03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження Головуючий у 1-й інстанції - Миколаєць І.Ю.
№22-ц/796/947/2016 Доповідач - Українець Л.Д.
Справа №759/338/15-ц
27 січня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - Українець Л.Д.
суддів - Оніщука М.І.,
- Ящук Т.І.,
за участю секретаря - Троц В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 вересня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадщину,-
У січні 2015 року позивач звернулася в суд із позовом до відповідачів про визнання права власності на спадщину.
У мотивування вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина, яку вона прийняла.
Одним із об'єктів спадщини є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
У зазначеній квартирі зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які на момент оформлення спадщини не надали нотаріусу правовстановлюючих документів на квартиру.
Їй було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа.
З урахуванням наведеного просила суд визнати за нею, як спадкоємцем за законом, право власності на 1/3 нерухомого майна після смерті її батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також видати свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 вересня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадщину задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування після смерті її батька ОСОБА_5 право власності на 1/9 частину квартири АДРЕСА_1.
У задоволенні інших вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким визнати за нею право приватної власності на 1/6 частину спадкового майна - квартиру АДРЕСА_1, стягнути з відповідачів на її користь судові витрати (витрати на правову допомогу) в розмірі 2000 грн.
Зазначає, що ОСОБА_3 не має право на спадкування за законом на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_5, оскільки вона не довела суду свій правовий статус дружини померлого, а відтак позивачу належить не 1/9 частина квартири, а 1/6 частина зазначеного майна.
Окрім того, суд першої інстанції визначив правовий статус ОСОБА_3, як дружини ОСОБА_5, не маючи на те будь-яких правових підстав.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 вересня 2015 року в частині відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, не оскаржується.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ч. 1 ст. 303 ЦПК України).
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 30.06.2008 року (а.с. 6, 62), який є батьком позивача ОСОБА_2.
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина за законом, до складу якої поряд з іншим майном входить 1/3 частка квартири АДРЕСА_1 (а.с. 106).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1ст. 1268 ЦК України).
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 у шестимісячний строк звернулися позивач ОСОБА_2, як дочка померлого, та відповідачі ОСОБА_3, як дружина померлого, та ОСОБА_4, як дочка померлого (а.с. 61, 75-76).
Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
12 червня 2012 року ОСОБА_2 подала заяву в Дванадцяту Київську державну нотаріальну контору про видачу свідоцтва про право на спадщину на 1/3 частину квартири (а.с 146).
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.
Отже, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, зокрема в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №3291/02-31 від 12 червня 2012 року державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Фещук Н.І. було відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частину квартири, що знаходиться у АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на квартиру (а.с. 147).
Заявивши позов про визнання за нею право на 1/3 частину від спадкового майна батька, ОСОБА_2 не порушувала питання про визнання за нею права власності в порядку спадкування на 1/2 частину спадкового майна її батька, яким є 1/3 частина спірної квартири.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд і розглядав позов в межах заявлених вимог.
При цьому позивач відповідачами у заявленому позові зазначила свою сестру ОСОБА_4 та мати ОСОБА_3
Ні в позовній заяві, ні в процесі розгляду справи в суді ОСОБА_2 не повідомляла суду, що її батько ОСОБА_5 не перебував у шлюбі з її матір'ю ОСОБА_3 та не зазначала, що ОСОБА_3 перебувала в шлюбі з іншою особою.
У суді апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що в свідоцтві про народження ОСОБА_5 зазначена дата його народження 1940 рік, а в свідоцтві про одруження ОСОБА_5 та ОСОБА_7 дата народження ОСОБА_5 зазначена 1941 рік, тому позивач вважає, що її мати ОСОБА_7 була одружена не з її батьком, а з якимось іншим ОСОБА_5, якого вона не знає.
При цьому представник відповідача підтвердив, що ОСОБА_5 і ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_4
Ураховуючи межі заявлених вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на 1/9 частину спірної квартири в порядку спадкування за законом.
Вимоги ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про стягнення з відповідачів на її користь витрат на правову допомогу в розмірі 2000 грн не підлягають задоволенню, так як апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, а вимоги про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу при пред'явленні позову ОСОБА_2 не заявлялися.
Отже, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 вересня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий
Судді