26 січня 2016 року Чернігів Справа № 825/2/16
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Клопот С.Л.
при секретарі - Мхитарян В.Г.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової Світлани Сергіївни, ТОВ "ФК "ВЕКТОР ПЛЮС", треті особи: Чернігівське управління юстиції Чернігівської області в особі реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції, ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та скасування рішення, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової Світлани Сергіївни, ТОВ "ФК "ВЕКТОР ПЛЮС", треті особи: Чернігівське управління юстиції Чернігівської області в особі реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції, ОСОБА_4 та просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукрової Світлани Сергіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 23630267 від 13.08.2015.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. №868, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється органом державної реєстрації прав. Нотаріус вправі здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно лише тоді, коли права на нерухоме майно виникають в результаті вчинення нотаріальної дії. Позивач вважає, що у відповідача не було повноважень для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Позивач вказує, що відповідно до п.1 наказу Міністерства юстиції України «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» №607/5 від 02.04.2013р. у разі подання до територіальних органів Мінюсту, посадовим особам органів місцевого самоврядування, адміністраторам центрів надання адміністративних послуг, нотаріусам заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно, що виникають на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до вказаного наказу. З врахуванням наведеного, позивач вважає, що відповідач не мав повноважень для винесення оскарженого рішення № 23630267 від 13.08.2015, оскільки таке приймається державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру, а не нотаріусами.
Крім того, позивач зазначає, що статтею 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено обовязкове надсилання іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику письмової вимоги про усунення порушення. Позивач вказує, що така вимога на його адресу не надходила, а тому, державна реєстрація права власності на майно здійснена з порушенням вимог ст.35 Закону України «Про іпотеку».
Відповідач приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Цукурова С.С. подала до суду заперечення на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що нотаріус є спеціальним суб'єктом, на якого покладаються функції держаного реєстратора прав на нерухоме майно. Відповідач зазначає, що вона правомірно вчинила дії щодо державної реєстрації права власності на майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору про задоволення вимог іпотокедержтеля, підписаного позивачем. Тому, підстави для скасування рішення відповідача № 23630267 від 13.08.2015 щодо реєстрації права власності на майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відсутні.
Також заявила клопотання про розгляд справи у її відсутності.
Другий відповідач ТОВ "ФК "ВЕКТОР ПЛЮС" та треті особи Чернігівське управління юстиції Чернігівської області в особі реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції і ОСОБА_4 до суду не з'явились, про розгляд справи сповіщались двічи, причину неявки суду не повідомили.
Суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності.
Заслухавши представника позивача, дослідивши подані суду докази у їх сукупності та заперечення, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Між третьою особою ОСОБА_4 та ВАТ «Сведбанк» укладено кредитний договір № 2402/1207/02-068 від 20 грудня 2007 р. про надання кредиту в сумі 40 000 доларів США.
На забезпечення виконання основного зобовязання за вказаним договором між позивачем та ВАТ «Сведбанк» укладено іпотечний договір від 20 грудня 2007 р., зареєстрований в реєстрі за №5935, відповідно до умов якого іпотекодавець (позивач) передає в іпотеку іпотекодержателю (ВАТ «Сведбанк») належне йому на праві власності майно: будинок АДРЕСА_1. Заборона відчуження зазначеного в договорі будинку зареєстрована в реєстрі для реєстрації заборон приватним нотаріусом Чернгігівського міського нотаріального округу Красногором О.В. за № 5936/699.
Відповідно до договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 28.11.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О., ПАТ «Сведбанк» (правонаступник ВАТ «Сведбанк») та ТзОВ ФК «Вектор Плюс» домовились про відступлення первісним іпотекодержателем (ПАТ «Сведбанк») новому іпотекодержателю (ТзОВ ФК «Вектор Плюс») прав за іпотечними договорами, зокрема, за іпотечним договом від 20 грудня 2007 р., зареєстрований в реєстрі за №5935, укладеним між позивачем та ВАТ «Сведбанк».
Буд АДРЕСА_1 належить позивачу на праві приватної власності на підставі договору дарування посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Шмунєвською Л.А. 1 квітня 2003 р. № 1332.
Листами №512496/Л3-13 від 17.03.2013 та 512496/Л3-15 від 5.01.2015 ТзОВ ФК «Вектор Плюс» повідомило позивача та третю особу ОСОБА_4 про придбання права на вимоги заборгованості за кредитним договором, про намір звернути стягнення суми боргу шляхом продажу від власного імені будинку АДРЕСА_1, або зареєструвати його на своє ім'я.
І хоча, в матеріалах справи ( а.с. 77, 78), наявні копії повідомлень про намір звернути стягнення на предмет іпотеки та рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, самі копії не є належним чином завіреними, а з їх тексту не вбачається, що повідомлення саме про наміри були вручені адресатам.
Доказів направлення позивачу вимоги про виселення з буд. АДРЕСА_1 в матеріалах справи відсутні.
13.08.2018 заявою з реєстраційним № 12803787 ТзОВ ФК «Вектор Плюс» звернулося до відповідача з проханням виключити іпотеку нерухомого майна (буд. АДРЕСА_1) з Державного реєстру речових прав нерухомого майна.
Відповідно до заяви, ТзОВ ФК «Вектор Плюс» просить виключити записи про іпотеку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, накладену відповідно до іпотечного договору, з нерухомого майна, а саме з буд. АДРЕСА_1.
За результатом розгляду заяви ТзОВ ФК «Вектор Плюс» про реєстрацію прав та їх обтяжень від, на підставі поданих документів (виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.09.2014р., відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) щодо ТзОВ ФК «Вектор Плюс», статуту ТзОВ ФК «Вектор Плюс», зареєстрованого 07.07.2014р. за №1070105013015313, іпотечного договору, договору факторингу, кредитного договору, звіту про оцінку будинку відповідач прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 23630267 від 13.08.2015 про державну реєстрацію права приватної власності на майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ТзОВ ФК «Вектор Плюс».
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії.
Суд, при вирішенні спору по суті виходив з наступного.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним рішення відповідача про реєстрацію права власності на майно суд зазначає таке.
Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Частиною 1 статті 2 вказаного Закону передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч.4 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Абзацом 2 частини 1 статті 9 вказаного Закону передбачено, що у випадку, передбаченому вказаним Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Згідно з ч.7 ст.16 вказаного Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених вказаним Законом.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог вказаного Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Порядок взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб затверджений наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013р. №607/5.
Відповідно до п.2 вказаного Порядку державна реєстрація речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у пункті 1 вказаного наказу, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Мінюсту відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.
Згідно з п.46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:
1) завірену у встановленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;
2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вказаної вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
У матеріалах справи наявна копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу позивачу 17.03.2013 (а.с. 78).
Разом з тим копія поштового рекомендованого повідомлення не свідчить, що позивачу було вручено саме вимога про виселення, також в тексті повідомлення не зазначено таке попередження.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про відсутність належних доказів дотримання іпотекодержателем (ТзОВ ФК «Вектор Плюс») вимог ст.35 Закону України «Про іпотеку» щодо надсилання іпотекодавцю (позивачу) письмової вимоги про усунення порушення, які подаються держаному реєстратору відповідно до п.46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.
Відповідно до п.1 наказу Міністерства юстиції України «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» №607/5 від 02.04.2013р. у разі подання до територіальних органів Мінюсту, посадовим особам органів місцевого самоврядування, адміністраторам центрів надання адміністративних послуг, нотаріусам заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно, що виникають на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до вказаного наказу.
Суд встановив, що оскаржене рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень винесене за результатами розгляду заяви ТзОВ ФК «Вектор Плюс» щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що виникло на підставі іпотечного договору, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.
З врахуванням наведеного суд вважає, що при прийнятті оскарженого рішення відповідач вийшов за межі наданих йому законом повноважень, оскільки прийняття рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, які виникли на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, належить до повноважень державних реєстраторів прав на нерухоме майно Укрдержреєстру, а не до компетенції нотаріусів.
Згідно з п.55 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р. №1141, на кожний окремий об'єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, державний реєстратор органу державної реєстрації прав на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відкриває реєстраційну справу.
У разі прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень нотаріусом реєстраційну справу відкриває державний реєстратор органу державної реєстрації прав за місцем розташування такого нерухомого майна на підставі документів, що були видані, оформлені або отримані нотаріусом, які він передає органу державної реєстрації прав у порядку, встановленому Мінюстом.
Державний реєстратор, який відкриває реєстраційну справу на підставі переданих нотаріусом документів, вносить до розділу Державного реєстру прав, відкритого на відповідний об'єкт нерухомого майна, відомості про найменування органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого ведеться реєстраційна справа.
Відповідно до п.56 вказаного Порядку реєстраційна справа є формою групування документів, що були видані, оформлені або отримані під час проведення державної реєстрації прав на об'єкт нерухомого майна, на який відкрито таку реєстраційну справу, яка включає, зокрема:
- заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; про відкликання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; про скасування запису Державного реєстру прав тощо;
- копії поданих заявником для проведення державної реєстрації прав документів, визначених у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в інших нормативно-правових актах, прийнятих відповідно до зазначеного Порядку;
- рішення державного реєстратора про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; про відновлення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; про залишення заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без розгляду у зв'язку з її відкликанням; про відмову в задоволенні заяви про відкликання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень тощо;
- інші документи, що були видані, оформлені або отримані під час проведення державної реєстрації прав (крім відомостей, які були отримані державним реєстратором з Державного реєстру прав).
З рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вбачається, що відповідач провів державну реєстрацію права власності ТзОВ ФК «Вектор Плюс» на буд. АДРЕСА_1, з відкриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна.
Суд враховує, що відповідно до п.55 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р. №1141 (далі Порядок №1141), відкриття реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна належить до повноважень державного реєстратора органу державної реєстрації прав за місцем розташування такого нерухомого майна на підставі документів, що були видані, оформлені або отримані нотаріусом, які він передає органу державної реєстрації прав у порядку, встановленому Мінюстом.
З огляду на наведене, суд вважає, що при прийнятті оскарженого рішення відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень в частині відкриття реєстраційної справи на спірний об'єкт нерухомого майна.
Пунктом 56 Порядку №1141, передбачено, що в разі проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно не за місцем розташування такого майна державний реєстратор, який провів відповідні реєстраційні дії, з оригіналів поданих заявником для проведення державної реєстрації прав документів та копій документів, які пред'являються для державної реєстрації прав, виготовляє електронні копії шляхом сканування, які розміщує у відповідному розділі Державного реєстру прав (крім документів, які були ним видані або оформлені під час проведення державної реєстрації прав).
Відповідно до п.6 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011р. №3502/5 (далі Порядок №3502/5), орган державної реєстрації прав за місцезнаходженням обєкта нерухомого майна після прийняття рішення державним реєстратором прав на нерухоме майно Мінюсту забезпечує:
- внесення запису про державну реєстрацію на підставі рішення, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно Мінюсту;
- виготовлення за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та видачу або направлення рекомендованим листом з описом вкладення заявникові документів, передбачених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (свідоцтво про право власності на нерухоме майно та/або витяг про реєстрацію речових прав на таке майно), крім випадків, коли такі документи виготовляються особою, яка прийняла заяву;
- виготовлення за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав у паперовому вигляді з проставленням напису «Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» для подальшого долучення до реєстраційної справи. Напис скріплюється підписом державного реєстратора прав на нерухоме майно органу державної реєстрації прав, який прийняв відповідну заяву, із зазначенням прізвища та ініціалів і засвідчується в установленому порядку печаткою;
- відкриття реєстраційної або облікової справи в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».
У разі якщо заяву подано за принципом екстериторіальності, внесення запису про державну реєстрацію на підставі рішення, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно Мінюсту, та видачу документів заявнику забезпечує орган державної реєстрації прав, який прийняв заяву.
Відповідно до п.1.3 Порядку №3502/5 в разі прийняття рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав нотаріусом як спеціальним субєктом, на якого покладаються функції державного реєстратора (далі - нотаріус), один примірник рішення нотаріус видає або надсилає рекомендованим листом заявнику, а другий примірник передає органу державної реєстрації прав за місцем розташування такого нерухомого майна у порядку, встановленому Мінюстом України, для долучення його до реєстраційної справи.
Відповідач не надав суду доказів направлення оскарженого рішення органу державної реєстрації прав за місцем розташування такого нерухомого майна (м. Чернігів) в порядку, встановленому Мінюстом України, для долучення його до реєстраційної справи.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не направив електронні копії документів реєстраційної справи щодо обєкта нерухомості, а також копію оскарженого позивачем рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень до державного реєстратора за місцем знаходження спірного майна, а саме до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції.
Водночас, суд не бере до уваги доводи позивача про відсутність в нотаріуса права проводити державну реєстрацію прав, що виникли не за результатами вчинення нотаріальної дії, оскільки нотаріус є спеціальним субєктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від № 23630267 від 13.08.2015 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Позивач не заявляє жодних позовних вимог до ТОВ "ФК "ВЕКТОР ПЛЮС".
Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати підлягають стягненню на користь позивача пропорційно до задоволених вимог.
Позивачем сплачено судовий збір в сумі 974,40 грн., який необхідно стягнути на його користь з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукрової Світлани Сергіївни.
Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов ОСОБА_2 необхідно задовольнити в повному обсязі.
Керуючись ст., ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукрової Світлани Сергіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 23630267 від 13.08.2015.
Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукрової Світлани Сергіївни на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 974,40 грн.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя С.Л. Клопот