КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
28 січня 2016 року справа № П/811/2286/15
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хилько Л.І., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням змін до позову, просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність у продовженні строку дії Договору оренди землі від 14.04.2010 р.; 2) зобов'язати відповідача вчинити дії щодо поновлення строку дії Договору оренди землі від 14.04.2010 р. та укласти з позивачем Додаткову угоду про поновлення строку дії вказаного Договору оренди землі загальною площею 67,60 га та розташованою на території Троянської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зі змінами п.п.8 та 9 Договору, а саме: внести зміни у п.8 Договору, який передбачає, що "договір укладено на п'ять років" на "договір поновлено на сім років"; внести зміни у п.9 Договору, який передбачає, що "орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3,0 % від грошової оцінки земель" на "орендна плата вноситься орендарем у розмірі 5,0 % від грошової оцінки землі".
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач має переважне право на продовження договору оренди землі, оскільки належним чином виконував умов договору та у строки, визначені у договорі та передбачені приписами Закону України "Про оренду землі" звернувся до відповідача з листом, в якому повідомив про намір продовження строку дії договору оренди, додавши до нього проект додаткової угоди. Однак, відповідач ігноруючи вимоги законодавства, відповідь на вказаний лист не надав.
Відповідач не визнаючи позов, надав заперечення в яких зазначив, що в автоматизованій системі діловодства ДокПроф 2.00 Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області лист-повідомлення ОСОБА_1 від 22.01.2015 року зареєстровано не було. А був зареєстрований лист позивача від 08.06.2015 року з проханням повідомити про результати розгляду звернення про продовження строку дії договору оренди, на який позивач отримав відповідь.
Ухвалою суду від 04.09.2015 року здійснено заміну відповідача - Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області на правонаступника - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (а.с.76).
В судове засідання представники сторін не прибули, надавши клопотання про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с.177, 182).
На підставі усної ухвали, прийнятої в судовому засіданні 22.01.2016 р. та занесеної до журналу судового засідання (а.с.183), подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст.122 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Законом України "Про оренду землі" передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону). Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону).
В силу положень частини четвертої ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 р. N 5245-VI внесено зміни до ст. 122 Земельного кодексу України та встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Вказані зміни набрали чинності з 01.01.2013.
Суд встановив, що 14 квітня 2010 року між позивачем та Добровеличківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 67,60 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Троянської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області строком на п'ять років (а.с.6-11).
Договір зареєстровано 22.04.2010 року у Державному реєстрі земель за №041036900002 (а.с.8).
Згідно ч.4 ст.122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно вимог ч.2 ст.792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст.1 Закону України "Про оренду землі").
Згідно з ст.13 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 р. №161-ХІV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст.33 Закону України "Про оренду землі", по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Так, відповідно до п. 8 Договору оренди землі від 14.04.2010р. - орендар, має переважне право на подальшу оренду земельної ділянки, шляхом поновлення даного договору та повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію (а.с.6).
Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України та статтею 33 Закону України "Про оренду землі"
Так, у частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.
Крім того, стаття 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.
Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.
Так, у частинах першій - п'ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк
На виконання зазначених норм, 22.01.2015 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про продовження терміну дії угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 14.04.2010 року площею 67,60 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Троянської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області строком на п'ять років. Разом з вказаним листом, позивачем направлено проект додаткової угоди (а.с.12,13,70).
Статтею 33 ч.5 ЗУ "Про оренду землі" визначено, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Відповіді позивач не отримав, та продовжував користуватися зазначеною у договорі земельною ділянкою, сплачуючи при цьому орендну плату, про що свідчать пояснення у судовому засіданні представника позивача, платіжні документи про сплату орендної плати та довідки сільської ради, на території якої розташована земельна ділянка, що свідчить про належне виконання істотних умов договору позивачем (а.с.16, 152-157, 165-167).
Не отримавши відповіді від відповідача, позивач повторно звернувся до відповідача листом від 08.06.2015 року з проханням повідомити про результати розгляду звернення та отримав відповідь Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, що станом на 28.09.2015 року звернення позивача у системі електронного документообігу не зареєстровано (а.с.14,86,87).
При цьому, відповідачем у відповіді на повторне звернення позивача від 08.06.2015 року про намір продовжити договір оренди, не зазначено позиції відповідача про згоду або незгоду з продовженням дії договору оренди земельної ділянки з позивачем.
Отже, не отримавши відповіді від відповідача, позивач діяв у відповідності до ч.6 ст.33 Закону, в якій зазначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Вказані дії позивача узгоджуються з правовою позицією Верховного суду України, викладеної в постановах від 25.02.2015 року у справах №6-10цс15, №6-129цс.
Слід зазначити, що позивачем не надано належних доказів первинного повідомлення позивачем відповідача про направлення заяви з проектом угоди про продовження терміну дії угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 14.04.2010 року площею 67,60 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Троянської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області строком на п'ять років. Надана позивачем квитанція не є підтвердженням належного направлення названих документів (а.с.70,103,104).
Проте, як зазначено вище, позивач повторно звертався до відповідача з метою з'ясування питання щодо продовження терміну дії договору оренди, але письмового повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди не отримував, тому продовжував користуватися земельною ділянкою, сплачуючи при цьому орендну плату.
Викладене підтверджується матеріалами справи: позивач продовжив користуватися земельною ділянкою площею 67,60 га, кадастровий номер НОМЕР_1 після закінчення договору оренди та сплачувати орендну плату, що підтверджується, зокрема, платіжними документами, довідками Троянської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області (а.с. 16,152-157, 165-167).
Сторони у справі не надали доказів повернення земельної ділянки позивачем відповідачу після закінчення строку договорів оренди земельної ділянки.
Виходячи з положень частини шостої ст. 33 Закону України "Про оренду землі", для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених наведеною нормою, необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.
У позовній заяві зазначена вимога про: внесення змін у п.8 договору оренди, який передбачає, що "договір укладено на п'ять років" на "договір поновлено на сім років"; внесення змін у п.9 Договору, який передбачає, що "орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3,0 % від грошової оцінки земель" на "орендна плата вноситься орендарем у розмірі 5,0 % від грошової оцінки землі".
Відповідно до Рекомендацій №R (80) 2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 р. термін «дискреційне повноваження» означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.
Відтак дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з'ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
З огляду на зміст ч.2 ст.11 КАС України, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача, згідно ч.6 ст33 Закону України "Про оренду землі", поновити договір на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
При цьому, враховуючи дискреційні повноваження державного органу, суд зазначає, що орендна плата, яка передбачається договором, має бути встановлена не нижчою, ніж визначена чинним законодавством.
Відповідно до частини 2 статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.
Судовим рішенням Європейського Суду з прав людини від 26.03.2013 р. у справі Рисовський проти України, Європейський Суд зауважив, що державні органи, які не впроваджують або недотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п.74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatismutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovaandPinc v. theCzechRepublic), п.58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року).
Отже, позивач правомірно очікував на поновлення договору оренди землі загальною площею 67,70 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Троянської сільської Добровеличківського району Кіровоградської області.
Судовому захисту підлягає не лише порушене право, а й порушений інтерес, при цьому інтересом юридичної особи у сфері публічно-правових відносин слід розуміти не будь-який інтерес, а правовий, тобто такий, що може бути об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення потреб юридичних особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності ті іншим загальноправовим засадам.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 р., поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (1501-06) та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Поняття "охоронюваний законом інтерес", означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Відповідно до частини 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Частиною 3 ст.10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 р. "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначається, що суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач штучно створив умови, які призвели до зволікання прийняття законного та обґрунтованого рішення про відмову або поновлення договору оренди земельної ділянки.
На думку суду, ініціатором поновлення або відмови у продовженні договору оренди землі Закон визначає саме орендодавця. Якщо землевласник, в даній справі - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не вирішує питання про припинення або продовження договору оренди, то мають діяти правила, встановлені для укладення договору оренди на новий строк та на нових умовах. Вищезазначений Закон не розділяє процедури поновлення договору залежно від наявності чи відсутності згоди орендодавця, що й спричинило даний спір у суді.
Так, зволікання в укладенні договору чи додаткової угоди, суд розцінює як владні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо відмови прийняти рішення про надання земельної ділянки, як необхідної умови для підписання договору сторонами.
Оскільки позивач продовжує користування виділеною земельною ділянкою; належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди, а відповідач у свою чергу не довів факт їх невиконання ОСОБА_1 (обов'язок суб'єкта владних повноважень довести правомірність своїх дій (ч.2 ст.71 КАС України) суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати відповідача вчинити певні дії.
Таким чином, не надавши відповіді по суті на звернення позивача про продоження дії договору оренди, ГУ Держземагенства в Кіровоградській області діяло необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), небезсторонньо (упереджено), недобросовісно, непропорційно, без дотриманням необхідного балансу між будь-яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (ч.3 ст.2 КАС України).
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При цьому, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
При цьому суд враховує, що в рішенні Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) в п. 3 зазначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина 5 статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у т.ч. судовий захист. Для забезпечення судового захисту Конституція України у статті 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами. Із змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням.
З огляду на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак позивачу підлягає присудженню з Державного бюджету України сплачений ним судовий збір у розмірі146,16 грн.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, яка полягає в непоновленні договору оренди землі від 14.04.2010 року.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області поновити договір оренди землі від 14 квітня 2010 року зареєстрований 22.04.2010 року у Державному реєстрі земель за №041036900002 та укласти з ОСОБА_1 додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки загальною площею 67,60 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Троянської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області на тих же самих умовах і на той же строк.
Присудити ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 146 (сто сорок шість) грн. 16 коп.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Л.І. Хилько