Апеляційне провадження №22-ц/796/2763/2016 Головуючий в 1 інстанції - Яровенко Н.О.
Доповідач - Желепа О.В.
26 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Рубан С.М., Кабанченко О.А.
при секретарі Перетятько А.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року в справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 25.05.2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, -
Заявник ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації українських банків від 25.05.2015 року по справі № 716/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Заяву обґрунтовував тим, що 25.05.2015 року Постійно діючий третейський суд при Асоціації Українських Банків у м. Києві, по вул. М. Раскової, 15 по справі № 716/15 про стягнення боргу, було прийнято рішення яким ухвалено: стягнути як із солідарних боржників з: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал банк» 249213 доларів 11 центів США та 25500 грн. третейського збору. Вказане рішення заявник вважає незаконним, оскільки третейський суд прийняв рішення у справі, яка не підвідомча третейському суду.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16.11.2015 року заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 25.05.2015 року - задоволено.
Скасовано рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 25.05.2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором.
Не погодившись з такою ухвалою суду, представник ПАТ «Універсал Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволені заяви. В скарзі посилався на те, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм процесуального права. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що місцевий суд неправильно застосував п.14 ст.6 Закону України «Про третейські суди», Закон України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 389-5, 360-7 ЦПК України та не надав оцінку доводам банку, що предмет справи щодо захисту прав споживачів визначається на підставі ст.16 ЦК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року №5. Крім того, у третейській справі №45/15 позивачем є банк, який пред'явив до третейського суду позов про захист прав банку: про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором відповідно до третейського застереження, яке передбачало розгляд всіх вимог, що виникають з кредитного договору. Зазначив, що правовий висновок Верховного Суду України у справах №6-64 цс15 та №6-856 цс15 не є обов'язковим для даної справи, оскільки справа №6-64 цс15 є справою з іншими правовідносинами.
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 04 липня 2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11-1/440к-07 про надання споживчого кредиту у сумі 420 000,00 доларів США.
Після чого сторони неодноразово укладали додаткові угоди до Кредитного договору.
29 березня 2012 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору № 11-1/440к-07 від 04 липня 2007 року, в якому серед іншого, розділом 8 доповнено умови кредитного договору та визначено, що на всі вимоги, які виникають при виконанні даного договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього, підлягають розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди. При цьому, сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Асоціації українських банків та добре розуміють положення цього регламенту. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце й дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення договору (п. 8.1 Додаткової угоди від 29 березня 2012 року).
З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором кредиту, 29.03.2012 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно якого, остання зобов'язалася відповідати перед банком за невиконання або неналежне виконання боржником умов кредитного договору.
25.05.2015 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків у складі третейського судді Волошинович О.П. винесено рішення, на підставі якого позов Публічного акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено повністю. Вирішено стягнути як із солідарних боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість по договору кредиту в сумі 249213 доларів 11 центів США та 25500 грн. третейського збору.
Звертаючись до суду з заявою про скасування рішення третейського суду, ОСОБА_1 обґрунтовував свою заяву тим, що оскільки на день ухвалення рішення третейським судом та на момент укладення додаткової угоди Закон України «Про третейські суди» містив заборону щодо розгляду справ пов'язаних із захистом прав споживачів, а тому вказана справа була непідвідомча третейському суду.
Так, одним зі способів захисту прав суб'єктів цивільних правовідносин є звернення до третейських судів, що передбачено статтею 17 ЦПК України.
Згідно з ч.2 ст.1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір, що виникає з цивільних, господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.6 Закону України «Про третейські суди» (частину першу статті 6 цього Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Особливості регулювання відносин між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, механізм їх захисту та основи державної політики у сфері захисту прав споживачів визначені в Законі України «Про захист прав споживачів».
Згідно з положеннями п.22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, у тому числі й у фінансовій галузі.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
За частиною 1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до п.14 ч.1 ст.6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин за участю інших суб'єктів здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.
А тому, незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Перелік підстав для скасування рішення третейського суду викладено у ст. 389-5 ЦПК України, де, зокрема, в п.1 ч.2 вказано, що рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду.
Таким чином, колегія суддів погоджується з аргументованим висновком суду першої інстанції про задоволення заяви та скасування рішення третейського суду, оскільки на час укладення додаткової угоди до кредитного договору та на час ухвалення рішення третейським судом, Закон України «Про третейські суди» містив заборону щодо розгляду справ пов'язаних із захистом прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 20 травня 2015 року у справі № 6-856 цс15, від 02 вересня 2015 року у справі № 6-64 цс15, від 11 листопада 2015 року у справі №6-1716 цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-187 цс15, яка згідно ч.1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою.
Твердження апелянта про те, що банк, який звертався із позовом про стягнення заборгованості до третейського суду не є споживачем послуг у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», є безпідставними, оскільки на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія вказаного Закону незалежно від суб'єкта який звертається з позовом до суду.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої у справі ухвали.
Ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» відхилити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: