25 січня 2016 року Справа № 876/9335/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Богдан А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Тернопільської міської ради про зобов'язання розглянути заяву та вчинити дії,-
ОСОБА_2 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Тернопільської міської ради в якому просив зобов'язати відповідача розглянути його заяву від 04.03.2015 р. та видати містобудівні умови та обмеження на реконструкцію будинку із влаштуванням мансардного поверху по вул.Качали,9 у м.Тернополі.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 серпня 2015 року позовні вимоги задоволено, зобов'язано управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради розглянути заяву ОСОБА_2 від 04 березня 2015 року та видати містобудівні умови та обмеження на реконструкцію будинку із влаштуванням мансардного поверху по вул.Качали,9 у м.Тернополі.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального права та всупереч фактичним обставинам справи.
В апеляційній скарзі зазначає, що постановою суду зобов'язано управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради розглянути заяву ОСОБА_2 від 04 березня 2015 року та видати містобудівні умови і обмеження на реконструкцію будинку із влаштуванням мансардного поверху по АДРЕСА_2.
Апелянт вважає, що постанова не відповідає дійсним обставинам справи та прийнята без врахування документів, що містяться в матеріалах справи, оскільки вищевказане звернення розглянуто управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради з дотриманням норм чинного законодавства та надано відповідь заявнику в семиденний термін, як передбачено законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011р., Порядком надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, затвердженим наказом №109 від 07 липня 2011 року Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України (відповідь управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради 12.03.2015 р. № 481/14).
Також, вищевказаною постановою суд незаконно зобов'язав управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради видати містобудівні умови та обмеження на реконструкцію будинку із влаштуванням мансардного поверху по АДРЕСА_2, чим фактично підмінив повноваження управління та втрутився у виключну сферу повноважень органу місцевого самоврядування, бо згідно ч.5 ст. 29 закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України. Відповідно до ст.144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
У ч.2 ст.4 Європейської Хартії місцевого самоврядування (Закону України «Про ратифікацію Європейської Хартії місцевого самоврядування» від 15.07.1997 року №452/97 - ВР) зазначено, що органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу. Виходячи із наведеної норми законодавства, судові органи не вправі втручатись у виключну сферу повноважень органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та зобов'язати останніх вчиняти дії, порядок здійснення яких передбачений спеціальними законами про їх діяльність.
Окрім цього, судом не взято до уваги, що згідно рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004р. №4-рп/2004 питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда, тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності. Відповідно до ст.369 Цивільного кодексу України, розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Так, орган місцевого самоврядування не має права без згоди співвласників багатоквартирного будинку вирішувати питання перебудови, надбудови та добудови до багатоквартирного житлового будинку.
Суд помилково вважав, що позивач ОСОБА_2, як співвласник багатоквартирного будинку, має право одноосібно, без згоди інших співвласників, розпоряджатись своїм правом власності та користуватись горищем. Однак, згідно рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004р. №4-рп/2004, ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися допоміжними приміщеннями, в тому числі і з питань улаштування мансард, надбудови поверхів і т. ін.
Крім того, даною постановою суд порушив законні права та інтереси інших мешканців багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 - співвласників допоміжного приміщення - та не залучив їх як третіх осіб у справі.
Враховуючи вище зазначене просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду від 19.08.2015р. та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 проживає у будинку, що знаходиться АДРЕСА_1 (3-й поверх). 05 червня 2012 року він разом із співмешканцями будинку звернулись із заявою до голови Тернопільської міської ради з проханням призначення комісії для вивчення реального стану покрівлі та визначення комплексу робіт по ремонту або реконструкції даху. 03 липня 2012 року виконавчий комітет Тернопільської міської ради на вказану вище заяву надав відповідь №3977, у якій вказувалось, що у зв'язку із обмеженими можливостями місцевого бюджету, провести капітальний ремонт покрівлі немає можливості. Відповідно 24 липня 2012 року вони ж надіслали повторну заяву, у якій просили здійснити обстеження покрівлі житлового будинку, при цьому, вказали, що мешканці самі шукатимуть спонсорів на виконання ремонту. Згідно відповіді виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 22 серпня 2012 року № 5083/02 вбачається, що вказаний будинок буде запропоновано передбачити у титульних списках об'єктів капітального ремонту на 2013 рік.
Згідно акту від 28 серпня 2012 року, складеного комісією в складі головного інженера, майстра та заступника начальника відділу з експлуатації та ремонту житлового фонду, проведено обстеження будинку та встановлено, що конструкція даху прогнила та потребує часткової заміни, також потребують заміни ринви, водостічні труби та шиферне покриття. Відповідно до висновку «По результатам технічного обстеження стану об'єкта» від 14 грудня 2012 року, виготовленого Тернопільським філіалом Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІпроектреконструкція», встановлено незадовільну оцінку технічного стану даху, покрівлі та водовідведення з даху. У п.4 вказаного висновку рекомендовано здійснити переобладнання у мансардний поверх шляхом реконструкції, відповідно до ДБН А.2.2-3-2012. Співмешканці 2-го та 3-го поверхів будинку по вул.С.Качали. 9 в м.Тернополі звернулись із спільною, нотаріально завіреною заявою від 23 жовтня 2012 року до голови Тернопільської міської ради із проханням замінити аварійний дах з влаштуванням мансардних приміщень ОСОБА_2 за власні кошти.
31 жовтня 2013 року позивач звернувся повторно із спільною заявою до Тернопільської міської ради із проханням вирішити питання капітального ремонту горища в будинку за адресою: АДРЕСА_1. Листом Тернопільської міської ради від 15 листопада 2013 року №6901/02 мешканців будинку по АДРЕСА_1 повідомлено, що у разі проведення будівельних робіт із втручанням в зовнішні стінові конструкції будинку, зміни конструкцій покрівлі, в тому числі надбудови, необхідно попередньо отримати містобудівні умови та обмеження на проведення реконструкції будинку в управлінні містобудування, архітектури та кадастру, звернувшись з відповідною заявою в Центр надання адміністративних послуг.
Згідно листа управління містобудування від 02 грудня 2013 року №1411/14 у задоволенні заяви позивача було відмовлено із посиланням на відсутність технічного паспорта та документу, що посвідчує право власності на об'єкт реконструкції у зв'язку із чим неможливо визначити об'єкт та конкретні наміри забудови і їх власників. Врахувавши недоліки, що були викладені у відмові від 02 грудня 2013 року, 22 січня 2014 року ОСОБА_2 подав нову заяву про видачу містобудівних умов та обмежень. Листом управління містобудування від 25 січня 2014 року №68/14 у задоволенні заяви позивача було знову відмовлено із посиланням на історико-архітектурний опорний план м. Тернополя, який затверджено на сесії міської ради. У листі зазначалося, що надання містобудівних умов та обмежень - вихідних даних на розроблення проектної документації можливе з урахуванням історико-архітектурного обґрунтування, виготовленого проектувальником з відповідним сертифікатом. 10 липня 2014 року позивачем було подано нову заяву із додатками на видачу містобудівних умов та обмежень та додано історико-містобудівне обґрунтування. Листом управління містобудування від 16 липня 2014 року №741/14 у задоволенні заяви позивача відмовлено. У листі вказано, що згідно рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року №4-рп/2004 та ст.369 ЦК України, орган місцевого самоврядування немає права без згоди співвласників багатоквартирного житлового будинку вирішувати питання перебудови, надбудови та добудови до багатоквартирного житлового будинку.
04 березня 2015 року ОСОБА_2 у черговий раз звернувся із заявою на видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки з необхідними додатками. Згідно листа управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради від 12 березня 2015 року №481/14 ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні звернення щодо надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки за адресою вул.С.Качали, 9.
Розглядаючи спір судом першої інстанції вірно зазначено, що згідно п.8 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інших вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією. Відповідно до ст.26 вказаного Закону забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених ст.31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Відповідно до вимог ст.29 зазначеного вище Закону основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування. Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами в містобудування та архітектури на безоплатній основі. Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури. Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви. Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Крім того, суд правильно вказав, що порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, визначений та затверджений наказом №109 від 07 липня 2011 року Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України. Згідно п. 1.2. Порядку їх замовником є - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву. Відповідно до п. 2.1 (Розділ II Порядок надання містобудівних умов та обмежень) містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2. цього розділу, у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Відповідно до п. 2.4 вказаного Порядку розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач разом із іншими співмешканцями будинку по АДРЕСА_1 неодноразово зверталися до управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради з приводу надання містобудівних умов та обмежень на реконструкцію будинку із влаштуванням мансардного поверху по АДРЕСА_1. Підставою таких звернень стали незадовільний стан даху, покрівлі та водовідведення в будинку за вказаною адресою. Однак, відповідач неодноразово відмовляв ОСОБА_2 в задоволенні його заяв покликаючись на різні обставини, які вважав підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.
При цьому суд вважав, що єдиною підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Дані обставини управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради не досліджувалися, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що заява ОСОБА_2 від 04 березня 2015 року відповідачем по суті не розглядалася. Крім того, багатоквартирний житловий будинок як цілісний майновий комплекс є співвласністю власників квартир та нежитлових приміщень у ньому. Тому, позивач, як співвласник має право вільно розпоряджатись своїм правом власності та користуватись горищем будинку за вказаною адресою, зокрема і шляхом звернення із заявою про надання містобудівних умов та обмежень, що не суперечить інтересам інших співмешканців будинку по АДРЕСА_1.
Проте колегія суддів з такими доводами суду першої інстанції не погоджується.
Зобов'язуючи управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради розглянути заяву ОСОБА_2 від 04 березня 2015 року суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що вищевказане звернення розглянуто управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради з дотриманням норм чинного законодавства та надано відповідь заявнику в семиденний термін - 12.03.2015 р., як це передбачено законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядком надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, затвердженим наказом №109 від 07 липня 2011 року Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України (відповідь управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради 12.03.2015 р. № 481/14).
Згадана відмова позивачем не оскаржувалась та не визнавалась протиправною.
Крім того, суд першої інстанції безпідставно зобов'язав управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради видати містобудівні умови та обмеження на реконструкцію будинку із влаштуванням мансардного поверху по АДРЕСА_2, чим фактично підмінив повноваження управління та втрутився у виключну сферу повноважень органу місцевого самоврядування, бо згідно ч.5 ст. 29 закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури, бо відповідно до ст.19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України. Відповідно до ст.144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
У ч.2 ст.4 Європейської Хартії місцевого самоврядування (Закону України «Про ратифікацію Європейської Хартії місцевого самоврядування» від 15.07.1997 року №452/97 - ВР) зазначено, що органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу, тобто суди не повинні підміняти органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб та зобов'язати останніх вчиняти дії, порядок здійснення яких передбачений спеціальними законами про їх діяльність.
Більше того, судом першої інстанції не взято до уваги, що згідно рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 р. №4-рп/2004 питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда, тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності. Відповідно до ст.369 Цивільного кодексу України, розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Так, орган місцевого самоврядування не має права без згоди співвласників багатоквартирного будинку вирішувати питання перебудови, надбудови та добудови до багатоквартирного житлового будинку.
З огляду на це, суд першої інстанції помилково вважав, що позивач ОСОБА_2, як співвласник багатоквартирного будинку, має право одноосібно, без згоди інших співвласників, розпоряджатись своїм правом власності та користуватись горищем, оскільки таким правом наділені і інші жильці будинку і ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися допоміжними приміщеннями, в тому числі і з питань улаштування мансард, надбудови поверхів і т. ін. За таких обставин суд порушив законні права та інтереси інших мешканців багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 - співвласників допоміжного приміщення, при цьому не залучив їх до розгляду справи.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, бо висновки суду не відповідають обставинам справи, і така прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а у задоволенні позовних вимог - відмовити.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Тернопільської міської ради - задовольнити, постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 серпня 2015 року у справі № 607/8632/15-а - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Т.І. Шинкар
Н.В. Ільчишин
Повний текст постанови виготовлений 28.01.2016 року