61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
26.01.2016 Справа № 905/3616/15
Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.,
при секретарі судового засідання Дейнегі В.В.
розглянув матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь, Донецька область
до Державного підприємства “Донецька залізниця”, м.Донецьк
про стягнення 4510,57грн. збитків
за участю представників сторін:
від позивача: не явився,
від відповідача: не явився.
Суд перебував в нарадчій кімнаті
26.01.2016р. з 12-44год. до 12-47год.
Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м.Маріуполь, Донецька область звернулось з позовом до Державного підприємства "Донецька залізниця", м.Донецьк про стягнення 4510,57грн. збитків.
Ухвалою суду від 25.12.2015р. порушене провадження у справі №905/3616/15, судове засідання призначене на 26.01.2016р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на: комерційний акт БН 723908/693 від 13.07.2015р., залізничну накладну №52687647 від 07.07.215р., рахунок-фактуру №90379331 від 07.07.2015р., сертифікат якості на партію №15958 тощо.
В позові викладено розрахунок заявленої до стягнення суми (а.с.3-4).
Відповідач будь-яких пояснень по суті спору або відзив на позовну заяву не надав, у судове засідання 26.01.2016р. не явився, хоча про час і місце розгляду справи, а також про вимоги суду був повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи: копія ухвали від 25.12.2015р. про порушення провадження у справі; роздруківка повідомлення в мережі Інтернет від 29.12.2015р. про час і місце судового засідання зі сторінки господарського суду Донецької області на офіційному веб-порталі «Судова влада України» (а.с.19-21).
Враховуючи правові позиції Вищого господарського суду України, викладені в п.3.9.2, п.3.12 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» та приймаючи до уваги, що відповідач не скористався правом надати відзив на позов та не надав доказів на підтвердження поважності причин неявки свого повноважного представника в судове засідання, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34, 43 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Розглянувши документи, наявні у матеріалах справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, керуючись законом суд
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України підтверджується складанням транспортної накладної.
Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
07.07.2015р. за залізничною накладною №52687647 Публічне акціонерне товариство “Авдіївський коксохімічний завод” (вантажовідправник) зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці відвантажив в адресу Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (вантажоотримувач) у вагоні №52519998 вантаж - кокс доменний у вологому стані (а.с.10). При оформленні вказаної накладної відправником зазначено масу вантажу у вагоні №52519998: нетто 41050кг. Відповідно до накладної вантаж маркований, повздовжня полоса уздовж вагону вапном.
Під час прибуття вагону на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на підставі ст.24 Статуту залізниць України була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою, зазначеною вантажовідправником у накладній. Так, з посиланням на складений вказаною станцією акт загальної форми №1-146 від 13.07.2015р. було здійснене комісійне переважування вагону №52519998. За результатами комісійного переважування складений комерційний акт БН 723908/693 від 13.07.2015р. (далі - комерційний акт), відповідно до якого за наслідками комісійної перевіски вагону №52519998 виявилось: брутто - 62600кг, тара з брусу - 23300кг, нетто - 39300кг, що менше документа на 1750кг (а.с.9).
У комерційному акті також відображено, що навантаження у вагоні вище рівня бортів на 300мм, шапкоподібне. Поверхня вантажу маркована вапном однією повздовжньою полосою. Над 7-м люком наявне поглиблення розміром 1300мм х на ширину вагону х 700мм в глибину вагону. Маркування порушене. Течі вантажу на станції Маріуполь-Сортувальний немає. Вагон прибув у технічному відношенні справний. Під час повторної перевіски нестача підтвердилась. В акті є відомості про те, що завідуючого вантажним двором немає за штатом.
Комерційний акт підписаний належними особами згідно з п.10 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р.
Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Стаття 110 Статуту залізниць України також передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Частиною першою ст.23 Закону України “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту залізниць, ч.2 ст.924 Цивільного Кодексу України.
Суд приймає до уваги встановлені комерційним актом сліди доступу до вантажу, порушення маркування у спірному вагоні. Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідач не довів суду, що недостача вантажу відбулася не з вини залізниці.
Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
За ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу, засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто встановлені п.27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., у яких закріплено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів, зданих до перевезення в у вологому стані, становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах.
У залізничній накладній №52687647 у графі 20. «Найменування вантажу» зазначено, що спірний вантаж (кокс доменний) відправлений у вологому стані (а.с.10).
За даними комерційного акту недостача у вагоні №52519998 складає 1750кг.
В матеріалах справи наявний рахунок-фактура ПАТ “Авдіївський коксохімічний завод” (вантажовідправника) №90379331 від 07.07.2015р. на оплату коксу доменного (а.с.11). Вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу (2% маси, зазначеної в перевізному документі) та заявлена у розмірі 4510,57грн. Перевіривши розрахунок позовних вимог (а.с.3-4), суд встановив, що він є арифметично вірним.
З огляду на викладене та з урахуванням даних комерційного акту, своїх зобов'язань за договором перевезення відповідач належним чином не виконав - збереження ввіреного йому вантажу не забезпечив. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи, у зв'язку з чим суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що не спростовані відповідачем і підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів абз.3 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Відповідно до ч.2 ст.129 Конституції України та на підставі ст.ст.909, 920, 924 Цивільного кодексу України; ст.ст.193, 307 Господарського кодексу України; ст.ст.12, 23, 26 Закону України „Про залізничний транспорт” №273/96ВР від 04.07.1996р.; п.10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р.; п.27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №862/5083); ст.ст.6, 24, 111, 110, 113, 114, 115 Статуту залізниць України; ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м.Маріуполь, Донецька область до Державного підприємства "Донецька залізниця", м.Донецьк про стягнення 4510,57грн. збитків - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” (83000, м.Донецьк, вул.Артема, 68; код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (87504, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Левченка, 1; код ЄДРПОУ 00191129) 4510,57грн. збитків, 1218грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 26.01.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 01.02.2016р.
Суддя О.М. Шилова
надруковано 3 прим.:
1 - до справи, 2 - сторонам