Справа № 815/6670/15
25 січня 2016 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Аракелян М.М.
Суддів Марина П.П.
ОСОБА_1
За участю секретаря - Пархоменко І.П.
За участю сторін:
Від позивача: ОСОБА_2
Від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю
Розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про скасування розпорядження та поновлення на посаді,-
Судом розглядається адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, в якому позивач просить: скасувати повністю розпорядження Кабінету Міністрів України “Про звільнення ОСОБА_2 з посади Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті” від 25 березня 2015 р. № 253-р.;поновити ОСОБА_2 на посаді Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті; допустити негайне виконання постанови суду про поновлення ОСОБА_2 на посаді Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті.
25.01.2016 року в судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду подавши письмову заяву. В обґрунтування вказаного клопотання представник відповідача зазначив, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою про скасування розпорядження Кабінету Міністрів України «Про звільнення ОСОБА_2 з посади Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті» від 25.03.2015 року № 253-р, поновлення ОСОБА_2 на посаді Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, 20.11.2015, тобто з пропуском строку звернення до суду.
При цьому розпорядження Кабінету Міністрів України «Про звільнення ОСОБА_2 з посади Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті» було видано 25.03.2015, ОСОБА_2 звернувся за захистом свої прав 08.04.2015 з позовом до Кабінету Міністрів України про скасування розпорядження від 25.03.2015 року № 253-р «Про звільнення ОСОБА_2 з посади Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті» та поновлення ОСОБА_2 на посаді Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті. Однак, після зміни предмету позову, позивачем було оскаржено виключно висновок ДФС України від 16.01.2015 № 61/3/99-99-17-05-02-11 та довідку Секретаріату Кабінету Міністрів України від 18.03.2015 № 39 про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади». Таким чином, на думку представника відповідача, оскільки позивач скориставшись своїм процесуальним правом, змінив предмет позову, строк на оскарження розпорядження Кабінету Міністрів України «Про звільнення ОСОБА_2 з посади Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті» від 25.03.2015 року № 253-р. позивачем був пропущений без поважних причин, а отже адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.
Позивач заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача та залишення позовної заяви без розгляду, оскільки на його думку, строк пропущений з поважних причин та питання щодо поновлення строку звернення до суду вже було вирішено судом при відкритті провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з ч.ч.2,3 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Позивачем оскаржується розпорядження Кабінету Міністрів України «Про звільнення ОСОБА_2 з посади Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті» від 25.03.2015 року № 253-р.
Судом встановлено, що позивач 20.11.2015 року звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просив скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України “Про звільнення ОСОБА_2 з посади Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті” від 25 березня 2015 р. № 253-р., поновити ОСОБА_2 на посаді Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, допустити негайне виконання постанови суду про поновлення ОСОБА_2 на посаді Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті. Крім того, в прохальній частині адміністративного позову позивач просив суд поновити строк звернення до суду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 року позивачу поновлено строк звернення до суду з позовними вимогами про скасування розпорядження від 25.03.2015 р. та поновлення на посаді.
Також судом встановлено, що 08.04.2015 року позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Кабінету Міністрів України, Державної фіскальної служби України про скасування розпорядження Кабінету Міністрів України №253-р від 25.03.2015 року “Про звільнення ОСОБА_2 з посади Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті” та поновлення ОСОБА_2 на посаді Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті.
Під час розгляду справи судом першої інстанції, позивач змінив предмет позову, та оскаржив в судовому порядку виключно висновок ДФС України від 16 січня 2015 року № 61/3/99-99-17-05-02-11 та довідку від 18 березня 2015 року № 39 про результати перевірки, передбаченої Законом України “Про очищення влади”. (справа № 815/2087/15).
29.05.2015 року адміністративну справу було розглянуто та позов задоволено в повному обсязі.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015 року апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Державної фіскальної служби України задоволено, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2015 року скасовано, прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.
З означеної постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015 року вбачається, що на думку суду апеляційної інстанції визнання протиправною та скасування довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України “Про очищення влади”, без скасування розпорядження Кабінету Міністрів України про звільнення позивача з підстав, передбачених названим Законом, не призведе до поновлення прав позивача, на захист яких подано позов, що свідчить про обрання ОСОБА_2 неналежного способу захисту порушеного права, а, отже, і про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.
З урахуванням думки колегії суддів, викладеної у постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015 року, позивач 20.11.2015 року звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про скасування розпорядження Кабінету Міністрів України №253-р від 25.03.2015 року “Про звільнення ОСОБА_2 з посади Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті” та поновлення ОСОБА_2 на посаді Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті.
Відтак, в даному випадку позивачем строк звернення до суду був пропущений з поважних причин, оскільки саме після 21.10.2015 року ОСОБА_2 дізнався про обрання неналежного способу захисту порушеного права.
Вказані обставини досліджувалися судом під час вирішення питання про поновлення строку звернення до суду та відображені в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 року, яка була отримана відповідачем та не оскаржена ним в апеляційному порядку.
Отже, на думку суду, клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду задоволенню не підлягає, оскільки підстави, на які представник відповідача посилається в своєму клопотанні, судом були досліджені та прийнято рішення про поновлення позивачу строку звернення до суду з даним адміністративним позовом (ухвала від 23.11.2015 року).
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Згідно п.9 ч.1 ст.155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права доступу до суду, закріплене у п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
При цьому, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Дотримання строку звернення з позовом є однією з умов для реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.
Відповідно до положень статті 55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, яка гарантує право на судовий захист, зазначено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Європейська Конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.
Частиною 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини» правило встановлення обмежень доступу до суду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
З огляду тієї обставини, що суд ухвалою від 23.11.2015 року визнав причини пропуску строку поважними, процесуальні підстави для залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду відсутні.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст.99, 100, 155, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про скасування розпорядження та поновлення на посаді залишити без задоволення.
Ухвала окремо від рішення суду, прийнятого за наслідками розгляду справи, оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та підписано 28.01.2016р.
Головуючий суддя М.М. Аракелян
Судді П.П. Марин
ОСОБА_1