03110м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
27 січня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Прпокопчук Н.О., Шкоріної О.І.
при секретарі: Юрченко А.С.
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Справа №754/1107/15-ц
№ апеляційногопровадження:22-ц-796/2013/2016
Головуючий у судіпершоїінстанції: Лісовська О.В.
Доповідач у судіапеляційноїінстанції: Стрижеус А.М.
Позивач ПАТ Банк «Траст» звернувсядосуду з позовом до відповідача ОСОБА_2про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 14 жовтня 2011 року між Банком та відповідачем був укладений Кредитний договір, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу кредит у розмірі 50000 гривень зі сплатою відсоткової ставки за користування кредитом у розмірі 12, 49 % річних та 2, 49 % щомісячної комісії за обслуговування кредиту, строком на 36 місяців з щомісячною сплатою частини кредиту, відсотків та комісії за користування кредитом. Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, але відповідач свої зобов'язання за договором не виконує, кредит та відсотки у повному обсязі не сплачує, у зв'язку з чим виник борг у розмірі 83739 гривень 83 копійки.
На підставі викладеного Банк вимушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 83739 гривень 83 копійки та судові витрати по справі.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» заборгованість за Кредитним договором від 14 жовтня 2011 року у розмірі 63288 гривень 43 копійки та витрати по сплаті судового збору у розмірі 837 гривень 40 копійок.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачем ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з неї на користь позивача 22566 гривень, в іншій частині позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що рішення суду є частково незаконним та таким що підлягає зміні з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
В судове засідання сторони не з'явилися двічі, позивач ПАТ Банк «Траст» та відповідач ОСОБА_2 про день та час розгляду справи повідомлялися за останнім відомим місцем знаходження, проте повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендоване) повернулися до суду за закінченням встановленого строку зберігання.
Статтею 6 Ковенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення у якій вона є стороною.
Листом Верховного Суду України від 25 січня 2006 року №1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими є складність справи та поведінка заявника.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З огляду на викладене та з врахуванням ч.5 ст.74 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 14 жовтня 2011 року ПАТ Банк «Траст» отримав від відповідача ОСОБА_2 пропозицію (оферту) про укладення договору, в якій відповідач пропонувала Банку надати їй споживчий кредит. Позивачем було акцептовано вищезазначену оферту і надано відповідачу кредит у розмірі 50000 гривень зі сплатою відсоткової ставки за користування кредитом у розмірі 12, 49 % річних та 2, 49 % щомісячної комісії за обслуговування кредиту, строком на 36 місяців з щомісячною сплатою частини кредиту, відсотків та комісії за користування кредитом.
Кредитні кошти були отримані відповідачем 14 жовтня 2011 року, що підтверджується меморіальним ордером від 14 жовтня 2011 року про перерахування коштів.
Відповідно до п. 2.2 Умов надання та обслуговування кредитів на споживчі цілі, які є невід'ємною частиною Кредитного договору, відповідачка, яка є позичальником, зобов'язалася своєчасно та у повному обсязі сплачувати позивачу відсотки за користування кредитом та комісії, повертати кредит частинами у сумах та терміни, визначені у графіку платежів.
29 листопада 2012 року у порядку реструктуризації простроченої заборгованості, Кредитний договір викладено у новій редакції.
Починаючи з січня 2013 року сума щомісячного платежу має становити 3132 гривні 02 копійки у місяць. Кінцевий строк повернення отриманого кредиту 24 жовтня 2014 року.
Як установлено при розгляді справи, Банком свої зобов'язання виконано у повному обсязі кошти надані, але відповідачка належним чином свої зобов'язання не виконує, внаслідок чого утворилась прострочена заборгованість.
Відповідно до п. 5.16 Пам'ятки клієнта про основні параметри споживчого кредитування, а також п. 4.13 Умов надання та обслуговування кредитів на споживчі цілі, які є невід'ємною частиною Кредитного договору, за несвоєчасне виконання зобов'язань з погашення заборгованості по кредиту відповідачка зобов'язана сплатити позивачу пеню у розмірі 0, 3 % від суми прострочених зобов'язань за кожний день прострочення.
Станом на 21 липня 2015 року загальна сума заборгованості відповідачки перед Банком становить 83739 гривень 83 копійки, зокрема:
Прострочена сума заборгованості по кредиту - 22258 гривень 22 копійки;
Прострочені відсотки за фактичне користування кредитом - 1624 гривні 52 копійки,
Прострочена комісія за обслуговування кредиту - 17147гривень 47 копійок.
Сума пені за прострочення платежів - 42709 гривень 62 копійки.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Частиною 1 статті 1050 ЦК України визначено, що позичальник, який своєчасно не повернув суму позики, зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Згідно із ст. 629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження троку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованості суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Основними ознаками кредиту є строковість, платність і зворотність. Відповідно до вимог ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини Банку з клієнтом регулюються законодавством України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Згідно із ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами за всіма істотними умовами, а набирає чинності з моменту першої видачі Кредитних ресурсів і діє до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1056 ЦК України Позичальник має право відмовитись від одержання кредиту частково або у повному обсязі, повідомивши про це кредитора до встановленого договору строку його надання.
Оскільки Договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідач зобов'язаний виконувати взяті на себе зобов'язання за всіма існуючими умовами Кредитного договору та виконувати його належним чином у встановлений строк.
Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено ст. 617 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Банку в частині стягнення основного боргу, плати за обслуговування кредиту, відсотків за користування кредитом є обгрунтованими, оскільки відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання за Договором, чим порушує прийняті на себе договірні зобов'язання.
Позовні вимоги Банку про стягнення пені підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В наданому представником позивача розрахунку зазначено про те, що відповідачці нарахована пеня за прострочення платежів у розмірі 42709 гривень 62 копійки.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
З наданого представником позивача розрахунку вбачається, що основна сума боргу відповідачки перед Банком становить 22258 гривень 22 копійки, а розмір пені, вказаний представником Банку, становить 42709 гривень 62 копійки, що майже у двічі перевищує суму основного боргу.
З урахуванням викладеного вище суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про зменшення розміру пені до розміру основного боргу, а саме до 22258 гривень 22 копійки, і саме ця сума підлягає стягненню з відповідачки на користь Банку, оскільки у відповідачки склалася важка матеріальна ситуація, вона не має можливості сплачувати таку суму боргу і просить у своїй заяві зменшити заборгованість.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.
Висновки суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 324, 325ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2- відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Суддя-доповідач:
Судді: