25 січня 2016 року 810/626/14-а
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., за участю секретаря судового засідання Сімейко А.А.,
прокурора: Бондаренка І.В.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства “Племзавод “Колос” про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа, виданого Київським окружним адміністративним судом у справі №810/626/14-а
за позовом Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у м. Києві та Київській області
доВідкритого акціонерного товариства “Племзавод “Колос”
простягнення штрафних санкцій
Переяслав-Хмельницький міжрайонний прокурор звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в м. Києві та Київській області до Відкритого акціонерного товариства “Племзавод “Колос” про стягнення штрафних санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів у розмірі 85000,00 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 адміністративний позов задоволено, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Племзавод “Колос” на користь бюджету штраф у розмірі 85000,00 грн.
25 березня 2014 року на примусове виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 був виданий виконавчий лист №810/626/14-а.
15 січня 2016 року до суду надійшла заява ПАТ “Племзавод “Колос” про визнання виконавчого листа, виданого Київським окружним адміністративним судом у справі №810/626/14-а таким, що не підлягає виконанню.
У судовому засіданні 20.01.2016 заявник (відповідач) заяву про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа №810/626/14-а підтримав та просив її задовольнити.
Прокурор та позивач з приводу заяви про визнання виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду №810/626/14-а таким, що не підлягає виконанню, заперечили.
Відповідно до положень частини 2 статті 259 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.
Частиною четвертою цієї ж статті встановлено, що суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.
Аналіз статті 259 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що крім помилкового видання виконавчого документа, підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню є встановлений судом факт відсутності у боржника обов'язку виконувати владний припис визначений судовим рішенням у зв'язку із його припиненням - добровільним виконанням або з інших причин.
Таким чином, визначальною умовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є відсутність у боржника обов'язку на його виконання.
Обґрунтовуючи заявлене клопотання заявник (відповідач) зазначив, що ухвалою Господарського суду Київської області від 31.12.2013 було відкрито провадження у справі про банкрутство ПАТ “Племзавод “Колос”, про що у газеті “Голос України” №4 від 11.01.2014 було опублікованого оголошення. Проте, позивач (стягувач) у межах тридцяти денного строку з дня публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ “Племзавод “Колос” не звернувся до господарською суду із заявою про визнання його вимог на суму 85000,00 грн.
З урахуванням викладеного, заявник вважає, що зобов'язання ПАТ “Племзавод “Колос” відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 є погашеним у силу закону, тому виконавчий лист є таким, що не підлягає виконанню.
Як встановлено судом, 31.12.2013 відповідно до ухвали Господарського суду Київської області було порушено справу №911/4438/13 про банкрутство ВАТ “Племзавод “Колос” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Публікація оголошення здійснена у газеті “Голос України” №4 від 11.01.2014.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.04.2014 затверджено реєстр вимог кредиторів ВАТ “Племзавод “Колос” у наступному складі: Переяслав-Хмельницький міськрайонний центр зайнятості, Переяслав-Хмельницька ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, ОСОБА_3, ОСОБА_4
12 серпня 2015 року Господарським судом Київської області затверджено мирову угоду по справі № 911/4438/13 про банкрутство ВАТ “Племзавод “Колос” від 25.02.2015.
Відповідно до частини 3 статті 10 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992 № 2343-XII (далі - Закон №2343-XII) (у редакції, чинній на момент розгляду порушення справи про банкрутство) справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
За змістом частин 9 та 15 статті 16 Закону №2343-XII, з моменту порушення провадження у справі про банкрутство, господарським судом оголошується про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство.
Частиною 1 статті 19 Закону №2343-XII передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Відповідно до частини 5 цієї ж статті, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Згідно статті 23 Закону №2343-XII, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 83 Закону №2343-XII господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо затверджена мирова угода в порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 83 Закону №2343-XII, у випадках, передбачених пунктами 4-7 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про припинення провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
Системний аналіз викладених положень свідчить про те, що дія мораторію поширюється виключно на вимоги конкурсного кредитора і не впливає на обов'язок виконувати поточні грошові зобов'язання. При цьому, з підстав несвоєчасності пред'явлення вимог до боржника в порядку, визначеному статтею 23 Закону №2343-XII, погашаються вимоги не будь-якого кредитора, а лише конкурсного кредитора.
Визначення поняття кредитора наведено у статті 1 Закону №2343-XII, відповідно до якої кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
Отже, критерієм поділу кредиторів на конкурсних та поточних є час виникнення вимоги щодо грошового зобов'язання боржника відносно рішення господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство. Якщо вимоги до боржника виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та їх вимога не забезпечена заставою майна боржника, такий кредитор набуває статусу конкурсного, якщо після - поточного.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист №810/626/14-а, який позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виданий на виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2014.
У свою чергу, провадження у справі про банкрутство ПАТ “Племзавод “Колос” Господарським судом Київської області порушено 31.12.2013.
Відтак, беззаперечний обов'язок заявника по сплаті штрафних санкцій за рішенням Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в м. Києві та Київській області виник після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ПАТ “Племзавод “Колос” у зв'язку із банкрутством.
Отже, Територіальне управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у м. Києві та Київській області в розумінні Закону №2343-XII є поточним кредитором. Тому підстав вважати, що зобов'язання ПАТ “Племзавод “Колос”, визначене постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2014, є погашеним у силу закону у даному конкретному випадку немає.
Суд не погоджується з доводами представника заявника про те, що Територіальне управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у м. Києві та Київській області є конкурсним кредитором, оскільки постанову № 1904-ЦД-1-Е, на підставі якої до ПАТ “Племзавод “Колос” були застосовані штрафні санкції, було прийнято 28.08.2013.
Суд зазначає, що вирішальним у визначені питання чи є кредитор конкурсним або поточним є не дата відповідного рішення, яким до суб'єкта господарювання застосовані штрафні санкції, а момент, коли у стягувача з'явилось право вимоги за таким рішенням.
За правопорушення на ринку цінних паперів, які зазначені у статті 11 Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, до юридичних осіб застосовуються фінансові санкції. Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про застосування фінансових санкцій оформлюється постановою в порядку, визначеному Правилами розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16.10.2012 № 1470, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.11.2012 за № 1855/22167.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” у разі несплати штрафу протягом 15 днів примусове стягнення штрафів здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Отже, з метою стягнення сум штрафних санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку повинна звернутись з відповідним позовом до суду.
Таким чином, обставиною з якою закон пов'язує виникнення у Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку права вимоги за постановою про застосування штрафних санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів є рішення суду про стягнення штрафу, яке, у даному випадку, прийняте судом після введення мораторію за задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відтак, враховуючи, що у позивача є законні підстави для стягнення штрафних санкцій на підставі постанови Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2014, виконавчий лист у справі №810/626/14-а не може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Керуючись статтями 160, 165, 259 Кодексу адміністративного судочинства, суд
У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства “Племзавод “Колос” про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа, виданого Київським окружним адміністративним судом у справі №810/626/14-а, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Панченко Н.Д.