03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а
Справа № 759/3862/15-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Миколаєць І.Ю.
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1091/2016 Доповідач - Шиманський В.Й.
27 січня 2016 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - Шиманського В.Й.
Суддів - Семенюк Т.А., Кравець В.А.
при секретарі - Крічфалуши С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до філії акціонерного товариства «Імекс Банк» у м. Києві, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживачів,-
Із вказаним позовом до суду позивач звернувся у березні 2015 року.
Зазначав, що 07.05.2014 року між сторонами укладено договір №403-14/22 банківського вкладу на суму 9 000,00 грн., строком на 93 дні та виплатою відсотків з розрахунку 25 % річних.
23.02.2015 року він звернувся до відповідача з письмовою вимогою повернути вклад разом з нарахованими процентами, однак відповідач відмовився повністю виконати свої зобов'язання, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та просив суд стягнути з відповідача на його користь проценти за договором банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 року у розмірі 10 179,84 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 1 556,15 грн., суму за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з урахуванням індексу інфляції у розмірі 58 403,66 грн., грошові кошти відповідно до п.5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» у розмірі 567 995,89 грн. та 5 000,00 грн. моральної шкоди.
Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 11 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, ставиться питання про скасування даного рішення та ухвалення нового про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Судом вірно встановлено, що 07.05.2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ІмексБанк», від імені якого діє філія АТ «ІмексБанк», було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Постійний клієнт» № 1, відповідно до якого позивач розмістив у Банку грошові кошти (вклад) у сумі 9 000,00 грн. на строк зберігання до 08.08.2014 року з щомісячною виплатою процентів в розмірі 25% річних.
Як вбачається з виписки по операціям по рахунку НОМЕР_1 належного позивачу, розмір банківського вкладу станом на 02.10.2014 року складав 170 000,00 грн.
Звертаючись до суду позивач, посилаючись на неналежне виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, просив стягнути з останнього на свою користь залишок коштів по відсоткам з урахуванням інфляційних витрат, 3 % річних, пені та моральної шкоди.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суду першої інстанції прийшов до висновків, що, оскільки в ПАТ «ІмексБанк» діє тимчасова адміністрація, враховуючи вимоги ст. ст. 34, 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», стягнення суми вкладу поза межами порядку задоволення вимог кредиторів є порушенням вимог чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.01.2015 року, про затвердження тимчасової адміністрації в АТ «ІмексБанк», на підставі постанови Правління Національного банку України від 26.01.2015 року № 50 «Про віднесення ПАТ «ІмексБанк» до категорії неплатоспроможних», було вирішено розпочати з 27.01.2015 року процедуру виведення ПАТ «ІмексБанк» з ринку, шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації
Згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зарахувати на рахунок, відкритий клієнтові ( володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Відповідно до положень ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку.
Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
Згідно зі ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Тобто, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.
Згідно з п.16 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом
Відповідно до п.6 ст.2 даного Закону України, ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Таким чином, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Статтею 36 вказаного Закону України врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Зокрема, згідно з п.п.1, 2 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 даного Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.
Статтею 28 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України, в готівковій або безготівковій формі, не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів закріплено статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
У зв'язку із прийняттям рішення про введення в ПАТ «ІмексБанк» тимчасової адміністрації, вимоги позивача про стягнення відсотків за вкладом не можуть бути задоволенні в силу вищевказаних норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», так як на момент звернення позивача до суду вже діяла тимчасова адміністрація.
Стягнення з банку належних позивачу грошових коштів за договором банківського вкладу порушить порядок задоволення вимог кредиторів.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що строк дії вкладу сплинув 11.02.12015 року, а запровадження тимчасової адміністрації розпочато 27.01.2015 року, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо неможливості задоволення позовних вимог в силу вимог ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Крім того колегія суддів враховує, що 14.05.2015 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб позивачу було сплачено суму коштів в розмірі 176 945,76 грн., з яких 170 000,00 грн. тіло депозиту, 6 945,76 грн. відсотки нараховані до запровадження тимчасової адміністрації, про що останній зазначив в заяві про уточнення позовних вимог від 20.05.2015 року (а.с. 25).
З огляду на викладене, оскаржене у справі рішення постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому це рішення не може бути скасованим з підстав що наведені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 вересня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: