Справа № 2-156/2010 Провадження № 22-ц/772/223/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1
Категорія 27Доповідач Оніщук В. В.
29 січня 2016 рокум. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Оніщука В.В.
суддів: Чорного В.І., Медвецького С.К.,
при секретарі: Франчук О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 05.02.2010 року за заявою ВАТ «ВТБ Банк» в особі Вінницької філії про забезпечення позову у справі за позовом ВАТ «ВТБ Банк» в особі Вінницької філії до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, -
В січні 2010 року представник ВАТ «ВТБ Банк» звернувся в суд із зазначеною заявою, посилаючись на те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виконують взяті на себе зобов'язання за кредитним договором від 18.08.2008 року у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 38 754,40 грн. і відповідно невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання судового рішення, а тому просив вжити заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідачів та заборони перетинати кордон України до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.
Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 05.02.2010 року накладено арешт на майно та грошові кошти вартістю 38 754,40 грн., що належать ОСОБА_2.
Заборонено ОСОБА_2 виїжджати за межі кордону України, тимчасово, до виконання нею своїх зобов'язань перед ВАТ «ВТБ Банк» в особі Вінницької філії за кредитним договором від 18.08.2008 року.
Накладено арешт на майно та грошові кошти вартістю 38 754,40 грн., що належать ОСОБА_3.
Заборонено ОСОБА_3 виїжджати за межі кордону України, тимчасово, до виконання нею своїх зобов'язань перед ВАТ «ВТБ Банк» в особі Вінницької філії за кредитним договором від 18.08.2008 року.
Не погодившись із зазначеною ухвалою і вважаючи її незаконною, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати в частині заборони їй виїжджати за межі кордону України, тимчасово, до виконання нею своїх зобов'язань перед ВАТ «ВТБ Банк» в особі Вінницької філії за кредитним договором від 18.08.2008 року, а також скасувати встановлені їй тимчасові обмеження у праві виїзду за межі України.
В судове засідання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, при цьому наддали заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Представник ПАТ «ВТБ Банк» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив, а тому згідно вимог ч. 2 ст.305 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи заву про забезпечення позову, виходив із того, що боржники у добровільному порядку ухиляються від виконання зобов'язань за кредитним договором.
Судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції в частині тимчасового обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України не відповідає вимогам закону, що є підставою для її скасування.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.
З матеріалів справи видно, що ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 05.02.2010 року задоволено заяву представника ВАТ «ВТБ Банк» про забезпечення позову та накладено арешт на майно і грошові кошти ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також тимчасово обмежено останніх у праві виїзду за межі України та заборонено їм виїжджати за межі України до виконання боргових зобов'язань за кредитним договором від 18.08.2008 року.
Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 02.12.2013 року заходи забезпечення позову про накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_3 та про її тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, що були застосовані ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 05.02.2010 року - скасовано.
Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
З матеріалів справи видно, що постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Гайсинського районного управління юстиції від 06.05.2011 року виконавчий документ, а саме виконавчий лист №2-156, виданий Гайсинським районним судом Вінницької області 02.09.2010 року про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно 39 261,94 грн. боргу, повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 та ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановленню дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Вимогами ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», заява про забезпечення позову у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, шляхом заборони виїзду відповідача за межі України не може бути задоволена, оскільки згідно з частиною першою статті 151 ЦПК суд вживає лише ті заходи забезпечення позову, які передбачені цим Кодексом. Заборона виїзду відповідача за межі України не може належати і до інших видів забезпечення позову (частина друга статті 152 ЦПК), оскільки відповідно до статті 33 Конституції України свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України можуть бути обмежені лише законом.
Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених зокрема за позовами, що випливають із кредитних правовідносин, у порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 377-1 ЦПК, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Крім того, із наданої ОСОБА_2 копії довідки №04940/2-56/6 від 27.11.2015 року видно, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа Гайсинського районного суду Вінницької області №2-156 від 02.09.2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «ВТБ Банк» 39 261,94 грн. боргу, завершено та знищено 25.02.2015 року, у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Відповідно до статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території.
Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю
власною.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Таким чином, при вирішенні заяви, суд першої інстанції, встановлюючи тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон боржника, належним чином не встановив чи є ці обмеження необхідними в демократичному суспільстві з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Аналогічна правова позиція висловлена у рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2013 року у справі «Хлюстов проти Росії».
Таким чином, судова колегія вважає, що ухвала суду про забезпечення позову в частині заборони ОСОБА_2 тимчасово виїжджати за межі кордону України до виконання нею свої зобов'язань перед ВАТ «ВТБ Банк» в особі Вінницької філії за кредитним договором від 18.08.2008 року не ґрунтується на вимогах закону і відповідно підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні заяви ВАТ «ВТБ Банк» про забезпечення позову в частині встановлення заборони ОСОБА_2 тимчасово виїжджати за межі кордону України до виконання нею свої зобов'язань перед ВАТ «ВТБ Банк» в особі Вінницької філії за кредитним договором від 18.08.2008 року.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 05.02.2010 року в частині заборони ОСОБА_2 тимчасово виїжджати за межі кордону України до виконання нею свої зобов'язань перед ВАТ «ВТБ Банк» в особі Вінницької філії за кредитним договором від 18.08.2008 року - скасувати.
В задоволенні заяви ВАТ «ВТБ Банк» про забезпечення позову в частині встановлення заборони ОСОБА_2 тимчасово виїжджати за межі кордону України до виконання нею свої зобов'язань перед ВАТ «ВТБ Банк» в особі Вінницької філії за кредитним договором від 18.08.2008 року - відмовити.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Головуючий: /підпис/ ОСОБА_4
Судді: /підпис/ ОСОБА_5
/підпис/ ОСОБА_6
З оригіналом вірно: