27 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого: Невідомої Т.О.
суддів: Пікуль А.А., Соколової В.В.
секретар: Ільченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення заборгованості,
№ апеляційного провадження: №22-ц/796/979/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Волошин В.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі по тексту - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») про стягнення заборгованості.
Не погодившись із таким рішенням суду ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Зазначає, що ОСОБА_2 звертався до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» із вимогами про повернення депозиту та нарахованих відсотків ще до запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», а тому суд дійшов помилкового висновку про відмову в позові.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з наведених в ній підстав.
В судове засідання особисто ОСОБА_2, представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштових відправлень, ОСОБА_2 забезпечив явку в судове засідання свого уповноваженого представника, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18 лютого 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір про банківський строковий вклад (депозит) у банківському металі №300937/10542/370-14, за умовами якого, ОСОБА_2 зобов'язався внести на депозитний рахунок НОМЕР_1, відкритий в установі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», банківський метал, загальною вагою 342,21 грам або 11 тройських унцій металу Золото на строк з 18 лютого 2014 року по 23 лютого 2015 року включно зі сплатою 2,25 % річних (а.с.5-7).
06 березня 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено додаткову угоду до договору №300937/10542/370-14 від 18 лютого 2014 року про банківський строковий вклад (депозит) у банківському металі, відповідно до умов якого ОСОБА_2 поповнив вклад шляхом внесення на депозитний рахунок банківського металу Золото вагою 70,0 грам або 2,25 тройських унцій металу Золото (а.с.8).
Згідно з умовами договору про банківський строковий вклад (депозит) у банківському металі №300937/10542/370-14, ОСОБА_2 вніс на депозитний рахунок, відкритому у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 11 тройських унцій металу Золото, що еквівалентно 126 107,64 грн., що підтверджується квитанцією № 4 від 18 лютого 2014 року 2,25 тройських унцій металу Золото, що еквівалентно 28 350,24 грн., про що свідчить квитанція №756/19 від 06 березня 2014 року (а.с.10-11).
18 травня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» з заявою про повернення вкладу у банківському металі, що закінчився 23 лютого 2015 року за договором №300937/10542/370-14 від 18 лютого 2014 року (а.с.12).
Проте, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» вказану заяву залишило без задоволення.
В жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення банківського вкладу, в якому просив стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його користь 421,65 грам або 13,55 тройський унцій банківського металу Золото (вклад та проценти) договором № ДФ-119789-2601 від 05 грудня 2014 року у розмірі 20 090,09 доларів США, за договором №300937/10542/370-14 від 18 лютого 2014 року.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Частинами 1 та 2 ст. 1060 ЦК України визначено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Згідно з ч.1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.
Тобто, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року № 612 «Про віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 року № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», згідно з яким з 18 вересня 2015 року по 17 грудня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (а.с.24-25).
Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону України ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації або запровадження процедури ліквідації регулюються спеціальними нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Статтею 36 вказаного Закону Україниврегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Зокрема, згідно з ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.
Пунктом 1 ч. 6 ст. 36 цього Закону установлено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.
Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтвердженні вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Враховуючи викладене, між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського вкладу, які носять майново-грошовий характер, а відтак у даному випадку ОСОБА_2 виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами.
Крім того, як вбачається з інформації опублікованої на офіційному сайті Національного банку України на підставі постанови Правління Національного банку України від 17 грудня 2015 року № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18 грудня 2015 року № 230 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень.
Відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, припиняються всі повноваження органів управління банку та наступають наслідки, встановлені ст. 46 цього Закону. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджує перелік вимог кредиторів, після чого задоволення цих вимог здійснюється в порядку черговості, встановленої ст. 52 вказаного Закону. Зокрема, вимоги вкладників - фізичних осіб у частині що перевищує суму, виплачену Фондом, погашаються у четверту чергу.
При цьому, ч. 5 ст. 46 цього Закону передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
Таким чином, враховуючи, що на момент ухвалення рішення в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» вимоги позивача, який є вкладником банку, про стягнення банківського вкладу та процентів за ним не можуть бути задоволенні в силу вищевказаних норм Закону. Тому, перевіривши наявність підстав для задоволення позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в його задоволенні.
При цьому, посилання апелянта на те, що ОСОБА_2 звертався до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» із вимогами про видачу грошових коштів та повернення депозиту ще до запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Всі викладені у апеляційній скарзі обставини проаналізовані судом у сукупності з іншими доказами по справі, висновки суду є повністю мотивованими і підстав для сумніву у їх обґрунтованості не вбачається.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.
Головуючий: Т.О. Невідома
Судді: А.А. Пікуль
В.В.Соколова