ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]
27 січня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.
суддів: Качана В.Я., Рубан С.М.
при секретарі Архіповій А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06 лютого 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - ПасічноїНаталії Віталіївни на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року,
встановила:
07 жовтня 2015 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаною заявою, в якій просила скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06 лютого 2015 року по справі №1687/14, відповідно до якого з неї та ОСОБА_2 солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 445970 грн. 06 коп. та третейський збір у сумі 4859 грн. 23 коп. Також просила поновити строк на подання заяви про скасування вказаного рішення третейського суду.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що справа, в якій було прийнято вказане рішення, не була підвідомчою третейському суду відповідно до закону. Третейське застереження не відповідає вимогам цивільного законодавства, а тому є нікчемним в силу закону з 15.02.2008 р.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року ОСОБА_1 поновлено строк для подання заяви про скасування рішення третейського суду. Заяву ОСОБА_1 задоволено. Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06 січня 2015 року скасовано. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі представник ПАТ «Укрсоцбанк» - Пасічна Н.В., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду у справі №1687/14 від 06.02.2014 року.
Свої доводи мотивує тим, що звернення ПАТ «Укрсоцбанк» до третейського суду з позовом про стягнення заборгованості не є спором щодо захисту прав споживачів, оскільки метою звернення до суду було притягнення осіб до відповідальності за неналежне виконання взятих на себе договірних зобов'язань. Посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду України від 02.09.2015 р. по справі №6-856цс15 та від 21.10.2015 р. по справі №6-831 цс14 є необґрунтованими, оскільки в даних справах суд розглядав вимоги з іншими предметом спору та з інших підстав.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 просила апеляційну скаргу відхилити,а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Заслухавши доповідь по справі, пояснення представника ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 15 лютого 2008 року між АКІБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №811/08/1-052 на купівлю автотранспортних засобів, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах, визначених цим договором, грошові кошти у сумі 2915 доларів США зі сплатою 9% річних з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 14.02.2015 р.
15.02.2008 р. між АКІБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 (поручитель) було укладено договір поруки №811/08/9-043.
Пунктом 6.2 кредитного договору та п.5.2 договору поруки сторони погодили, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошевцем В.М. Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. У випадку неможливості розгляду спору вказаним суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціпції українських банків.
06 лютого 2015 року Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків у справі №1687/14 постановлено рішення, яким позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено. З ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 445970 грн. 06 коп. та третейський збір у сумі 4859 грн. 23 коп.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року ОСОБА_1 поновлено строк для подання заяви про скасування рішення третейського суду. Заяву ОСОБА_1 задоволено. Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06 січня 2015 року скасовано. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Вирішуючи питання про скасування вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що справа, у якій прийнято рішення, не була підвідомча третейському суду відповідно до закону.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.
Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Статтею 6 Закону України «Про третейські суди» визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами.
Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
ЗазначенийЗакон набрав чинності 12 березня 2011 року.
Отже, на час укладання кредитного договору та на час розгляду справи Закон України «Про третейські суди» містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 2 вересня 2015 року у справі №6-856цс15, оскільки заявник є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, третейському суду в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» така справа не підвідомча.
Доводи апеляційної скарги про те, що третейський суд розглядав спір про захист прав банку, а не спір щодо захисту прав споживача є необґрунтованими.
Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин за участю інших суб'єктів здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.
А тому, незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №6-831цс15, норми закону щодо регулювання обігу іноземної валюти в Україні , зокрема і проведення грошових розрахунків валютними цінностями, мають публічну основу, переслідують публічний інтерес і спрямовані на досягнення результату, необхідного в публічних цілях для задоволення публічних потреб - забезпечення стабільності української грошової одиниці - гривні.
Наявність в правовідношенні щодо проведення розрахунку за договором кредиту, наданого в іноземній валюті, такої концентрації суспільно-значимих публічних елементів не дозволяє віднести такі справи до спорів суто приватного характеру між приватними особами, які можуть розглядатися в приватному порядку - третейськими судами.
Оскільки в кредитному договорі валютою кредиту визначено долар США, вказаній спір не є спором приватного характеру, а тому не може розглядатися третейським судом.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором не була підвідомча третейському суду, що є підставою для скасування рішення третейського суду.
Суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив ухвалу, що відповідає вимогам закону.
Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст.303, 304, 307, 312, 313-315 ЦПК України колегія суддів
Ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ПАТ «Укрсоцбанк» - Пасічної Наталії Віталіївни відхилити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді
Справа №22-ц/796/2767/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Виниченко Л.М.
Головуючий у сулі апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.