03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а
Справа № 761/32248/15-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Макаренко І.О.
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2475/2016 Доповідач - Шиманський В.Й.
27 січня 2016 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - Шиманського В.Й.
Суддів - Семенюк Т.А., Кравець В.А.
при секретарі - Крічфалуши С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 05 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про визнання недійсним кредитного договору, -
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 05 листопада 2015 року відмовлено у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України.
В апеляційній скарзі, з посиланням на порушення судом норм процесуального права, ставиться питання про скасування даної ухвали та направлення справи на продовження розгляду до суду першої інстанції .
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
Як вбачається з матеріалі справи, у жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» ОСОБА_4, відповідно до якого з посиланням на ст.ст. 203,2015,230 ЦК України, просила визнати недійсним договір «Автопакет» №857892/ФЛ про надання споживчого кредиту, заставу транспортного засобу та поруку від 29.07.2008 року.
Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пред'явлено вимоги до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, тому посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, прийшов до висновків, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Проте колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
На підставі постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01.03.2013 року, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України, Господарським процесуальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Поряд з цим, п. 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01.03.2013 року, роз'яснено судам, що враховуючи положення ст. 1 ЦПК та ст. 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Зі змісту позовної заяви вбачається що відносини, які склалися між сторони, випливають з кредитного договору, а звертаючись до суду позивач просив захистити своє порушене цивільне право.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що між сторонами виник спір про право цивільне і незважаючи на те, що у справі бере участь суб'єкт публічного права - спір не є публічно-правовим і має розглядатись у порядку цивільного судочинства.
Таким чином оскаржена ухвала є передчасною, постановленою з порушенням норм процесуального права, підлягає до скасування, а апеляційна скарга частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 05 листопада 2015 року - скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: