21 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №12015100010000046 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:
- 15.11.2013 року Голосіївським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, та їй призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 15.11.2013 року і остаточно призначено _________________________________________________________________
Справа №11-кп/796/79/2016 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8
Категорія: ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач ОСОБА_1
ОСОБА_7 покарання у виді 3 років1 місяця позбавлення волі.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.
Як встановив суд у вироку, ОСОБА_9 , 03.01.2015 року приблизно о 16 год. 55 хв. знаходилася в приміщенні магазину ТОВ «Епіцентр-К», що на вул. Велика Кільцева, 1-б в м. Києві, де, переконавшись, що поряд немає сторонніх осіб, та скориставшись тим, що за нею ніхто не спостерігає, не маючи коштів на придбання товару, вирішила таємно викрасти чуже майно. Реалізуючи злочинний умисел, взяла з полиці з електричними інструментами кутову шліфмашину «De Walt DWE 4151», вартістю 1199 грн., яку заховала до своєї сумки та направилася до касової зони.
З викраденим товаром пройшла повз каси, не оплативши, та направилася до виходу. Проте, не довела свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від її волі, оскільки при виході з магазину була затримана працівниками охорони.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , вважаючи необґрунтованим та невмотивованим вирок суду в частині призначеного покарання, просить його змінити, призначивши ОСОБА_10 більш м'яке покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 185 КК України.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що висновки суду першої інстанції в цій частині не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи, є однобічними і необ'єктивними, оскільки при цьому судом не було враховано ні особу ОСОБА_7 , ні ряд пом'якшуючих обставин, а врахування лише тяжкості вчиненого ОСОБА_7 діяння не є визначальним чинником для винесення такого суворого покарання.
При цьому, апелянт наголошує, що судом не було враховано: визнання обвинуваченою своєї вини у скоєному злочині в повному обсязі, щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину, не вчинення нею нових злочинів за період провадження досудового розслідування і перебування обвинувального акта в суді та відсутність щодо неї жодних компрометуючих матеріалів, а також, що вчинений нею злочин не спричинив тяжких наслідків, та зобов'язання обвинуваченої відшкодувати будь-яку шкоду (матеріальну та моральну) заподіяну потерпілому, незважаючи на те, що цивільного позову заявлено не було, що обвинувачена на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, по місцю проживання характеризується з позитивної сторони і на час судового розгляду справи в суді перестала бути суспільно небезпечною особою, змінила умови життєдіяльності, які позитивно і суттєво вплинули на неї і свідчать про те, що вона не вчинятиме кримінально-караних діянь в майбутньому, а саме щиро розкаялася у злочині, який вперше вчинила у зв'язку з скрутним матеріальним становищем.
Також зазначає, що в силу ст. 89 КК України обвинувачена вважається раніше не судимою, тому, під час призначення покарання та враховуючи особу обвинуваченої, суд не мав жодних правових підстав для врахування вчинення нею злочину, судимість за який погашена, в бік його тяжкості і збільшення строку позбавлення волі та відбування покарання.
Крім того, ТОВ «Епіцентр-К» є міжнародною торговельною мережею супермаркетів та гіпермаркетів, а тому, на думку апелянта, розмір збитків, які могла би спричинити ОСОБА_7 в сумі 1119,78 грн., для такого товариства, як «Епіцентр-К», є незначним, тобто малозначним.
Тому просить суд врахувати всі наведені вище обставини, які впливають на призначення покарання, та застосувати до обвинуваченої покарання, встановивши як найменший строк, що передбачений санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, який буде достатній та необхідний для її виправлення та попередження нових злочинів.
Інші учасники судового провадження даний вирок не оскаржують.
Будучи сповіщеною про день, час та місце апеляційного розгляду, обвинувачена ОСОБА_7 до суду апеляційної інстанції не з'явилася, про поважність причин своєї неявки суду не повідомила, а тому апеляційний суд, враховуючи, що її неявка не перешкоджає проведенню розгляду, вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без її участі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, а також прокурора, який заперечував проти її задоволення, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 394 КПК України, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, перевірці колегією суддів не підлягають, оскільки фактичні обставини кримінального провадження учасниками судового провадження в суді першої інстанції не оспорювалися і докази щодо них, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, не досліджувались.
За встановлених судом фактичних обставин, дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно.
Всупереч доводам апелянта, покарання призначено ОСОБА_7 з дотриманням вимог ст.ст. 50, 65 КК України.
Так, при призначенні обвинуваченій покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, конкретні обставини скоєного обвинуваченою злочину та її відношення до вчиненого, яка щиро розкаялася, а також дані про особу обвинуваченої, її стан здоров'я, і зокрема те, що вона раніше судима, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, не працює. Належним чином при цьому враховано судом і пом'якшуючі покарання ОСОБА_7 обставини, такі як: щире каяття у вчиненні злочину, активне сприяння розкриттю злочину, а також - відсутність обтяжуючих її покарання обставин.
З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність призначити ОСОБА_7 покараннясаме у виді позбавлення волі, так як її виправлення, перевиховання та попередження вчинення нею нових злочинів не можливе без ізоляції від суспільства, а з урахуванням того, що ОСОБА_7 не відбула покарання, призначене вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 15.11.2013 року, остаточне покарання визначив ОСОБА_7 на підставі ст. 71 КК України, частково приєднавши невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про суворість призначеного обвинуваченій судом першої інстанції покарання та можливість застосування до неї більш м'якого покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, то колегія суддів з ними погодитись не може, оскільки ті обставини, на які апелянт посилається, були враховані судом при призначені покарання, яке до того ж визначено з урахуванням того, що ОСОБА_7 новий злочин вчинила протягом невідбутої частини покарання за попереднім вироком, а тому таке покарання за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченої, і є необхідним для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
Посилання захисника на те, що обвинувачена ОСОБА_7 в силу ст. 89 КК України вважається раніше не судимою, не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону та не відповідають матеріалам кримінального провадження, відповідно до яких ОСОБА_7 була засуджена вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 15.11.2013 рокуза ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України на 3 роки позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки, а злочин, за який вона засуджена за даним вироком, вчинила 03 січня 2015 року, тобто під час іспитового строку, що й стало підставою для призначення їй судом першої інстанції остаточного покарання, відповідно до вимог ст. 71 КК України.
За викладеним вище, не маючи інших приводів та підстав для скасування чи зміни вироку, визнаючи його законним та обґрунтованим, а покарання достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових злочинів, колегія суддів вважає за необхідне залишити вирок суду першої інстанції без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року відносно ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженою - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Судді:
__________________ ___________________ ___________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3