Копія
Справа № 822/6076/15
25 січня 2016 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіДанилюк У.Т.
при секретаріГорячій Д.Л.
за участі:представника позивача та відповідача-1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича , Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії, -
В листопаді 2015 року позивач звернувся в суд з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (далі - уповноважена особа) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також Фонд), в якому, враховуючи заяву про зміну позовних вимог від 14.01.2016 р., просить:
- скасувати наказ уповноваженої особи від 16.09.2015 р. №813 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" в частині визнання нікчемним правочину за договором банківського вкладу №009-01629-180215 від 18.02.2015 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") та ОСОБА_3;
- зобов'язати уповноважену особу провести дії щодо включення його до бази даних списку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу "Зростаючий" №009-01629-180215 від 18.02.2015 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що між ним та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір банківського вкладу "Зростаючий" у доларах США на строк до 04 березня 2015 р., однак після його закінчення кошти повернуті не були.
03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В.
Вказує, що звернувся до уповноваженої особи із заявою від 10.07.2015 р., в якій просив включити його до реєстру вкладників, однак відповіді не отримав. В телефонному режимі представниками Фонду його було повідомлено, що виплата за його вкладом не може бути здійснена, оскільки його рахунок заблокований уповноваженою особою.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Представник уповноваженої особи в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі. Зазначив, зокрема, що згідно п.7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" №4452-VI (далі - Закон №4452-VI) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Така перевага полягала у можливості отримати відшкодування коштів Фондом за рахунок третіх осіб. Так, позивачем підтвердження про внесення ним особисто вкладу не надано, а переказ коштів був здійснений третьою особою (ОСОБА_5), хоча згідно п.1.8 Договору кошти внести мав позивач. Не допускає зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи й п.5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ "Дельта-Банк".
Також, згідно постанови НБУ від 16.09.2013 №365 "Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України" заборонений переказ коштів в іноземній валюті в межах України з рахунку в іноземній валюті однієї фізичної особи на рахунок в іноземній валюті іншої фізичної особи.
Крім того, постановою правління НБУ від 30.10.2014 року за №692/БТ було встановлено обмеження в діяльності АТ "Дельта-Банк" - заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом.
У зв'язку з виявленням нікчемних правочинів Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк", уповноваженою особою 16.09.2015 р. був прийнятий наказ №813 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями, яким вирішено застосувати наслідки нікчемності правочинів за вкладними операціями згідно переліку (в т.ч. стосовно вкладу позивача).
Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в судове засідання не з'явився, проте ним були надіслані заперечення, згідно яких в задоволенні позову просив відмовити. Зазначив, що оскільки позивача не було включено уповноваженою особою до переліку вкладників, Фонд гарантування не мав правових підстав здійснювати відповідні процедури по включенню його до загального реєстру та виплаті відшкодування.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, враховуючи наступне.
Так, 18 лютого 2015 року між ПАТ "Дельта Банк" і ОСОБА_3 було укладено договір банківського вкладу (депозиту) №009-01629-180215, згідно якого банк відкрив позивачу вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1.
Відповідно до п.1.2, 1.3 Договору сума вкладу складає 7000 дол. США, строк розміщення вкладу - по 04.03.2015 року.
Згідно п. 1.8 Договору зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу банку в день укладання сторонами цього договору.
Однак відповідно до додаткової угоди №1 до договору №009-01629-180215 від 18.02.2015 р. сторони домовились викласти п.1.8 статті 1 Договору в наступній редакції:
"1.8 Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи-резидента, або готівкою через касу банку в день укладання сторонами цього договору. Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що умови п.5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього договору, не застосовується.
У разі, якщо в день укладання сторонами цього договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладений".
Судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" (провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В.).
Позивач зазначає, що звертався до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича із заявою від 10.07.2015 року про його включення до переліку вкладників, однак відповіді не отримав.
При цьому, Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк" (призначеної наказом уповноваженої особи №408 від 29.05.2015 р.) було проведено перевірку на предмет виявлення правочинів (договорів) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно ст.38 Закону.
Згідно протоколу від 15.09.2015 р. Комісією було затверджено результати перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно п.7 ч.3 ст.38 Закону (в т.ч. вкладний договір позивача) та запропоновано уповноваженій особі видати відповідний наказ щодо виявлення договорів банківського вкладу (депозиту), за якими кошти на вкладні рахунки були перераховані іншими фізичними особами, та які є нікчемними згідно п.7 ч.3 ст.38 Закону, та щодо застосування наслідків такої нікчемності.
16.09.2015 р. уповноваженою особою був прийнятий наказ №813 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями, яким вирішено застосувати наслідки нікчемності правочинів за вкладними операціями згідно переліку (в т.ч. стосовно вкладу позивача).
Даним наказом було передбачено, зокрема, застосувати наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п.7 ч.3 ст.38 Закону, та перелік яких наведено в додатку №1 до наказу (в якому, зокрема, вказано договір позивача) - в т.ч. направити позивачу повідомлення про нікчемність правочину.
На підставі постанови Правління НБУ від 02 жовтня 2015 №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 №181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк", призначено уповноважену особу Фонду гарантування (Кадирова В.В.) та делеговано їй всі повноваження ліквідатора АТ "Дельта Банк", визначені статтями 37, 38, 47-51 Закону №4452-VI на два роки, з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1-2 ст.26 Закону №4452-VI фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з ч.2,6 ст.27 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.38 Закону №4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Згідно з ч.3 ст.38 Закону №4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;
9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.37 Закону №4452-VI Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Судом встановлено, що уповноважена особа не визнавала нікчемним договір, як про те стверджує позивач. Однак, вважаючи договір нікчемним згідно п.7 ч.3 ст.38 Закону №4452-VI, вирішила застосувати відповідні наслідки.
Надаючи оцінку таким обставинам, суд відмічає наступне.
Згідно з ч.1 ст.1062 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Суд вважає помилковим посилання представника уповноваженої особи на постанову Правління Національного банку України №365 від 16.09.2013 року "Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України", згідно якої надходження коштів в іноземній валюті в межах України на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи здійснюється виключно шляхом переказу коштів в іноземній валюті з іншого власного рахунку або шляхом унесення готівки власником рахунку.
По-перше, дія зазначеної постанови стосується саме поточного рахунку (а не депозитного) та не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а, по-друге, вона передбачає вчинення конкретних дій банком у разі проведення такої операції - здійснити продаж таких надходжень на міжбанківському валютному ринку України та зарахувати гривневий еквівалент від продажу іноземної валюти на поточний рахунок в національній валюті фізичної особи.
Також суд звертає увагу на те, що Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. за №492, передбачено, що на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок (п.10.12).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти
Отже, законодавство не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо вкладником. При цьому доводи представника уповноваженої особи стосовно того, що перерахування коштів на депозитний валютний рахунок третьою особою суперечить вищевказаним нормативно-правовим актам, спростовуються цими ж нормативними актами.
Таким чином, посилання відповідача на правомірність свого рішення у зв'язку з тим, що на рахунок позивача грошові кошти надійшли з рахунку іншої особи, є безпідставними, оскільки як договором банківського вкладу №009-01629-180215 від 18.02.2015 р. (з врахуванням додаткової угоди), так і законодавством прямо передбачено можливість зарахування коштів на ім'я вкладника від іншої особи.
Стосовно встановленого постановою Правління НБУ від 30.10.2014 року за №692/БТ обмеження (заборону банку проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом), суд вказує наступне.
Відповідно до п.7.14 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства (затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 за №346 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 вересня 2012 р. за №1590/21902, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) банк з дня отримання рішення Національного банку про зупинення/обмеження або припинення окремого виду здійснюваних банком операцій:
а) протягом трьох робочих днів письмово повідомляє клієнтів, з якими укладені договори про здійснення операцій, які:
обмежені або зупинені згідно з цим рішенням, - про надання послуг з установленими Національним банком обмеженнями;
припинені згідно з цим рішенням, - про необхідність розірвання таких договорів та закриття клієнтами відповідних рахунків;
б) у порядку, строки та в обсягах, які встановлені Національним банком, надає Національному банку інформацію щодо стану виконання цього рішення.
Однак ПАТ "Дельта Банк" не вчинив дій, спрямованих на розірвання договору від 18.02.2015 року, укладення якого призвело до збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
Згідно п.7.17 вищевказаного Положення №346 Національний банк, якщо банк не забезпечив виконання рішення Національного банку щодо обмеження, зупинення чи припинення окремих видів здійснюваних банком операцій, здійснення яких рішенням Національного банку зупинено, обмежено чи припинено, або не виправив виявлені в його діяльності порушення в установлений строк, або недотримав умов обмеження/зупинення, може прийняти рішення про:
- продовження строку дії заходу впливу у вигляді обмеження або зупинення операцій;
- застосування до банку інших заходів впливу.
Таким чином, негативні наслідки при невиконанні банком рішень НБУ щодо обмеження чи припинення операцій настають саме для такого банку, а не для його клієнтів, тому позивач не може нести відповідальність за дії працівників фінансової установи.
Саме по собі укладення ПАТ "Дельта Банк" договору від 18.02.2015 року (у період встановленого обмеження) не призводить до автоматичного визнання такого нікчемним, оскільки він відповідав чинному законодавству.
Отже, посилання представника уповноваженої особи на постанову Правління Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 року, як на підставу нікчемності договору, є безпідставними.
Власне, п.7 ч.3 ст.38 Закону №4452-VI, який застосований уповноваженою особою, встановлює, що нікчемними є укладені банком правочини, умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Однак уповноваженою особою не обґрунтовано жодним належним і допустимим доказом обставин надання укладеним між банком та позивачем правочином - договором банківського вкладу №009-01629-180215 від 18.02.2015 р. - будь-яких пільг чи переваг кредиторам банку, які б не були встановлені законодавством або внутрішніми документами банку.
Доводи про те, що за рахунок здійсненого позивачу відшкодування коштів за його вкладом буде фактично відшкодовано за рахунок Фонду кошти іншій особі - ОСОБА_5, є лише припущенням, яке нічим не обґрунтовано. Умови вищевказаного договору банківського вкладу також не передбачають прямо або опосередковано надання цій особі пільг або переваг.
При цьому, належних та допустимих доказів, які б підтверджували недобросовісність позивача та/або його обізнаність щодо можливих неправомірних дій, або наміру особи, на яку вказує представник відповідача, суду також надано не було.
Враховуючи, що доводи уповноваженої особи про нікчемність договору банківського вкладу №009-01629-180215 від 18.02.2015 р. не знайшли підтвердження під час вирішення справи, наказ уповноваженої особи від 16.09.2015 р. №813 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" в частині застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу №009-01629-180215 від 18.02.2015 р., є безпідставним та підлягає скасуванню, що свідчить про наявність підстав для задоволення позову у вказаній частині.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання уповноваженої особи провести дії щодо включення позивача до бази даних списку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів, суд зазначає наступне.
Згідно з п.п.3, 4 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 09 серпня 2012 року №14 (з наступними змінами і доповненнями), уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
При цьому, пунктом 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Враховуючи вказані норми та встановлену протиправність наказу від 16.09.2015 р. №813 у спірній частині, суд вважає за необхідне зобов'язати уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_3 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі договору банківського вкладу №009-01629-180215 від 18.02.2015 р.
Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
При поданні позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 974,40 грн.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити .
Визнати протиправним та скасувати наказ уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича від 16.09.2015 р. №813 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" в частині застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу №009-01629-180215 від 18.02.2015 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_3.
Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_3 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі договору банківського вкладу №009-01629-180215 від 18.02.2015 р.
Присудити на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 974 (дев'ятвот сімдесят чотири) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 29 січня 2016 року
Суддя/підпис/У.Т. Данилюк
"Згідно з оригіналом" Суддя У.Т. Данилюк