03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а
Справа № 758/15461/13-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Трегубенко Л.О.
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1702/2016 Доповідач - Шиманський В.Й.
27 січня 2016 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - Шиманського В.Й.
Суддів - Кравець В.А., Семенюк Т.А.
при секретарі - Крічфалуши С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах Харківського національного університету внутрішніх справ на рішення Подільського районного суду міста Києва від 04 березня 2015 року у справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_3 про стягнення витрат, пов'язаних з навчанням, в загальній сумі 18 444,64 грн.,-
Із вказаним позовом до суду позивач звернувся у лютому 2013 року.
Зазначав, що наказом від 03.07.2003 року ОСОБА_3 був зарахований до складу курсантів Харківського національного університету внутрішніх справ. 01.09.2007 року між сторонами укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України. Вподальшому, наказом від 27.06.2008 року відповідач у званні лейтенанта міліції відрахований зі складу курсантів університету та відкомандирований до ГУ МВС України у м. Києві для проходження служби та згодом, на підставі наказу від 20.11.2009 року, звільнений з органів внутрішніх справ за власним бажанням.
Відповідно до умов договору відповідач зобов'язаний, у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням під час навчання в університеті.
Оскільки відповідач відмовляється в добровільному порядку відшкодувати суму фактичних витрат, пов'язаних з його утриманням у період навчання в учбовому закладі, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь витрати в розмірі 18 444,64 грн.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 04 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Судом вірно встановлено, що згідно наказу Національного університету внутрішніх справ від 03.07.2003 року за № 178 о/с, ОСОБА_3 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ і зарахований курсантом 1-го курсу денної форми навчання факультету №2 - економічної безпеки по спеціальності - «фінанси».
01.09.2007 року між Харківським національним університетом внутрішніх справ (виконавцем), Головним управлінням МВС України у м. Києві (замовником) та курсантом ОСОБА_3, був укладений договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України за державним замовленням на денній формі навчання, за освітньо-кваліфікаційним рівнем - «спеціаліст», напрямком (спеціальністю) - «фінанси», відповідно до умов якого позивач зобов'язався забезпечити теоретичну та практичну підготовку відповідача згідно з навчальними планами та програмами і вимогами освітньо-кваліфікаційних рівнів, а відповідач зобов'язався виконати в повному обсязі навчальну програму відповідної фахової спрямованості та освітньо-кваліфікаційного рівня та після закінчення навчання прибути до місця призначення в термін визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за посадою, на яку призначений замовником і відпрацювати не менше трьох років.
Пунктом 2.1.3. цього договору передбачено, що у обов'язки університету входить забезпечення курсанта харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами МВС України.
Відповідно до п. 14 постанови Кабінету Міністрів України «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» від 22.08.1996 року №992, яка діяла на момент виникнення правовідносин, у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням, звільнення із служби за контрактом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду або рішенням суду про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, через службову невідповідність, у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, за порушення дисципліни, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, особою рядового і начальницького складу протягом трьох років, випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.
Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 27.06.2008 року за № 329 о/с відповідач у званні лейтенанта міліції був відрахований зі складу курсантів університету та відкомандирований до ГУ МВС України в м. Києві для подальшого проходження служби.
Згодом, наказом ГУ МВС України в м. Києві від 20.11.2009 року № 1089 о/с ОСОБА_3, у званні лейтенанта міліції, звільнений з органів внутрішніх справ у запас з посади оперуповноваженого відділу Державної служби боротьби з економічною злочинністю Оболонського районного управління з 23.11.2009 року відповідно до пп. «ж» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням), на підставі рапорту від 31.07.2009 року та листа Департаменту кадрового забезпечення МВС України від 04.11.2009 р. №6/1/1-5466, що підтверджується витягом з наказу та листом ГУ МВС України у м. Києві від 27.01.2012 року №14/217.
Пунктом 2.2.5 договору передбачено, що замовник (ГУ МВС України у м. Києві) зобов'язується інформувати виконавця про звільнення особи зі служби в органах внутрішніх справ протягом трьох років після закінчення навчання із зазначенням підстав звільнення.
Пунктом 2.3.6. цього договору визначено, що відповідач зобов'язаний у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням під час навчання в університеті.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновків про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропущенням позивачем строків позовної давності, передбачених ст. 257 ЦК України, оскільки з наступного дня після звільнення відповідача зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до наказу ГУ МВС України в м. Києві від 20.11.2009 р. за № 1089 до дня подачі позивачем позову 31.01.2013 року сплило значно більше трьох років.
Однак колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України)
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Звертаючись до суду позивач зазначав, що про звільнення відповідача йому стало відомо у лютому 2012 року з листа ГУ МВСУ в м. Києві від 27.01.2012 року № 14/217, а тому, в силу вимог ст. 261 ЦК України, саме з цього періоду почався перебіг позовної давності.
Подавши позов до суду 04.02.2013 року, Харківський національний університет внутрішніх справ дотримався вимог ст. 257 ЦК України, відповідно до якої позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, та ч. 1 ст. 261 ЦК України, якою врегульовано початок перебігу позовної давності.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
При цьому, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 10 ЦПК України).
Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обгрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.60 ЦПК України), крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання. Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.
Матеріали справи не містять доказів які б свідчили, що позивач дізнався раніше лютого 2012 року про звільнення відповідача, а тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав пропущення позивачем строків позовної давності, колегія суддів вважає передчасним.
За положеннями ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, як це передбачається нормою ст. 526 ЦК України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, як передбачається п. 4 ст. 611 ЦК України, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Пунктами 1, 2, 3, 6 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 року № 313, передбачено відшкодування, у тому числі: звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни.
Частина 2 ст. 52 Закону України «Про освіту», яка діяла на час виникнення правовідносин, передбачає, що випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992, у разі, зокрема, звільнення молодого фахівця за порушення дисципліни, випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.
Відповідач укладаючи угоду взяв на себе обов'язок у разі звільнення за порушення дисципліни відшкодувати вартість навчання в разі дострокового розірвання угоди.
Пунктом 2.1.3. договору від 01.09.2007 року передбачено, що до обов'язків університету входить забезпечення курсанта харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами МВС України.
В зобов'язання Університету входить фінансове та матеріально-технічне забезпечення курсантів, яке регламентується порядком розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 року №313, згідно ст. 2 якого відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням, перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу та оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Отже забезпечення житлом, комунальними послугами, харчуванням та речовим забезпеченням є обов'язком університету.
Вартість фактичних витрат, пов'язаних з утримання курсанта ОСОБА_3, за весь період навчання у Харківського національного університету внутрішніх справ, складає суму 18444,64 грн., з яких 5 314,41 грн. - грошове забезпечення, 5 252,32 грн. - продовольче забезпечення, 1 795,30 грн. - речове забезпечення та 6 082,61 грн. - вартість комунальних послуг.
З урахування встановлених обставин справи, на підставі наявних в матеріалах справи доказів та у відповідності до вимог чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Харківського національного університету внутрішніх справ про стягнення з ввідповідача на користь позивача витрат пов'язаних з навчанням в розмірі 18 444,64 грн.
Доказів на підтвердження неправильності розрахунків відповідачем надано не було.
Доводи відповідача, про те що договір між сторонами було укладено 01.09.2007 року, а тому умови договору не застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, колегія суддів відхиляє, оскільки на підставі п 4.1 договору відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат. А тому, враховуючи, що матеріально-технічне забезпечення відповідача здійснювалось з моменту зарахування останнього до числа курсантів, згідно наказу №178 о/с від 30.07.2003 року, вимоги позивача про стягнення витрат за навчання починаючи з 2003 року є законними та обґрунтованими.
Не може бути підставою для звільнення ОСОБА_3 від обов'язку нести витрати за навчання і доводи про те, що з 2004 року по 2008 рік відповідач фактично не проживав на території навчального закладу та відповідно не використовував житлово-комунальні послуги.
У разі коли курсанти не проживають і не харчуються з власної ініціативи, це не звільняє університет від обов'язку сплачувати комунальні платежі і готувати їжу, оскільки цілий день курсанти знаходяться в університеті. Грошове забезпечення також виплачувалось незалежно від цих обставин.
У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права тощо.
Враховуючи зазначене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції в скасуванню, з ухвалення у справі нового рішення про задоволення позову.
Згідно вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 336,40 грн.
Керуючись ст. ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах Харківського національного університету внутрішніх справ - задовольнити.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 04 березня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позов Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_3 про стягнення витрат, пов'язаних з навчанням задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікацій номер НОМЕР_1) на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (ЄДРПОУ 08571096) витрати, пов'язані з навчанням в розмірі 18 444,64 грн. та судовий збір в сумі 336,40 грн., а всього 18 781,04 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: