровської області знаходиться справа № 904/8677/15 за позовом Департаменту комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради (замовник робіт) до ТОВ “Південспецбуд” про стягнення заборгованості. Предметом даного спору є повернення ТОВ “Південспецбуд” на користь Департаменту коштів, використаних на об'єкті під час розрахунків із виконавцями робіт та постачальників матеріалів, в т.ч. ТОВ “Технопарк 1”. Департамент відмовляється підписувати акти виконаних робіт, які також містять вартість використаних матеріалів, мотивуючи це відсутністю фактичного виконання робіт та постачання матеріалів контрагентами ТОВ “Південспецбуд”. Вважає, що справа №904/8677/15 та справа № 908/5947/15 є пов'язаними, поскільки предметом дослідження обох справ є фактичне виконання робіт (постачання матеріалів) на об'єкті. Рішення господарського суду Дніпропетровської області, на думку відповідача, безумовно встановить обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини мають значення і для справи № 908/5947/15. Докази, надані Департаментом у ході розгляду справи № 904/8677/15, мають суттєве значення для оцінки господарських взаємовідносин ТОВ “Південспецбуд” та ТОВ “Технопарк 1”. Обставини, які розглядаються господарським судом Дніпропетровської області, не можуть бути встановлені господарським судом Запорізької області самостійно в даній справі, оскільки Департамент комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради не є учасником даного спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин (п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. N 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”).
Вищевикладених підстав в даному випадку судом не встановлено.
На підставі викладеного, суд клопотання залишив без задоволення, а позов задовольнив в повному об'ємі.
Згідно з ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Технопарк 1” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Південспецбуд” задовольнити
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Південспецбуд” (69041, м.Запоріжжя, пров. Володарський, буд. 30, код ЄДРПОУ 34975625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Технопарк 1” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Бабушкіна, буд.64, код ЄДРПОУ 37375098) 54297 (п'ятдесят чотири тисячі двісті дев'яносто сім) грн. 28 коп. основного боргу, 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять)грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.
Дата підписання рішення « 27» січня 2016р.
Присутньому в судовому засіданні представнику позивача судом роз'яснена ст. 87 ГПК України.
Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет