25.01.16р. Справа № 904/10302/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Данон Дніпро", м. Херсон
до Сільськогосподарського обслуговуючогокооперативу "ім. Фритьйофа Нансена", с. Михайлівка Апостолівський район, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості у розмірі 13 591, 81 грн. за договором оренди
Суддя Назаренко Н.Г.
Секретар судового засідання Гриценко І.О.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 представник - дов. № 1/1 від 01.10.2015Рр
Від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Данон Дніпро" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "ім. Фритьйофа Нансена" суму основного боргу у розмірі 8 645,16 грн., пеню - 3 314,84 грн., інфляційні втрати - 1 631,81грн. за договором оренди № 000001327 від 01.12.2014р.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань за договором оренди № 000001327 від 01.12.2014р.
Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в друге судове засідання свого представника не направив, відзив на позов та документи, витребувані судом не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
Так, частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.12.2015р., з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 53820, Дніпропетровська область, Апостолівський район, село, Михайлівка, вул. Щорса, буд. 42-Б, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.
Від відповідача конверт з ухвалою повернувся на адресу господарського суду з відміткою поштового відділення "відмова від одержання" (а.с. 29).
Слід зазначити, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду від 02.12.2015р. була надіслана на адресу відповідача, яка підтверджена Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.12.2015р. та неотримана відповідачем внаслідок його недобросовісної поведінки, що полягає у відмові отримання поштової кореспонденції за своєю адресою реєстрації.
При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Крім того, представник позивача наполягав на тому, що причини для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Також, представником позивача у судовому засіданні 27.07.2015 повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідач жодних проплат не здійснював, а неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
12.01.2016р. у судовому засіданні розгляд справи відкладався до 25.01.2016р.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не подавалось.
У судовому засіданні 25.01.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши представника позивача, господарський суд, -
01.12.2014р. між Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом ім. "Фритьйофа Нансена" (далі - відповідач, орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Данон Дніпро" (далі - позивач, орендодавець) укладено договір оренди № №000001327 (далі-Договір).
Відповідно до умов п. 1.1. ОСОБА_2 орендодавець передає, а орендар приймає в оренде користування наступне майно: - Автомобіль - молоковоз ГАЗ 3302 державний номер НОМЕР_1 надалі об'єкт оренди.
Об'єкт оренди зазначений в п. 1.1. цього договору здається з метою використання - для виробничих потреб орендаря, збору молока для подальшої здачі його орендодавцю (п. 1.2. ОСОБА_2).
Згідно п. 1.3. ОСОБА_2 справедлива вартість об'єкту оренди складає 117 000,00 грн.
Пунктом 2.1. ОСОБА_2 встановлено, що об'єкт оренди використовується тільки за прямим призначенням, обумовленим у п. 1.2. цього договору.
Орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати орендні платежі (п. 2.4. ОСОБА_2).
У відповідності до п. 2.5. ОСОБА_2 після закінчення строку дії договору чи його дострокового припинення орендар зобов'язаний на протязі 2 робочих днів, після підписання Акту прийому-передачі, повернути об'єкт оренди у такому стані, який він мав до початку передачі його в оренду орендарю, з урахуванням його нормального зносу.
Пунктом 3.1. ОСОБА_2 встановлено, що обов'язок орендодавця передати орендарю об'єкт оренди в стані, який дає можливість використовувати його за призначенням вказаним в п. 1.2. цього договору, за адресою: м. Херсон, Бериславське шосе, 37. Передача оформлюється двостороннім актом, який підписується уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до п. 4.1. ОСОБА_2 орендодавець достроково має право розірвати Договір і вилучити об'єкт оренди, якщо:
- орендар порушує умови цього договору;
- орендар не вносить орендної плати на протязі 1 місяці.
Орендодавець, відповідно до п. 4.1. даного договору зобов'язаний подати претензію орендарю, в якій вказується його порушення і вимоги по усуненню порушень, чи повідомлення про дострокове розірвання договору і повернення об'єкту оренди. Орендар попереджається про це за 10 календарних днів (п. 4.2. ОСОБА_2).
Згідно п. 5.1. ОСОБА_2 ставка орендної плати за об'єкти оренди становить: ГАЗ 3302 державний номер НОМЕР_1 - 2 000,00 грн. в т.ч. з ПДВ за місяць оренди.
Пунктом 5.2. ОСОБА_2 плата вноситься орендарем з 5 по 10 число, включно, місяця наступного за місяцем оренди, шляхом перерахування грошової суми на поточний рахунок орендодавцю.
На виконання закінчення строку дії цього договору орендна плата сплачується орендарем по день фактичної передачі орендодавцю об'єкта оренди, що підтверджується Актом приймання-передачі (п. 5.3. ОСОБА_2).
Відповідно до п. 8 ОСОБА_2 даний договір припиняється: після закінчення строку дії договору, якщо сторони, або одна з них не виявила згоди на його продовження; за рішення господарського суду; у випадку порушення договору; за взаємною згодою сторін; з ініціативи будь-якої з сторін, з обов'язковим повідомленням про це іншої сторони за 30 календарних днів.
Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 01.12.2015р. (п. 9.1. ОСОБА_2).
01.12.2015р. сторонами підписано акт приймання-передачі за договором оренди № 000001327 від 01.12.2014р., відповідно до якого, орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове користування (оренду): автомобіль - молоковоз ГАЗ 3302 державний номер НОМЕР_1 - номер шассі Х9633020092376667 33020090575156; рік випуску 2009 в повній комплектності та технічно справному стані, придатному для використання за призначенням (а.с. 15).
Однак, відповідач не належним чином виконував умови спірного договору, за об'єкт оренди розрахувався частково у розмірі 2 000,00 грн. 16.03.2015р. за грудень 2014р.
15.04.2015р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 155 з вимогою оплатити суму боргу (а.с. 20).
Однак, відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не оплатив.
05.05.2015р. сторонами підписано Додаткову угоду № 1 до договору оренди № 000001327 від 01.12.2014р. відповідно до умов якої за взаємною згодою сторін припинено з 11.05.2015р. дію ОСОБА_2 № 000001327 від 01.12.2014р. Останнім днем дії договору є 10.05.2015р. (п. 1.)
Відповідно до п. 3. Додаткової угоди № 1 до договору оренди № 000001327 від 01.12.2014р. орендар зобов'язується сплатити заборгованість по оренді автомобіля НОМЕР_2 згідно договору № 000001327 від 01.12.2014р. Всі невиконані зобов'язання, які виникли під час дії договору, мають бути виконані на умовах договору.
06.07.2015р. позивач направив відповідачеві претензію № 292 з вимогою оплатити суму боргу (а.с. 21).
Однак, відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не оплатив.
На підставі викладеного у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 8 645,16 грн. за період з січня 2015р. по 11.05.2015р., що і стало причиною спору.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Вищевказаний Договір за своїм змістом є договором найму.
За статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
За ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 798 Цивільного кодексу України, предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, встановлені договором, майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати за об'єкт оренди, чим порушив умови укладеного із позивачем ОСОБА_2 та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача заборгованості в сумі 8 645,16 грн. - є обґрунтованим і підлягають задоволенню.
Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 314,84грн. за період з 06.02.2015р. по 10.11.2015р. та інфляційні втрати - 1 631,81 грн. за період з 06.02.2015р. по 10.11.2015р.
Відповідно до п. 6.1. ОСОБА_2 за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар на користь орендодавця сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Перевіривши розрахунки надані позивачем, судом встановлено, що пеня нарахована не вірно - за весь період прострочення оплати - з 11.02.2015р. по 10.11.2015р.
Однак, суд зазначає, що відносно пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова п.6.1 договору про оплату пені за кожний день прострочення не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
З врахуванням викладеного, пеню слід нараховувати наступним чином:
- за січень 2015р., на суму 2 000,00 грн., в період з 11.02.2015р. по 11.08.2015р. (182 дн.) розмір пені складає 574,19 грн.;
- за лютий 2015р., на суму 2 000,00 грн., в період з 11.03.2015р. по 11.09.2015р. (185 дн.) - 603,29 грн.;
- за березень 2015р., на суму 2 000,00 грн., в період з 11.04.2015р. по 11.10.2015р. (184 дн.) - 580,82 грн.;
- за квітень 2015р., на суму 2 000,00 грн., в період з 11.05.2015р. по 10.11.2015р. (184 дн.) - 556,93 грн.;
- за травень 2015р., на суму 645,16 грн., в період з 11.06.2015р. по 10.11.2015р. (153 дн.) - 146,00 грн.
Загальна суму пені складає 2 461,23 грн. та підлягає до стягнення.
В частині стягнення 853,61 грн. пені слід відмовити.
В силу п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При перевірці розрахунку інфляційних втрат позивача суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".
З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період березень - жовтень 2015 р. становлять 916,34 грн.
В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 715,47 грн. слід відмовити.
За нормами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у повному обсязі, з стягненням з відповідача на користь позивача суми основного боргу - 8 645,16 грн., пені - 2 461,23 грн., інфляційних втрат - 916,34 грн.
В частині стягнення пені у сумі 853,61 грн. та інфляційних втрат у сумі 715,47 грн. слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "ім. Фритьйофа Нансена" (53820, Дніпропетрвоська область, Апостолівський район, с. Михайлівка, вул. Щорса, 42 -Б, код ЄДРПОУ 36724940) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Данон Дніпро" (73008, м. Херсон, Бериславське шосе, 37, код ЄДРПОУ 31489175) 8 645,16 грн. (вісім тисяч шістсот сорок п'ять грн. 16 коп.) основного боргу, 2 461,23 грн. (дві тисячі чотириста шістдесят одна грн. 23 коп.) - пені, 916,34 грн. (дев'ятсот шістнадцять грн. 34 коп..) - 3% річних та 1 077,39грн. (одна тисяча сімдесят сім грн. 39 коп.) витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення пені у сумі 853,61 грн. та інфляційних втрат у сумі 715,47 грн. -відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення, оформленого
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,
- 01.02.2016р.
Суддя ОСОБА_3